Тема: Аргументація і логіка

Мета: ознайомлення студентів із закономірностями логіки мовлення, різними способами переконання й аргументації.

План

1. Аргументація.

2. Закони логіки.

3. Логічні помилки.

1. Аргументація. У риториці все підпорядковане мистецтву переконання. Основним етапом і змістом переконання є аргументація як логічна частина диспозиції. Аргументація в широкому вжитку означає майстерний добір переконливих доказів і як результат – мистецтво дискусії. Розрізняють два типи аргументації: логічну й аналогійну.

Основою логічної аргументації є силогістика (гр. συλλογίζομαι – дедуктивний), започаткована ще в логіці Аристотеля. В античній риториці силогізми (дедуктивні умовисновки) уявлялись як єдність двох суджень із проміжним: якщо А є В, а В є С, то А є С; А є меншим терміном і суб’єктом, С є більшим терміном, В є середнім терміном і залишається за межами висновку.

Розрізняють чотири фігури силогізму залежно від положення переднього терміна для того, щоб гарантувати коректну побудову умовисновку:

АєВ АєВ АєС АєВ

ВєС СєВ АєВ СєА

умовисновок: АєС СєА СєВ СєВ.

Наприклад: Молоді є веселими. Студенти є молодими. Висновок: Студенти є веселими і т. ін.

Аналогійна аргументація не визначає поняття, а шукає і визначає зв’язок між ними, така аргументація більш конкретна і чуттєво-образна.

В основі аргументації лежить складна логічна операція, що є ланцюжком або комбінацією суджень як елементів доказу: теза, аргумент, демонстрація.

Аргументація розглядається як нежорсткий засіб впливу одного суб’єкта на погляди та поведінку іншого суб’єкта. Теза (гр. ἡ θέσις – положення)потребує доказу, а часто й додаткового розгортання. Теоретично кожна теза має право на докази її істинності чи неістинності. Проте практично більшість тез приймаються без доказів як очевидно істинні для оперативної пам’яті. Спільні фонові знання формують «енциклопедичне середовище», з якого кожний учасник мовного спілкування в разі потреби шукає і добирає потрібні аргументи.

Теза створює базу для наступних міркувань. Вона може бути дуже стислою, але глибоко змістовною чи полемічно загостреною, або й просто примітивною. В античній риториці від ораторів вимагалось уміння аргументувати будь-яку тезу. У реальних мовних ситуаціях тези аргументуються в одному напрямку – істинності або неістинності.

Аргумент (лат. argumentum – доказ)– це наступне положення (мовні висловлювання чи текст), яке стосується тези й обґрунтовує її чи переконливо доводить істинність тези. Аргументи бувають прямі (безпосередні) і непрямі (опосередковані), у ролі яких можуть виступати аксіоми, точки зору та думки авторитетних людей.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: