Критерії оцінки промови

Кращою похвалою ораторові буде,

якщо кожний, хто чув його промову,

скаже собі: «Але я сам так думав,

він лише висловив так, що я відчув»

(Віолле де Дюк)

Багато говорити і багато сказати

не є те саме.

(Софокл)

Гарною школою для оратора є рецензування публічних виступів.

Вміння написати рецензію методично грамотно, доказово, ясною мо-

вою — свідчення глибокого розуміння сутності ораторської діяльності,

головних проблем методики публічних виступів.

Для чого потрібні рецензії? По-перше, щоб дати оцінку публічно-

му виступу оратора, надати йому допомогу в осмисленні позитивних

і негативних сторін його промови, показати, що було цінним, від чого

треба відмовитися в наступних виступах. Отже, рецензування — це вид

педагогічної діяльності. Об’єктивність оцінок, компетентність, глибина

розбору всіх достоїнств та недоліків промови, чіткі, гарно обгрунтовані

рекомендації, уважність та доброзичливість — всі ці якості повинні ви-

різняти гарну рецензію. Тільки так вона надасть користь промовцю та

моральне задоволення і виступаючому, і рецензенту.

Рецензія припускає оцінку промови у трьох аспектах: ідейно-теоре-

тичному, науковому і методичному. Оціночна шкала вміщує десять по-

казників: науковість теми виступу, захист інтересів конкретної групи

людей, зв’язок з життям, інформативність, логічність побудови висту-

пу, ступінь аргументованості кожного висловлювання оратора, контакт

174 Факультативний курс з української мови. Риторика

оратора з аудиторією, ступінь володіння матеріалом, використання ора-

тором ораторських прикрас (лекіфів); нарешті, володіння оратором тех-

нікою мови. В схему внесені і такі показники, як «найбільш вдале в ора-

торській промові» і «суттєві недоліки в ораторській промові». Іх можна

вважати тезами для рецензента, які він повинен обґрунтовувати та аргу-

ментовано дати оцінку оратору. Розділ «Побажання» можна адресувати

не тільки оратору, а й організаторам виступу, які на думку рецензента,

щось не враховували під час підготовки і організації виступу оратора (не

приготували крейду, магнітофон, мікрофон тощо). Запропонована схе-

ма оцінки ораторського виступу стане в пригоді і ораторові, і тому, хто

намагається вчитися давати оцінку будь-якій прослуханій промові, вра-

ховуючи чужі недоліки, збагачувати свою ораторську майстерність най-

більш цікавими і вдалими підходами.

Слід зауважити, що розрізняють рецензію, яка робиться на текст

лекції, виступу, і рецензію, яка підготовлена в процесі і після прослухо-

вування виступу в аудиторії. В першому випадку увага рецензента зосе-

реджена на змісті лекції, її мові, стилі. Рецензент має можливість знову

і знову повертатися до того чи іншого фрагменту лекції, повторно вни-

кати в нього. Це дозволяє зробити рецензію найбільш аргументованою,

точною. В другому випадку створення рецензії розпадається на декілька

етапів: прослуховування виступу із зробленими нотатками, наступна сис-

тематизація і доповнення нотаток і, нарешті, створення повного тексту

рецензії. Особливо важливим є перший етап цієї роботи. Він потребує

від рецензента володіння складним навиком — одночасно слухати, ана-

лізувати почуте і записувати свої спостереження. Така навичка дається

не відразу. Лише шляхом спрямованої тривалої роботи можна розвину-

ти в собі це мистецтво.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: