Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Структурний поділ релігієзнавства. Загальна характеристика дисциплінарних утворень релігієзнавства.




До релігієзнавства входять:

· Філософія релігії

· Психологія релігії

· соціологія релігії

· Історія релігії

· Феноменологія релігії

Філософія релігії Понятійне тлумачення релігійних феноменів (Спіноза).

Психологія релігії - Намагається осягнути феномен релігії з іманентної точки зору (вивчає настрої, установки, почуття) (Шлейєрмахер)

Соціологія релігії - соціальний вимір релігії, взаємодія релігії і суспільства (цікавить функції, організації) Вебер, Дюркгейм.

Історія релігії - становлення релігії, вивчає появу і розвиток окремих релігій в часі.

Феноменологія релігії - вивчає окремо взяті явища поза історичними, культурними чи соціальними зв'язками.(Ван дер Леув, Ото, Хульткранц, Ваарденбург) Релігієзнавство поєднує у собі такі структурні системи: Філософія релігії – філософське осмислення природи, сутності, сенсу релігії та Бога. Її розвивали: Б.Спіноза, Д.Юм, І.Кант, Ф.Гегель. Вивчає основні релігійно-філософські ідеї в їх історичному розвитку, філософські поняття, принципи, які тлумачать релігію. Існують два напрями обґрунтування філософії релігії: ідеалістичний (релігія як центральне суспільне явище) та матеріалістичний (релігія як суспільно-історичний продукт). Психологія релігії – релігієзнавча дисципліна, які вивчає психологічні, емоційні джерела релігії, психологію віруючої людини. Її появу пов’язують з працею Ф.Шлейєрмахера «Психологія», в якій стверджувалося, що релігія є відчуттям людиною своєї єдності з Вічним і Цілим, ґрунтується на відчутті її залежності від Бога. Феноменологія релігії – релігієзнавчий напрям, предметом дослідження якого є релігійний феномен. Мета – вивчення релігії без ідеологічних упереджень. Соціологія релігії – галузь релігієзнавства, яка досліджує взаємодію релігії та суспільства, вплив релігії на соціальну поведінку індивідів, груп, спільнот. Увага на формування і функціонування релігійних спільнот, стосунки в середині них, вплив на віруючих. Історія релігії – вивчає походження і внутрішній розвиток релігії, особливості її соціально-культурних зв’язків. Географія релігії – вивчення загальної схеми поширення релігій, сучасну релігійну карту світу, прогнозування динаміки релігійної карти світу. Лінгвістичне релігієзнавство – напрям релігієзнавства, предметом дослідження якого є мова релігії як знакова система, що включає в себе вербальні та невербальні засоби символічно зашифрованої інформації.

 

5. Особливості тлумачення поняття «релігія»

Релігія – (від лат. – «зв'язок») духовний феномен, що постає як форма самовизначення людини у світі, виражає її віру в надприродне Начало – джерело буття всього існуючого, є засобом спілкування з ним, входження в його світ, причетності до нього; як вираження відношення «людина-Бог»; термін запроваджений у 15-16 ст.Релігія як явище має соціальний характер – виникла у суспільстві й існує разом з ним, поєднує в собі елементи раціонального (моральні настанови) та ірраціонального (фантастичні образи: ангели, чорти).

Релігії без поняття Бога не існує. Бог – верховна надприродна сутність, яка, згідно з різними релігійними вченнями, наділена вищим розумом, абсолютною досконалістю і всемогутністю, є творцем світу, зумовлюючи все, що відбувається в ньому.І.Кант стверджував, що існування Бога не можна логічно ні довести, ні спростуватиПоняття «релігія» означає віру, особливий погляд на світ, су­купність обрядово-культових дій, що випливають із переконаності в існуванні того або іншого різновиду надприродного, а також об 'єд­нання віруючих людей у певну організацію.Разом зтим, слід уточнити, що в інших культурах сукупність явиш, які відповідають за змістом слову «релігія», передається іншими поняттями. Наприклад, у санскриті (священна і літера­турна мова буддистів та індуїстів) це слово «Дхарма» — вчення, чеснота, моральна якість, закон, зразок, порядок, світобудова. Воно позначає цінності, норми й правила, які визначають по­всякденну діяльність людини, її поведінку в суспільстві і мету її життя відповідно до того місця, яке ця людина займає у Всесвіті від народження. В ісламі використовується поняття «дин», що означає безумовну відданість Аллаху, віру в абсолютну обумов­леність його волею всіх подій, які відбуваються в людському житті, що спонукає до сумлінного виконання основних релігій­них розпоряджень — від щоденної п'ятикратної молитви до за­борони на вживання вїжу свинини.Як видно з визначення, релігія містить у собі чотири основні частини: віру, віровчення, культ і організацію.Основу релігії, без якої вона неможлива, складає віра — особливий психічний стан повного визнання й прийняття якогось твердження або установки без достатніх обгрунтувань. Віровчення — систематизований виклад змісту віри в догма­тах, істинах, визнаних раз і назавжди незмінними, які не підляга­ють критиці. Зміст віровчення охоплює не тільки безпосеред­ньо релігійні істини, а й погляди релігії на економічний, полі­тичний, суспільний устрій, моральні засади людського життя тощо.Культ (латин, сиііш — догляд, поклоніння) — система (упо­рядкована сукупність) визначених, установлених у деталях індиві­дуальних і колективних обрядів, за допомогою яких людина містич -ним чином спілкується с Богом. Найбільш відома серед обрядів релігійного культу (хресне знамення, поклони, кроплення свя­тою водою, жертвопринесення, запалювання свічок тощо) мо­литва — індивідуальне або колективне словесне звернення віру­ючих до предмета своєї віри. Релігійна організація — оформлене об'єднання віруючих однієї релігії, найчастіше очолюване служителями культу.

Релігія - вивчення першопричин???

Релігія – б-я система поглядів і дій, яких дотр група людей, яка дає цій групі орієнтацію та об*єкт поклоніння.

Латино мовний термін релігіо має 3 істор зафіксовані словоутвор:

Relegera- Цицерон виводив – перебирати, перечитувати, шанувати. «благоговіння перед богами, шанування, знання про богів, «релігія полягає в благочестивому поклонінні богам»

Religare- Лактанцій хр апологет, зв*язувати, прив*язувати пов*язувавати, розв*язувати, поєднувати, сковувати «назва релігія походить від уст поєднуючи нас з Богом, для того щоб ми служили йому і перебували з ним в союзі в поєднанні з Богом» прив*язаність

Religo, religare- Аврелій Августин наполягав на утвор релігія – конкретизація етимології запропонованої Лактанція, проте акцентує: релігія – знову поєднувати, відновлювати розірвану сполуку. «про град Божий» - релігере – возз*єднання людини з богом. (якщо возз*єднувати вже не потрібно буде, то знакне релігія)

Людина. Реляція(релігія). Бог

· Люд віднос до Бога, як Бог віднос до люд.-взаємність(л.р.б. = б.р.л.) (кореляційний?????)

· Бог любить кожну люд однаково, а люд (атеїст) ні (л.р.б. не дорівнює б.р.л.)(редукціоніський????)

Перебувати у відношені – означає бути у зв*язку(вказує на факт наявності) і у відокремленості одночасно.

Корелятивний підхід:

Релігія – особистісне відношення людини до Бога(фома аквіінський)






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных