V.5.2. Загальні ознаки ІСД

Найзагальнішими формальними ознаками ІСД вва­жаються такі:

1) стійка система прийомів і способів діяльності;

2) зумовленість цієї системи певними особистими якос­
тями;

3) функціонування системи як засобу ефективного при­
стосування до об'єктивних вимог (ситуації).

З ІСД пов'язуються не всі характерні особливості діяль­ності, а лише зумовлені типологічними властивостями не­рвової системи.

Типологічне зумовлений ІСД формується упродовж жит­тя. Про це свідчить хоча б той факт, що певний стиль властивий далеко не всім людям, які належать до одного типу нервової системи й темпераменту, а лише деяким. Од­на з умов формування ІСД — позитивне ставлення до ді­яльності. Його роль полягає в тому, що при формуванні ІСД людина активно шукає такі прийоми й способи дій, які б дали можливість їй найкраще виконати завдання. Актив­ний пошук доцільних способів дії має провідне значення у формуванні ІСД.

Головна ознака ІСД — узагальнюючий, визначальний характер способів і прийомів, що застосовуються людиною для розв'язання задач у різних ситуаціях. Ще одна важлива ознака ІСД — специфічне співвідношення орієнтувальної й виконавчої діяльності. Виділено два основні типи такого співвідношення: 1) мислений план дії надто деталізований і більшою мірою створюється до початку її виконання. В процесі виконання він змінюється, але дуже мало (частко­во); 2) мислений план дії до її виконання дуже схематич­ний, має загальний (цілісний) характер, а в процесі вико­нання він значно деталізується і видозмінюється. У першо­му випадку пізнавальна, орієнтувальна діяльність здійсню­ється переважно до початку виконання і лише пізніше по­єднується з виконавчою. У другому — перебіг пізнавальної й орієнтувальної діяльності відбувається здебільшого одно­часно. Перший тип простежується в людей зі слабкою й інертною нервовою системою, другий — із сильною і рухливою.

Триваліші й ретельніші підготовчі дії характерні для лю­дей з нервовою системою, особливістю якої є підвищена збудливість у незнайомих ситуаціях. Отже, в даному разі в підготовчих діях компенсується деяка невпевненість у вико­навчій діяльності. У досліджуваних сильного типу орієнту­вальні й виконавчі дії не виділяються в самостійні акти поведінки, оскільки такі особистості виявляють малу три­вожність щодо організації наступної дії та здатність темпо­вого забезпечення виконання актуальної (поточної) дії.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: