Міркування — наведення аргументаційної бази

Тут ми розкриваємо суть проблеми з допомогою системи логічних

аргументів, оперуючи незаперечними фактами. Слід нарощувати аргу-

ментацію поступово, щоб кожна наступна думка підсилювала попередню,

Композиція промови 117

а найсильніший аргумент зберігати на кінець — це забезпечить стійкий

інтерес слухачів, дасть змогу підтримувати неослабну увагу аудиторії.

Міркування можна урізноманітнити художніми картинами, зокрема

яскравими описами. Як правило, вони ілюструють те чи інше положен-

ня виступу. Та введення подібних картин дозволяє відступити від жор-

сткої логіки викладу. Інколи можна запозичити у письменників такий

прийом: винести на початок, скажімо, кульмінаційний момент подій.

Почавши з кульмінації, автор досягає значного ефекту. Але подібну гру

з сюжетом може дозволити собі тільки досвідчений оратор.

Не зайвим буде зауважити, що за будь-якої композиції логічний

зв’язок між частинами твору обов’язковий, інакше промовець вигляда-

тиме безпорадно.

Композицію не слід ототожнювати з простим механічним розташу-

ванням частин твору — композиція є універсальним принципом побу-

дови будь-якого тексту і в ній відбиваються світоглядні установки авто-

ра, його задум. Композиція — це побудова тексту, спосіб розташування

компонентів (складових частин тексту — вступу, міркування, висновків

тощо). Виділяють три основні типи композиційної побудови тексту: лі-

нійну, спіральну та кільцеву.

Лінійна — це така композиція, за якої частини тексту розташовані

за чіткою логікою (зазвичай це — хронологічний розвиток подій).

Спіральна композиція — це спосіб побудови тексту, за якого основна

думка виступу повторюється неодноразово. Але кожного разу збагачу-

ється новою інформацією.

Кільцева композиція — це спосіб побудови тексту, за якого перша та

остання частини твору віддзеркалюють одна одну.

Закінчення виступу

Складається, як правило, з двох частин:

1. Узагальнення головних думок.

2. Обов’язкове підбиття підсумків, наголошення на поставленій меті,

заклик до виконання певних дій (залежно від характеру виступу).

Про наближення закінчення виступу слухачів треба повідомити. Це

дещо загострить їхню увагу — вони захочуть послухати узагальнення й під-

сумки промови. Після цього промову треба закінчити за 2–3 хвилини.

Прикінцеві речення треба підготувати й записати заздалегідь так са-

мо, як і початкові. Подумайте над ними в спокійній обстановці, поста-

райтеся сформулювати їх виразніше й переконливіше. Без попередньої

підготовки, коли ви стоїте перед аудиторією, зробити це набагато важ-

че, а то й неможливо. Ви не повинні читати записані речення. Вивчіть

їх перед виступом напам’ять.

118 Факультативний курс з української мови. Риторика

Ніколи не закінчуйте свого виступу словами: «Оце і все, що я вам

хотів сказати». Це неправильно. Закінчення вирішує, що саме слухачі

запам’ятають, що вони візьмуть для себе з вашого виступу.__

Структурно-композиційна побудова виступу.
Щоб виступ був успішним недостатньо лише вивчити необхідну літературу, знайти цікавий матеріал, переконливі факти, цифри чи приклади. Слід подумати, як розташувати. Перед оратором виникає ряд запитань: як розпочати промову, як продовжити розмову, як завоювати увагу слухачів, чим закінчити промову. Тому особливу увагу слід приділити роботі над побудовою виступу.
Структура промови визначається задумом оратора. Як правило, кожна промова складається з трьох частин: вступу, основної частини та висновків. Кожна частина промови має свої особливості, які треба врахувати, готуючись до виступу. Найбільшою за обсягом повинна бути основна частина, тому їй слід приділяти значну увагу. Вступ і висновки не повинні бути великими.
ВСТУП. Завданням вступу є увести слухачів у тему та підготувати їх до сприйняття теми. У вступі підкреслюється актуальність теми, її значення для конкретної аудиторії, формулюється мета виступу, коротко викладається історія питання. Отже, у вступі оратор повинен встановити зв'язок зі слухачами і увести їх в курс справи.
Найважливішою частина промови є вступ.
Метою вступу є встановлення контакту з аудиторією)
У вступі використовуються такі найпоширеніші прийоми: привертання уваги аудиторії, «початок здалеку», «несподіваний вступ».
Прийом привертання уваги аудиторії, що часто використовують у вступі передбачає те, що оратор підкреслює своє право говорити на певну тему; оратор підкреслює важливість теми для аудиторії, оратор підкреслює значимість самого предмета промови.
У вступі оратор підкреслює своє право говорити на певну тему в ситуаціях, коли аудиторія готова слухати, треба лише стимулювати її інтерес до оратора. У таких випадках рекомендують ораторові тактику, що зорієнтована не на презентацію особистості оратора, а на презентацію його ставлення до того, що відбувається.
У вступі оратор підкреслює важливість теми для аудиторії у ситуаціях, коли слухачі не готові до сприйняття промови. У таких випадках рекомендують виходити з «нагальної необхідності», тобто звернутися до того аспекту подій, який залишався досі поза увагою присутніх, однак співвідноситься з їхніми потребами та інтересами)
У вступі оратор підкреслює значимість самого предмета промови у ситуації сприятливого контакту між учасниками спілкування. Такі ситуації переважно конвенційними, коли заздалегідь відомо, кому належатиме ініціатива у спілкуванні й аудиторія й аудиторія готова слухати. У таких випадках рекомендують відразу презентувати тему).
У конфліктній аудиторії у вступі рекомендують використовувати такий прийом, як «початок здалеку». Це означає вказати на багато вимірність істини, неможливість однобічної оцінки певного явища й тим самим підштовхнути слухачів до готовності вислухати інші погляди на проблему; використати «необхідний маневр», тобто виразити думку аудиторії як власну й поступово завести її в «глухий кут» (показати, що наслідки з цього положення неслушні, помилкові.
Прийом «несподіваний вступ» передбачає використання у вступі безпосереднє звернення оратора до основної проблеми.
У вступі прийом «несподіваний вступ» використовує у ситуаціях, коли аудиторія вже жваво зацікавлена у розгляді певної теми, пристрасті слухачів у розпалі).
Вибір оратором прийому вступу залежить від конкретної аудиторії.
Універсальні прийоми вступу, виділені у риториці – це цитата, яскравий приклад, комплімент, проблемне запитання, виклад мети й завдань вступу, демонстрація певного предмета, апеляція до загальноприйнятого джерела тощо.
Не рекомендують розпочинати промову з вибачень, що ви не встигли підготуватися, що ви не заберете багато часу тощо.
Загальні вимоги до вступу - вступ має бути коротким та яскравим.
Загальну мета основної частини - це обґрунтування тез оратора.
Мета завершення промови – це закріплення оратором своїх положень у свідомості аудиторії.
Найбільш поширені прийоми, які використовуються у завершенні промови –це формулювання висновків, розгляд перспективи, апелювання.
Прийом завершення «формулювання висновків» - оратор повертається до найважливіших пунктів головної частини. Завершення промови повинне нагадати про них. Таке завершення може розгортатися на предмет повідомлення та на структуру повідомлення)
Зміст завершення промови щодо його розгортання на предмет промови передбачає підсумовування думок щодо предмета. Оратор повинен відібрати найсуттєвіші положення головної частини. Визначальною є розробка резюме. У завершеннях такого типу не рекомендують: уводити нові дані, відволікати «цікавинками», занадто варіювати вихідні дані)
Зміст завершення промови щодо його розгортання на структуру повідомлення
(передбачає огляд того, у якій послідовності подавалася інформація про предмет промови. Оратор наголошує не на головних рисах самого предмета, а на головному в повідомленні про нього. Для цього характеризується загальна структура промови та окремі частини. Головною тут є розробка анотації. У завершеннях такого типу не рекомендується: на ходу перебудовувати повідомлення, надавати рівного значення всім частинам, випускати мотиви переходу від однієї частини до іншої)
Прийом завершення промови «розгляд перспективи» - оратор підкреслює гіпотетичний розвиток предмета промови. Для цього він може скористатися екстраполяцією)
Різновиди екстраполяції це часова й просторова.
Зміст завершення промови через часову екстраполяцію передбачає розгляд того, чим предмет буде завтра. Промова ґрунтується на загальній схемі: «чим був об’єкт учора, - чим він є сьогодні – чим він буде завтра». Така схема підходить до повідомлень на будь-яку тему.
Зміст завершення промови через просторову екстраполяцію – уведення нових об’єктів для кращого засвоєння предмета промови. Ці об’єкти можуть бути подібними або контрастними до предмета промови)
Прийом завершення промови апелювання - оратор намагається емоційно завершити свою промову та вплинути на почуття аудиторії. Найчастіше використовується тоді, коли людина намагається сформувати у слухачів намір діяти певним чином. У завершеннях такого типу не рекомендується: надто підкреслювати дистанцію між оратором та аудиторією, характеризувати слухачів (особливо негативно), домагатися згоди аудиторії, протиставляти окремі групи слухачів між собою, примушувати аудиторію до відповідей на прямо поставлені питання)
Вибір прийому завершення промови диктується конкретними умовами спілкування. Оратору слід звернути увагу на мету промови)
Загальні прийоми завершення промови – це цитата, ілюстрація, подяка аудиторії у вигляді розгорнутого компліменту.
Небажано завершувати промову вибаченням, додатковими даними після того, як сформульовано висновки, безнадійною перспективою
Вимоги до висновків - висновки повинні бути стислими.

52 Виражальні засоби риторики.
- цитати – для підтвердження або обґрунтування власної позиції, коли вражає своїм змістом або привернути увагу до імені автора, не може бути у висновку.
- заклик
- «чіпляння на гачок»
- візуальний контакт
- інтелектуальне і емоційне співпереживання

53 Виголошення перед аудиторією

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: