У.5Л. Загальна характеристика профпридатності

Пошук ефективних способів формування професій­ної придатності передбачає виділення індивідуальних при­йомів і засобів успішного виконання діяльності, виявлення особливостей індивідуального стилю діяльності (ІСД). Ос­танній визначається як поведінка, адекватна ситуації, але ця ознака особистості не обмежена тільки певними ситуація­ми: один і той самий стиль може бути властивий людині в різних видах діяльності. Розв'язання проблеми формування ІСД відкриває можливості для вирішення інших проблем, зокрема задоволеності людини своєю працею, що вважа­ється однією з головних характеристик професійної придат­ності.

Теоретичний аналіз професійної діяльності й експери­ментальні дані свідчать про те, що професійна придатність та ІСД тісно пов'язані між собою. Цей зв'язок настільки стійкий, що оптимальність ІСД може розглядатися як по­казник професійної придатності. Придатність людини до певної діяльності в диференціальній психології інтерпрету­ється з двох протилежних позицій: 1) як прихована в лю­дині особливість, котру можна розкрити, застосовуючи адекватні методики, в будь-який момент і за будь-яких умов; 2) як властивість людини, що формується в процесі виконання діяльності, під її безпосереднім впливом.

Межі формування профпридатності зумовлюються ви­могами професії та індивідуальним психофізіологічним по­тенціалом людини. Однак визначення профпридатності не вичерпується лише психофізіологічними характеристиками.

Теоретичні дослідження, досвід професіографування пе­реконують, що профпридатність — складне, багатокомпо-

нентне (системне) явище. Воно досить повно може бути представлене як чотирикомпонентна система, складовими якої є: 1) професійні знання, уміння, навички; 2) психо­фізіологічний потенціал; 3) професійна мотивація; 4) задо­воленість (незадоволеність) працею.

Серед цих компонентів найменш сприйнятливими до змін вважаються такі психофізіологічні характеристики ін­дивіда, як властивості нервової системи. Якщо успішність діяльності головним чином залежить від цього компонента, для частини людей така діяльність може бути надто вис­нажливою або й зовсім недоступною. Це стосується насам­перед професій, для яких типові екстремальні умови. У та­кому разі може ставитися питання про здійснення профе­сійного відбору, тобто виявлення людей, психофізіологічні характеристики яких відповідають вимогам професії.

У працях К. М. Гуревича, Є. О. Климова, В. С. Мерліна та інших дослідників показано, що люди з різними харак­теристиками нервової системи за параметром «рухливість— інертність» можуть досягти високої продуктивності праці завдяки виробленню в них ІСД (специфічних, найадекват-ніших тактик, стратегій виконання виробничих завдань). Компенсаторні можливості індивідуального стилю просте-жені щодо різних видів професійної й навчальної діяль­ності. Водночас доведено, що сам стиль складається вна­слідок адекватного пристосування до діяльності, яке вели­кою мірою зумовлюється властивостями нервової системи.

За найзагальнішим визначенням, ІСД — це система ін-дивідуально-специфічних прийомів, що забезпечують успішне пристосування людини до діяльності.

Формування ІСД — важливий аспект професійного на­вчання, розвитку професійних здібностей, професійної при­датності. Цілеспрямоване формування ІСД базується на ви­користанні позитивних можливостей людини або на ком­пенсації негативних виявів. Відповідно у структурі стилю виділяють механізми адаптації й компенсації. Водночас структура індивідуального стилю визначається особливос­тями співвідношення орієнтувальної, виконавчої та конт­рольної діяльності (залежно від таких властивостей людини, як типологічні особливості вищої нервової діяльності та мо­тивації особистості).

ІСД — це система прийомів роботи, які характеризують різні сторони діяльності: особливості здійснення виконав­чих дій, вибору ситуацій і завдань, організації робочого

місця, підготовки до роботи й дотримання вимог, які став­ляться. Трудові прийоми формуються для адаптації, ком­пенсації й корекції виконання трудових дій. Співвідношен­ня і взаємозв'язок трудових дій зумовлені впливом власти­востей різних рівнів індивідуальності, зокрема особистіс-ного й психофізіологічного. При цьому відбувається спря­мована особистістю регуляція проявів властивостей нерво­вої системи. Сполучними ланками між названими рівнями індивідуальності виступають емоційна реакція, самооцінка й установки.

Необхідними умовами формування ІСД є позитивне став­лення до діяльності та адекватні (правильні) самооцінки: їх оптимістичний чи песимістичний характер, правильність чи помилковість; ступінь усвідомлення особливостей виконан­ня дій, переоцінки або недооцінки своїх можливостей і на­явність відповідних установок здійснювати різні стратегії впливу в експериментальних ситуаціях; висвітлення переваг, і недоліків, зумовлених типологічними відмінностями, ней­тралізація внутрішніх негативних оцінок, формування адек­ватних оцінок, усвідомлення особливостей виконання тру­дової діяльності, формування впевненості у своїх можли­востях, перебудова неправильних установок, створення оп­тимального емоціонального фону діяльності. Така індиві­дуальна робота має здійснюватися на основі спеціальної організації орієнтувальної діяльності тих, хто навчається. Іншими словами, йдеться про таку повноту вказівок про дії, які підлягають засвоєнню, і такий контроль за їхнім вико­нанням, які уможливлюють вияв індивідуальних особливос­тей людини та їх доцільне використання в процесі виконан­ня різних виробничих (навчальних) завдань, тобто форму­вання раціонального індивідуального стилю діяльності.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: