Врахування особливостей аудиторії

Перш за все важливо знати, однорідна чи неоднорідна аудиторія.

За якими ж ознаками можна судити про однорідність аудиторії?

До них відносяться такі характеристики слухачів, як вік, національ-

ність, рівень освіти, професійні інтереси, настрій тощо. Зрозуміло, що

чим однорідніша аудиторія, тим одностайніша реакція слухачів на ви-

ступ, тим легше виступати. І навпаки, неоднорідна аудиторія по-різно-

му реагує на слова оратора, і йому треба докладати більше зусиль, щоб

управляти такими слухачами.

Суттєва ознака аудиторії — кількісний склад слухачів. Іноді цікавлять-

ся, в якій аудиторії легше виступати — у малочисельній чи численній.

Кожна з них має свої особливості. Деякі оратори бояться великої ауди-

торії, вони починають дуже хвилюватися, їх охоплює так звана оратор-

ська лихоманка, і вони втрачають дар мовлення. Малочисельною ауди-

торією легше управляти, але в даному разі оратор повинен добре знати

питання, про яке йде мова, бо незручно читати з «листа» перед невели-

кою кількістю слухачів.

На встановлення контакту між оратором та аудиторією впливають

і деякі особливості психології слухачів. Слухачі висувають перед оратором

Оратор та аудиторія 131

особливі вимоги: вони надали йому в процесі спілкування головну роль

і хочуть, щоб він оправдав її. Тому важливо, щоб слухачі відчули впев-

неність у поведінці оратора, побачили спокій і достоїнство на його об-

личчі, почули твердість і рішучість у голосі.

Навіть сама поява оратора на трибуні психологічно впливає на ауди-

торію — вона повинна настроїти слухачів на успіх ораторського виступу,

ні в кого не повинно виникнути навіть тіні сумніву в успіху.

Але ж оратор — така ж сама людина, як і всі інші. Перед виступом

у нього можуть виникнути неприємності, непередбачені ускладнення.

Однак аудиторії немає ніякого діла до особистих переживань оратора.

Значить, йому треба вміти приховати свій настрій, на відповідний час

відключитися від усього, що не зв’язано з виступом в аудиторії.

Особливістю психології аудиторії є те, що слухачі — це одночасно

і глядачі. Оратор тільки з’являється на трибуні, а слухачі вже оцінюють

його, обмінюються один з одним критичними зауваженнями. Що ж при-

ваблює в ораторі зорова увага слухачів? Звичайно, в першу чергу його

зовнішній вигляд.

Одяг виступаючого повинен відповідати характеру умов, серед яких

проголошується промова, бути охайним.

Аудиторія уважно слідкує і за поведінкою оратора під час виступу.

Зайві, механічні рухи виступаючого відволікають увагу слухачів, ста-

ють предметом обговорення аудиторії. Слухачі звертають увагу і на позу

лектора. Деякі оратори, діставшись до трибуни, лягають на неї, розгой-

дуються то вправо, то вліво, переминаються з ноги на ногу, топчуться

на місці. Усе це негативно діє на слухачів, не сприяє установленню кон-

такту з оратором.

Слухачам зовсім не байдуже, куди дивиться оратор. Нерідко можна

спостерігати таку картину: робить начальник доповідь, виступає на збо-

рах і дивиться у вікно, оглядає стіни, опускає очі на підлогу, підні-

має їх до стелі, розглядає свої руки, тобто дивиться куди завгодно, але

не на слухачів.

Буває ще гірше: виступаючий дивиться на аудиторію, як у пустий про-

стір. Чи можна в такому випадку говорити про повне взаєморозуміння між

оратором і аудиторією? Звичайно, ні. Правда, зоровий контакт не означає,

що весь час треба дивитись на всіх і кожного. Але якщо під час промови

повільно переводити погляд з однієї частини аудиторії на іншу, то можна

створити враження доброго зорового контакту зі слухачами.

Таким чином, установлення контакту, оволодіння увагою аудиторії

забезпечує успіх публічного виступу, є необхідною умовою для передачі

інформації, для впливу на слухачів, для закріплення в них відповідних

знань і переконань.__

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: