Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Поняття про спілкування та ного функції. Структура та види спілкування.. Педагогічне спілкування. Умови успіху педагогічного спілкування




Спілкування — специфічна форма взаємодії людини з іншими людьми, в процесі якої здійснюється обмін діяльностями, їх способами і результатами, уявленнями, ідеями, установками, почуттями (Б.Ф.Ломов)

Психологічний зміст спілкування. 1. Спілкування це процес взаємодії (взаємоактивний процес), в якому обидві сторони, що спілкуються є активними. У процесі спілкування формуються, проявляються й реалізуються міжособистісні відносини. 2. Спілкування має онтогенетичний характер (у немовля з двох місяців закладається фундамент спілкування, а з 7-8 місяців з'являється взаємна активність, 11-12 місяців до 3 років формується уміння спілкування з дорослими в сім'ї, з 3 років розвивається уміння спілкування з однолітками, спілкування приймає кооперативно-змагальний характер). 3. Спілкування має суспільний характер, бо взаємодія людини з оточуючим світом здійснюється в системі об'єктивних відношень, що складаються між людьми в їх суспільному Житті і виробничій діяльності. 4. Спілкування носить історичний характер. Дослідження особистості є другою стороною дослідження суспільства. У процесі спілкування складаються і реалізуються як особистісні, так і суспільні відносини. 5. Спілкування властиве і тварині, і людині. 6. Спілкування являє собою суб'єкт-суб'єктну діяльність. Спілкування з неживими предметами умовне. 7. Саме в процесі спілкування засвоюється досвід, накопичуються знання, формуються практичні вміння й навички, виробляються погляди й переконання. Саме у спілкуванні проявляються характер, темперамент, розум і здібності особистості. 8. Спілкування тісно пов'язане з діяльністю. 9. У процесі спілкування формуються духовні потреби, морально-політичні й естетичні почуття; складається характер.

Функції спілкування: 1) інформативно-комунікативна (інформація використовується у взаємному інформуванні як привід для спілкування, прийом і передача інформації, обмін думками, рішеннями та ін.); 2) регулятивно-комунікативна (людина здійснює регуляцію не тільки власної поведінки, а й поведінки інших людей, і реагує на їхні дії); 3) афективно-комунікативна (експресивно-комунікативна) направлена на передачу емоцій, почуттів. 4) контактна — встановлення контакту як стану взаємної готовності до прийому та передачі; 5) спонукання — стимуляція активності партнера до спілкування, підтримка його у невиконанні тих чи інших дій; 6) розуміння — розуміння партерами один одного (їхніх намірів, установок, станів, переживань); 7) емоційне збудження в партнері певних емоційних переживань, а також зміна за його допомогою власних переживань і етапів; 8) координація — взаємна орієнтація та узгодження дій в організації спільної діяльності; 9) встановлення відносин — усвідомлення та зміна свого власного місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших зв'язків частини суспільства, де відбувається діяльність індивіда; 10) вияв впливу — зміна поведінки, особистісно-змістових значень партнера, в тому числі його намірів, установок, точок зору, рішень, умінь, дій.

Структура спілкуванн я. Г. Андрєєва виділила три сторони спілкування: комунікативну (обмін інформацією), інтерактивну (взаємодія) та перцептивну (розуміння людини людиною). Комунікативна функція — це різні форми та засоби обміну і передавання інформації, завдяки яким стають можливими збагачення досвіду, нагромадження знань, оволодіння діяльністю узгодження дій та взаєморозуміння людей. Комунікація може відбуватися і без участі свідомості — шляхом невербальної поведінки (погляд, вираз обличчя, пози, міжособистісна дистанція, інтонації голосу). Комунікативна взаємодія людей відбувається переважно у вербальній (словесній) формі — в процесі мовного спілкування. Інтерактивна "функція спілкування, функція впливу. Поради, інструкції, вимоги, накази, що висловлені у мовній формі та адресовані іншій особі, є спонуканнями до дії та регуляторами її поведінки. У психології виділяють два типи взаємодії — кооперативну і конкурентну. Кооперативна взаємодія спрямована на підсилення контактів між людьми, на збільшення їх привабливості, а конкурентна — па зменшення контактів і ступеню симпатії та привабливості людей. Перцепція — це процес сприймання один одного партнерів по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння У цьому виявляється перцептивна функція спілкування.

Види спілкування:

Параметри класифікації спілкування — залежно від контингенту учасників, тривалості стосунків, міри опосередкування, завершеності, бажаності тощо.

Формальне. Спілкування, обумовлене соціальними функціями, регламентоване як за змістом, так і за формою. Неформальне. Спілкування, наповнене суб'єктивним особистим змістом, обумовлене тими особистісними відносинами, які склалися між партнерами. Виші форми неформального спілкування — любов і дружба.


Залежно від того, наскільки яскраво проявляються відносини.

Соціально орієнтоване, при якому соціальні відносини виражені найбільш яскраво (лекції, доповіді та ін.).

Групове предметна орієнтоване, при якому чітко визначені відносини, обумовлені спільною діяльністю. Це спілкування в процесі праці, навчання.

Особисто орієнтоване спілкування, тобто спілкування однієї людини з іншою.

Залежно від контингенту учасників виокремлюють спілкування міжособистісне, особистісно-групове та міжгрупове.

Міжособистісне спілкування характерне для первинних груп, в яких усі члени підтримують між собою безпосередні контакти і спілкуються один з одним, коли одну із сторін спілкування репрезентує особистість, а іншу — група. Таким є спілкування вчителя з класом, керівника — з колективом підлеглих, оратора — з аудиторією. Міжгрупове спілкування передбачає участь у цьому процесі двох спільнот, кожна з яких обстоює власну позицію, домагається власних цілей, або ж обидві групи намагаються дійти згоди щодо певного питання, досягти консенсусу.

Спілкування може відбуватись як взаємодія сторін, між якими встановлюється комунікативний зв'язок, коли співрозмовники безпосередньо сприймають один одного, встановлюють контакти й використовують для цього всі наявні у них засоби. Коли використовують термін а безпосереднє", то мають на увазі спілкування «обличчя до обличчя», спі­лкування, при якому кожний його учасник сприймає іншою й здійснює контакт.

Опосередковане спілкування — це комунікація, в яку входить Проміжна ланка — третя особа, технічний засіб або матеріальна річ. Опосередкування може бути репрезентоване телефоном як засобом зв'язку, написаним текстом (листом), що адресований іншій особі, чи посередником.

На характер спілкування істотно впливає час, упродовж якого триває процес. Короткочасним є спілкування, що виникає із ситуаційних потреб діяльності чи взаємодії й обмежується розв'язанням локальних комунікативних завдань. Відбувається в межах однієї теми й відрізку часу в декілька годин. Тривале спілкування — це взаємодія в межах однієї чи кількох тем, обмін розгорнутою інформацією щодо змісту предмета спілкування.

Закінчене спілкування. Показником закінченості спілкування є вичерпаність змісту теми, сумісної дії. Закінченим можна вважати таке спілкування, яке ідентично оцінюється його учасниками. Незакінчене (переривисте) спілкування.

В залежності від засобів спілкування: мовне спілкування і немовне спілкування. За формою організації: стихійне або організоване; формалізоване чи неформалізоване. За метою спілкування: ділове; особисте; міжособистісне (у групі декілька людей спілкуються один з одним); безцільне. За орієнтацією партнерів: соціально-орієнтувальне; особистісно-орієнтувальне. За кількісним принципом: тет-а-тет; особистісно-групове, соціальне спілкування; міжгрупове; безпосереднє; опосередковане (листування).

Педагогічне спілкування — це професійне спілкування вчителя з учнями в процесі навчання і виховання.

Педагогічну спілкування необхідно розглядати в двох аспектах: як комунікативну діяльність педагога, спрямовану на організацію своїх взаємовідносин з учнями; як управління спілкуванням дітей у шкільному колективі Педагогічне спілкування визначається багатьма факторами. Серед них важливими є: індивідуальний стиль спілкування педагога. У професійному спілкуванні педагога розрізняють три стилі: демократичний (члени колективу беруть участь в обговоренні завдань, які стоять перед колективом. Рішення приймається спільно); авторитарний (у відносинах керівника з підлеглими переважає суворість, жорсткі методи керівництва. Підлеглі виступають лише в ролі виконавців, не беруть участі в прийнятті рішень); ліберальний (керівник обмежується переконаннями, вмовляннями.

Умови успіху педагогічної комунікації: 1. Мускульна змобілізованість — загальний високий тонус мускулатури тіла (спини, хребта): активна, ініціативна позиція, готовність долати перешкоди, сконцентрованість уваги, сила погляду, дихання. 2. Уважність до партнерів по спілкуванню, спостережливість 3. Розвинута комунікативна пам'ять (пам'ять про тональність спілкування з різними людьми). 4. Прагнення передбачити реакцію співрозмовника. Вміння аналізувати жест, міміку, експресію. Підсумовувати власні вербальні дії жестами. 5. Вміння сприймати і вірно інтерпретувати "психологічні сигнали" по зовнішньому малюнку поведінки партнера. 6. Підвищення і посилення голосу на початку кожної послідуючої фрази порівняно з попередньою. 7. Відкрита демонстрація своїх намірів. 8. Демонстрація компетентності. 9. Логічне викладення думки, переконливість.


Педагогічна діяльність — це цілеспрямований виховуючий та навчаючий вплив вчителя на учнів з метою особистісного, інтелектуального та діяльніспого йою розвитку, а також основа його саморозвитку та самовдосконалення. Психологічний зміст педагогічної ДІЯЛЬНОСТІ включає мотиви, мету, предмет, засоби, продукт та результат. Предметом педагогічної діяльності є організація навчальної діяльності учнів, яка спрямована на засвоєння предметного соціокультурного досвіду. Засобами педагогічної діяльності є наукові (теоретичні таї емпіричні) знання, за допомогою яких формується тезаурус учнів. Продуктом педагогічної діяльності індивідуально сформований досвід учня. Він перевіряється та оцінюється на екзаменах, заліках. 1 [ід час вирішення учбових задач, контрольних робіт. Результатом педагогічної діяльності повинен бути особистісний індивідуальний розвиток учня, його вдосконалення. Одним з важливих компонентів педагогічної діяльності є її мотивація. В педагогічній діяльності виділяють наступні мотиваційні орієнтації: зовнішні мотиви та внутрішні мотиви (орієнтація на процес і результат своєї діяльності, особистісно-професійного росту, самоактуалізації).

Стилі педагогічної діяльності. Педагогічна діяльність учителя характеризується певним стилем. В широкому розумінні стиль діяльності ■— це стала система способів, прийомів, яка проявляється в різних умовах її здійснення.

Авторитарний стиль. Учень розглядається як об'єкт педагогічного впливу, а не рівноправний партнер. Вчитель особисто вирішує, приймає рішення, встановлює жорсткий контроль за виконанням своїх вимог, використовує свої права без урахування ситуації та думок учнів, не пояснює свої дії учням.

Демократичний стиль. Учень розглядається як рівноправний партнер по спілкуванню, колега у спільному пошуку знань. Учитель приймає рішення разом з учнями, враховує їхню думку, підтримує самостійність суджень, враховує не тільки успішність, але й особистісні якості учнів. Методами впливу є спонукання до дій, порада, прохання.

Стиль потурання (ліберальний стиль). Вчитель відходить від прийняття рішення, передає ініціативу учням, колегам. Організацію та контроль діяльності учнів здійснює без системи. проявляє нерішучість, коливання. В класі нестійкий мікроклімат, замасковані конфлікти, справи в групі ідуть самі по собі.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных