Визначення психології як науки. Основні етапи історії психології. Місце психології в системі наук.

Психоло́гія — наука, що вивчає психічні явища (мислення, почуття, волю) та поведінку людини, пояснення якій знаходимо в цих явищах.

У історії психології розрізняються два великі періоди: перший, коли психологічні знання розвивалися в надрах філософії, а також інших наук, раніше усього природознавства; другий, коли психологія розвивалася як самостійна наука. Вони несумірні за часом: перший період (VI ст. до н. е. - середина XIX ст.) охоплює близько 2,5 тисяч років, других (середина XIX ст. - теперішній час) більше століття. По словах Г. Эббингауза, психологія має довге минуле, але дуже коротку історію.

Один з можливих варіантів періодизації психології, розроблений Степановым В. Е. і Ступницким В. П., приведений в таблиці. У ній історія вітчизняної психологічної думки включена складовою частиною в історію розвитку світової науки. Як основа для розподілу цього процесу на етапи були вибрані змістовні критерії, що визначали зміну поглядів на природу психічного і що відрізняють кожен з етапів (таблиця. 1).

Коли місце психології в колі інших наук визначав В. Вундт, він стверджував, що із природничими науками вона входить у відношення доповнення (бо вони вивчають різні сторони єдиного досвіду людини), для наук про дух (філологія, правознавство тощо) вона виступає надійним підґрунтям, а щодо філософії вона становить підготовчу емпіричну науку. Останнє твердження – щодо відношення психології до філософії – має сенс тільки відносно певних філософських напрямів, а не до філософського пізнання в цілому.

Психологія має тісний генетичний зв'язок передусім із філософією. У нашій метафорі «дерева» філософія виступає тим «грантом», який тримає в собі «коріння» психології. Філософія (й передусім філософська антропологія – для загальної психології, та соціальна філософія – для соціальної психології) становить наукову методологію психологічної науки, тобто систему найбільш загальних засад, до якої психологи повинні звертатися, щоб їх дослідницькі дії не втрачали наукової вартості. Сучасна філософія багатоманітна, тож психолог може вирішувати, якої саме філософської методології він буде дотримуватись у конкретному дослідженні: екзистенціалізму, позитивізму, герменевтики, феноменології, чи, може, марксизму.

Психологія пов'язана із природничими науками. На перетині з фізикою Г.Т. Фехнером утворена галузь психології психофізика, яка вивчає психічні явища в залежності від фізичних ситуацій, наприклад, залежність інтенсивності відчуття від сили чи тривалості фізичного подразника. На перетині з нейрофізіологією існує спеціальна галузь дослідження психофізіологія, головною проблемою якої є причинне пояснення психічних явищ через діяльність нейрофізіологічних механізмів. На перетині медичної психології, нейрофізіології та патопсихології склалася галузь психофармакологія, яка досліджує вплив на психіку людини фармакологічних засобів. На перетині з зоологією існує наука зоопсихологія, яка займається особливостями психіки тварин. Плідні зв'язки психології з гуманітарними науками. Синтетичною науковою дисципліною є психолінгвістика, яка вивчає обумовленість процесів мовлення та сприйняття мови структурою самої мови.

Психологія активно застосовує у власне-психологічних цілях методи математичного моделювання й статистики, при цьому математичний апарат, що його застосовують у психології, має певну специфіку.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: