Зміст віри та її структорованіцсть. Характеристика релігійної віри.

Віра - особливого роду суб'єктивний стан або факт; різноманітні постулати, кодекси... У змістовному плані виділяють:

Етична віра - віра як довіра

метафізична віра - впевненість в істинності таких положень, які не можуть бути
логічно доказані, (віра в постулати).

релігійна віра - це віра в потойбічну безпричинність (віра в бога...)
Релігійна віра не є протилежністю знання.

Для того, щоб розкрити смисл чого-небудь необх. віра і знання.

а) Об'єкт релігійної віри - надприродне, потойбічне, але воно не є винятковим об'єктом.

б) Об'єкт - священне. Риса: наявність священного, сакрального. „Священне" на противагу „не священне" (профанне)

Профан - людина, що стоїть перед храмом, але ще не увійшла в нього. Сакральне (Р.Отто) - таємнича сила, що ставить в стан жаху і трепету.

в) Об'єкт - святе: протиставляється мирському. Святе - характеристика цього світу.
Священне - характеристика того світу.

г) Об'єкт - трансцендентальний досвід: переживання людини, що виходять за межі
феноменального (цього) світу. Психічні переживання і стани, релігійний досвід.

1)Віра – стан релігійної свідомості, що виявляється у бездоказовому визнанні істинності релігійного вчення, існування надприродних сил, абсолюту. Релігійна віра, зміст релігійної віри: а) релігійна віра існує в таких формах: катарсис, фанатизм, релегійний екстаз, ведіння, одержимість і т.д. Катарсис – очищення б) об’єктами релігійної віри є бог, абсолют, світовий розум, космічна енергія, божество. в) віра в реальне існування об’єкту віри. г) віра в можливість спілкування з об’єктом віри. д) релігійна віра це віра в істинність догматів. е) релігійна віра це віра в релігійні авторитети. 2)діалогічність релігійної свідомості 3)релегійна свідомість існує і функціонує за допомогою релігійної лексики. Предметом віри є гіпотетичні уявлення, образи, поняття, теорії, надприродне. Релігійна людина вірує у винятковість надприродних істот або сил, не застосовуючи до них критеріїв вірогідності. Віра допомагає людині в мобілізації її духовних, моральних та фізичних сил. Віруючі люди визнають віру дарованою Богом. Релігія сприймає надприродне як справді існуюче, віруючий прагне встановити з ним зв'язок як з реальним об’єктом.

Функції віри. Світоглядна функція релігії є основною. Однак слід зазначити, що в різні історичні епохи значимість світоглядної функції релігії не залишалася незмінною. Якщо в попередні епохи виконання цієї функції робило релігію про­відною формою суспільної свідомості та духовного життя більшості людей, то з кінця XIX ст., з того моменту, коли відо­мий німецький філософ Ф. Ніцше (1844—1900) звістив про «смерть Бога», ситуація помітно змінилася. Якщо порівняти ста­тистичні дані про кількість віруючих початку й кінця XX ст., то можна побачити, що кількість невіруючих збільшилася в про­центному відношенні до загальної чисельності населення Землі з менш як 1% до майже 20%! компенсаційну функцію. Ця функція постає як процес до­лання у духовному світі життєво важливих суперечностей і про­блем людського життя. Релігія психологічно компенсує за­лежність людей від суспільних умов і обставин особистого жит­тя. Наприклад, соціальна нерівність перетворюється на рівність у фіховності та стражданні, а милосердя, турбота і добродійність пом'якшують бідність і знедоленість. Регулятивна функція релігії полягає в тому, шо за допомо­гою певних ідей, цінностей, установок, стереотипів і традицій будуються стосунки людей в історично визначеному типі сусп­ільства. Легітимізуюча функція релігії складається з обгрунтування, освячення, надання законного характеру визначеному типу сус­пільного порядку й держави. Суспільство звертається до авто­ритету релігії, щоб зробити свої вимоги значущими для своїх членів, передавати від одного покоління до іншого ті правила і норми, які воно висуває кожній окремій людині як суспільній, соціальній істоті. Крім зазначених вище, релігія у суспільстві виконує такі функції: Комунікативну — налагодження і підтримка зв'язків між одновірцями у світі. Унаочненням такої функції є моральна і ма­теріальна підтримка мусульманськими державами (Саудівською Аравією, Об'єднаними Арабськими Еміратами) братів-мусуль-ман по всьому світу. Інтегративну — підтримка конфесійної або етнічної спільноти, зміцнення підвалин державності (наприклад, Ізраїль). Проте, вона має й свій зворотний бік — дезінтегратив-ну функцію, поділ суспільства на вороже налаштовані одна до одної спільноти (згадаємо конфлікт між греко-католиками і пра­вославними в Західній України). Культуротранслюючу - збереження, розвиток близьких до релігії галузей культури (архітектури, музики, образотворчого мистецтва тощо) та їх передачі від покоління до покоління Функції віри: Компенсаційна – компенсація за вади об’єктивного світу, наповнює життя сенсом, впливає на ціннісні орієнтації; Терапевтична, втішальна – зняття психологічної напруги, збереження внутрішньої рівноваги внаслідок спілкування між віруючими та з священнослужителями; Світоглядна – вироблення сукупності поглядів та оцінок, норм та установок на розуміння людиною світу; Регулятивна – регулювання основних аспектів життя віруючих через систему цінностей, заборон, табу, що притаманні тій чи іншій релігії; Комунікативна – спілкування віруючих з Богом та між собою; Інтегративна – стабільність, згуртованість у суспільстві; Дезінтегруюча – об’єднані на основі віри групи людей протиставляють себе іншим угрупуванням; Ідеологічна – вплив на свідомість мас; Політична, правова – участь у вирішенні актуальних суспільних проблем; Культуроформуюча – вплив релігії на розвиток писемності, книгодрукування, музики, архітектури і т.д.; Легітимуюча – визнання чи невизнання різноманітних соціальних порядків, норм, інститутів.

11.Віра в особистісне безсмертя і в загробне існування людини

Смерть - акт переходу з цього буття до інобуття.

Існує дві перспективі у розумінні загробного світу

1. Песимістична – уявлення єгиптян, вавилонян, греків – про царство мертвих(мертві існують в тінях) (всевинщення духовного)

2. Оптимістичне: уявлення про безсмертя душі і Воскресіння

Сподівання на Бога - це впевненість люд в те що вона знову воскресне.

(щирі християни вірять в життя вічне, проте християнин має заслужити..)

Страшний суд

Смерть не уособлює завершення особистості, помирає лише тіло, перехід в інші умови існування

Інші традиції

Зороастрійці, іудеї(запозичили ідею в безсмертну душу), мусульмани – віра у воскресіння «не клянись днем Воскресіння», індуси – реінкарнація,будисти – не визнають існування безсмертя душі, але вірять в перевтілення.(нірвана і сансара є реальними…)

(Танатологія – наука про смерть)

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: