II. 1.8. Особистість у логотерапії В. Франкла

Австрійський психолог і психіатр В. Франкл (нар. 1905) вважав, що рушійною силою людської поведінки і розвитку особистості є пошук Логосу, смислу життя, що має здійснюватися конкретною людиною за її власною потре­бою. Людина не вибирає смисл свого існування, а швидше виявляє, знаходить його.

Якщо потяг до смислу життя не може задовольнитися, внаслідок «екзистенціальної фрустрації» може виникнути ну-согенний невроз, пов'язаний з «духовним ядром» особис­тості.

Нусогенні неврози, на відміну від звичайної терапії, пот­ребують спеціальної логотерапії, тобто терапії, яка вносить у людське існування духовний вимір. Логотерапія має своєю метою допомогти пацієнтові у пошуку смислу свого життя, в реалізації смислу, в актуалізації цінностей, а не в просто­му задоволенні потягів та інстинктів, як це пропонує фрей­дизм.

Пошук смислу і цінностей швидше викликає напружен­ня, ніж призводить до рівноваги, «гомеостазису». Саме таке нусогенне (духовне) напруження є передумовою психічного здоров'я. Людині більше потрібний не стан рівноваги, а боротьба за певну мету. Цей стан В. Франкл пропонує на­звати нусодинамікою, тобто духовною динамікою у межах полярного напруження, коли один полюс утворює смисл, мету, а інший — людину, котра досягає духовної мети.

Нусогенні неврози нерідко виникають як наслідок гак званого екзистенціального вакууму — коли людина усві­домлює беззмістовність свого життя, порожнечу існування. В основі таких поширених явищ, як депресія, правопору­шення, алкоголізм, наркоманія, агресивність, моральні па­діння, лежить екзистенціальний вакуум. Брак смислу життя може бути частково компенсований потягом до влади, утіх, сексу, бажанням грошей, однак це не вирішує проблеми.

Логотерапевт має допомогти пацієнтові знайти не абст­рактний сенс життя взагалі, а специфічний для цієї осо­бистості смисл життя в даний момент часу. У кожній осо­бистості є своє призначення і своє місце в житті, і кожна людина має знайти й реалізувати їх.

За В. Франклом, істинний сенс буття Всесвіту перебуває поза розумінням людини, в духовному вимірі людського існування. Виходячи з цього логотерапія допомагає шукати смисл життя шляхом: а) діяння (подвигу); б) переживання цінностей в любові і в) страждання.

Перший шлях пов'язаний переважно з пошуком та здійс­ненням духовно спрямованих дій, учинків. Другий шлях пе­редбачає розуміння іншої людини, глибинної суті її осо­бистості на основі єдино можливого засобу — любові. Тре­тій шлях пошуку смислу життя пролягає через усвідомлення смислу страждання — коли людина потрапляє у глухий кут, у безвихідь. Однак і тут є вихід — якщо виявляється сенс страждання. Тоді страждання перестає бути стражданням.

Головний принцип логотерагш полягає у твердженні, що сутність людини — не в отриманні задоволення або уник­ненні болю, а в розумінні й реалізації сенсу життя. Людина готова йти на страждання за умови, що її страждання має сенс. Особистість не повністю обумовлена і не детермішь вана обставинами життя. Вона не просто існує, а сама ви­рішує, яким буде її існування і якою має стати. Вона здатна' перебороти себе, піднятися над наявними умовами, переч ступити їх, визначити себе, зробити з себе те, чого вона? бажає досягти, і в цьому плані вона є самодетермінуючою. ^л

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: