V.3.I. Інформаційна основа діяльності

В інформаційних процесах, які розгортаються при виконанні предметно-практичних, знаково-розумових дій, поведінкових актів, тісно переплітаються два інформаційні

плани: 1) актуальний, що включає інформацію різної мо­дальності, яка надходить через сенсорні канали і відображає об'єктивні характеристики предмета, знарядь та умов діяльності; 2) потенційний, що включає індивідуальний, у тому числі професійний, досвід і становить тезаурус суб'єк­та; актуалізується під час оцінки ситуації та прийняття рі­шення щодо стратегій, тактик виконання дій як складових діяльності, поведінки.

Основними формами ЮД є образ і знак. Найпошире­нішим у психології є тлумачення образу (відчуття, сприй­мання) як своєрідної копії об'єкта, як результату «пізнання суб'єктом об'єкта, впорядкованість елементів якого відпо­відає впорядкованості властивостей, зв'язків і відношень об'єкта-оригіналу, тобто в образі так чи інакше відобра­жається об'єкт-оригінал» (В. Д. Шадриков, 1982). Психо­логічні дослідження виявили «пристрасність», тобто суб'єк­тивність образів — відчуттів, сприймання, уявлення, їх за­лежність від діяльності, виконуваної особистістю, її потреб, мотивів, установок, почуттів, інтересів. Якщо образ — це «копія» об'єкта, то знак — його умовний замісник. Знаком можуть виступати предмет, явище або дія, якщо вони ви­користовуються як умовні замісники «об'єкта-оригіналу». Знак як носій інформації є ефективним знаряддям пізнан­ня. Він породжується і функціонує в процесі людської ді­яльності. Знаки забезпечують взаємодію (спілкування), зу­мовлену потребами й цілями спільної діяльності.

М. В. Гамезо, Б. Ф. Ломов, В. Ф. Рубахін вважають, що знаряддєва функція знаків стосується всіх основних сторін людської психіки: когнітивної, комунікативної й регу­лятивної. До понять, похідних від поняття «знак» або безпо­середньо з ним пов'язаних, вони відносять поняття «мова», «код», «модель», «символ». Мова як знакова система забезпе­чує згортання (редукцію), збереження та відтворення ін­формації. Інформація може бути інтерпретована кількома мовами. Основною є природна мова, на засадах якої ство­рюються штучні мови (метамови); кількість цих мов збіль­шується відповідно до зростання знань про світ, розвитку й ускладнення людської діяльності.

Освоєння діяльності, зокрема професійної, — це й ос­воєння професійної мови, і професіоналізація індивідуаль­ного досвіду. Код — система знаків, прийнята в даному випадку для певних цілей. Кодування в різних видах про­фесійної діяльності, а відповідно і код, який вибирається,

завжди мають ураховувати специфіку змісту та умов роз­в'язання задачі з використанням коду, наприклад, «сек­ретність передачі та складність декодування для «сторон­ніх», тобто тих, хто не посвячений у систему коду — в одному випадку, швидкість сприйняття і однозначність ро­зуміння — в другому, можливість застосування для передачі інформації наявних технічних засобів — у третьому, модальність сприймання — в четвертому» (М. В. Гамезо, Б. Ф. Ломов, В. Ф. Рубахін, 1977). Перекодування — це перехід з однієї системи знаків в іншу.

Модель у найзагальнішому вигляді визначається як система об'єктів або знаків, у яких відтворюються деякі суттєві властивості системи-оригіналу. Наявність часткової подіб­ності (гомоморфізм) дає змогу використовувати модель як замісника або представника системи, що вивчається. Від­носна простота моделі робить таку заміну особливо наоч­ною. Створення спрощених моделей системи — дієвий за­сіб перевірки істинності й повноти теоретичних уявлень у різних галузях знання.

Символ розглядається як різновид знака. Відмінність сим­волу від знака полягає в тому, що: І) при наближенні до однозначності простежується більша конструктивність зна­ка; 2) чим більша багатозначність символу, тим він змістов­ніший.

Досліджуючи переробку знакової інформації в системі «людина—машина», М. К. Тутушкіна розглядає немовні знаки як такі, що заміщають предмети й виконують певну інформаційну функцію. Автор виділяє основні властивості замішувальних знаків:

1) заміщувальні знаки похідні від мовних, насичені їхнім
значенням;

2) заміщувальні знаки виникають у процесі спілкування
на основі договору, вони конвенційні за походженням і
несуть у собі інформацію через те, що сторони, які спіл­
куються, однаково розуміють ці знаки;

3) довільність та умовність вибору замішувальних знаків
на договірних засадах створюють можливість їх планомір­
ного й свідомого оновлення та зміни, що неможливо в мові;

4) в замішувальних знаках помітний досить рухливий
зв'язок між знаком і заміщуваним предметом, що сприяє
виникненню на їх базі великої кількості знакових систем;

5) зв'язок між знаком і предметом у даній знаковій сис­
темі однозначний, тобто для відповідного значення доби-

рається тільки один знак, тоді як словам здебільшого прита­манна багатозначність;

6) зв'язок між знаком і предметом різноманітний у сенсі
їх зовнішньої схожості; в замішувальних знаках можлива
різна міра схожості з предметом (від наочності до повної
абстракції);

7) знакам властиві компактність і лаконічність форми;
можливий перехід від одно- до багатовимірних знаків;

8) деякі системи знаків мають інтернаціональний харак­
тер, що робить їх зрозумілими для людей, які розмовляють
різними мовами.

Інформаційний аналіз діяльності, виконаний Б. Ф. Ломо­вим, В. Д. Шадриковим, дав цим авторам підстави виділити такі основні його аспекти:

1) психофізичний — вивчення фізичних характеристик
сигналів як носіїв важливої для діяльності інформації; здійс­
нюється оцінка сигналу щодо модальності, положення в сен­
сорному полі, просторової характеристики (форма, кутові
розміри), інтенсивності, тривалості, яскравості, контраст­
ності, освітленості, відношення до фону (прямий і зворот­
ний контрасти), забарвленості, динамічних характеристик
(частота мигання, швидкість руху); способу одержання ін­
формації: за допомогою приладів (інструментальні сигнали)
або безпосереднім відображенням параметрів керованого про­
цесу (неінструментальні сигнали);

2) оцінювальний — вимірювання кількості інформації,
яку людина здатна сприйняти, зберегти й переробити за
одиницю часу; превалюють методи оцінки ймовірнісних ха­
рактеристик сигналу, не розраховані на семантичну оцінку
інформації, що надходить;

3) психологічний — вивчення механізмів прийому, збері­
гання й переробки інформації, реалізації її у виконавських
діях.

Фізичні характеристики об'єктів, які сприймає людина у вигляді «знаків-сигналів» (у тому числі заміщувальних) че­рез технічні засоби індикації (відображення інформації) в різних системах «людина—машина» (соціотехнічних систе­мах), створюють інформаційну модель стану об'єкта діяль­ності, системи регулювання. Інформаційні моделі є осно­вою для обробки інформації та прийняття рішення.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: