Поняття про вік. Хронологічний та психологічний вік дитини. Поняття про вікові кризи. Психологічна характеристика вікових криз у дитинстві

Кожен віковий період (раннє та дошкільне дитинство, підлітковий вік, юність, зрілість, старість) визначається неповторною структурою особистості, динамікою, НОВИМИ особливими стосунками зі світом і відповідними характеристиками свідомості.

Особливості віку визначаються сукупністю багатьох умов, системою вимог до дитини на даному етапі її життя, сутністю взаємовідносин з оточуючими, типом діяльності, якою вона оволодіває, способами оволодіння. Всі ці критерії об'єднуються в понятті "соціальна ситуація розвитку". Оскільки зміст соціальної ситуації розвитку обумовлений соціально та історично, то трактування вікової періодизації не є постійним та незмінним у психологічній науці.

У психології існує декілька підходів до віку: хронологічний (біологічний, фізичний) вік, психологічний вік і соціальний вік. Хронологічний вік характеризує час життя дитини у роках. Цей вік фіксує певні стадії розвитку організму, оптимальний рівень розвиненості рухів, фізичного здоров'я, нервової системи, будови тіла. Ці показники визначаються за медичними нормами. Психологічний вік фіксує стадії психічною розвитку і залежності від того, якою мірою дитина оволодіває руховими, мовленнєвими, трудовими навичками, якою мірою розвинуті у неї психічні процеси та особистісні якості. Основними СКЛаДОВИМИ психологічного віку є соціальна ситуація розвитку діяльності дитини і новоутворений у сфері свідомості та особистості. Соціальний вік фіксує місце, яке займає маленька людина в певній групі (сім'я, дитсадок, шкільний клас), які ролі вона виконує, яку відповідальність спроможна брати на себе, яку користь приносить оточуючим.

Поняття про вікові кризи. У вітчизняній психології вперше питання про існування критичних і стабільних періодів був поставлений П.П. Блонським у 20-і роки. Пізніше вивченню криз розвитку були присвячені роботи відомих вітчизняних психологів: Л.С. Виготськото, О.М. Леонтьєва, Д.Б. Ельконіна, Л.І. Божович та ін. Л.С. Виготський визначав кризи як цілісні зміни особистості дитини, які виникають при зміні стабільних періодів, як переломних точок на кривій дитячого розвитку, які відокремлюють один віковий період від іншого. Вікові кризи в онтогенезі індивіда - це особливі вікові інтервали, в межах яких підвищується чутливість особи до зовні­шніх впливів та водночас знижується опірність (резистентність) до них. Криза, на відміну від стабільних періодів, триває недовго (кілька місяців, рік). Це своєрідна зона найбільшого ризику, коли протягом відносно короткого часу виявляються різкі і суттєві психологічні зрушення і зміни особистості. Вікові зміни психіки можуть проходити різко, критично, або поступово. Розвиток у кризові періоди носить бурхливий, стрімкий, "революційний" характер.

Психологічна характеристика вікових криз у дитинстві

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: