Охарактеризуйте основні дидактичні системи та дидактичні технології у вищій школі

Дидактичні системи характеризуються внутрішньою цілісністю структур, створених єдністю цілей, організаційних принципів, змісту, форм і методів навчання. Педагогічні поняття концепції і дидактичні системи тотожні за змістом І.П. Підласий виокремлює такі дидактичні системи, які принципово відрізняються одна від одної: дидактична система Й.Ф. Гербарта; дидактична система Дж. Дьюї.

У педагогічній літературі дидактичну систему, обгрунтовану Й.Ф. Гербартом, називають традиційною. У традиційній системі навчання розглядається здебільшого з погляду педагога як викладання. Педагог – суб’єкт навчання, студенти – об’єкти його педагогічних впливів. Й. Ф. Гербарт виокремив чотири формальні ступені навчання: Ясність: виклад нового матеріалу у формі розповіді чи бесіди; ясно, чітко, доступно подати матеріал з використанням наочності, сформувати у студентів конкретні уявлення. Асоціація: забезпечення зв’язку нового матеріалу з раніше засвоєними знаннями, формування понять, висновків, узагальнень на основі раніше набутих уявлень. Узагальнення: включення нових понять до раніше сформованої системи знань методами бесіди та дискусії. Застосування набутих знань на практиці за допомогою вправ і задач, унаслідок виконання яких у студентів формуються уміння. Дидактичну систему Й.Ф. Гербарта критикували за: вербалізм та інтелектуалізм навчання; недооцінку активності студентів, однобічну орієнтацію на передачу їм готових знань; ототожнення пізнавального розвитку і засвоєння знань; формалізм навчання, методичну рутину і консерватизм.

Дидактичну систему, обгрунтовану Дж. Дьюї, називають педоцентричною. Навчання розглядається з погляду студента – як процес учіння. Дюї пропонував будувати навчання на основі потреб, інтересів та здібностей вихованця. Педоцентричний напрямок дидактики зосереджує увагу не на методах діяльності педагога, а на психологічних закономірностях розвитку студента у процесі навчання. Він вбачав недолік традиційного навчання у тому, що студентам подають кінцеві, готові результати дослідження, залишаючи поза увагою процес їхнього розвитку, тому висунув ідею, що навчання повинно будуватися як дослідницький пошук, пусковим механізмом якого є проблемна ситуація. Основна ідея – «навчання через відкриття», яке повинно здійснюватися за такими етапами: відчуття студентами утруднення в процесі діяльності; аналіз і формулювання конкретної проблеми; обгрунтування гіпотез щодо її розв’язання; логічна перевірка гіпотез; практична перевірка гіпотез за допомогою спостережень і експериментів. Дидактичний підхід Дж. Дьюї критикують також за: неекономічність «навчання через відкриття»; антиінтелектуалізм, недооцінку значення теоретичних знань у навчанні; перебільшення ролі випадкових інтересів студентів при відборі змісту освіти.

Виділені Дж. Дьюї етапи відображають стадії пізнавальної діяльності студентів, а формальні ступені Й.Ф. Гербарта – етапи викладацької діяльності педагога. Сучасна дидактика, розглядаючи проблему організації навчання, все більше звертається до поняття технології організації процесу навчання у вищій школі.

Дидактичні технології у вищій школі. Ефективність дидактичного процесу значною мірою визначається адекватним вибором і фаховою реалізацією конкретних педагогічних технологій. Під технологією розуміють сукупність знань про засоби та засоби здійснення процесів, за яких відбувається якісна зміна об’єкта. Педагогічні технології слід розглядати як систематичне і послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого процесу навчання, як систему способів і досягнення цілей управління цим процесом. Поняття «технологія навчання» є ширшим, ніж поняття «методика навчання». Технологія відповідає на питання, як якнайкраще досягти цілей навчання, коли досягнення цих цілей обумовлено управлінням.

Ознаки технологічності освітнього процесу: концептуальність (повинна бути притаманна опора на визначену наукову концепцію, що включає філософське, психологічне, дидактичне і соціально-педагогічне обгрунтування досягнення освітніх цілей); системність (повинна мати всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв’язок усіх його частин, цілісність); керованість (можливість діагностичного цілепокладання, планування, проектування процесу навчання, поетапної діагностики, варіювання засобами і методами з метою корекції результатів); ефективність (повинні бути ефективними за результатами й оптимальними витратами, гарантувати досягнення визначеного стандарту навчання); відтворюваність (можливість застосування (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших однотипних освітніх установах, іншими суб’єктами).

Технологія навчання — це системна категорія, орієнтована на дидактичне застосування наукового знання, наукові підходи до аналізу і організації навчального процесу з урахуванням емпіричних інновацій науково-педагогічного працівника і на досягнення високих результатів у професійній компетенції та розвитку особистості студентів.

Структура педагогічної технології складається з таких компонентів: концептуальний( відображає “ідеологію” проектування і впровадження педагогічної технології); змістово-процесуальний (відображає мету, зміст навчального матеріалу, методи і форми навчання, виховання, розвитку учнів, методи і форми педагогічної діяльності вчителя, діяльність учителя по управлінню навчально-виховним процесом); професійний ( відображає залежність успішності функціонування і відтворення спроектованої педагогічної технології від рівня педагогічної майстерності вчителя).

Жодна технологія не є універсальною, тому кожна з них вимагає вироблення власного технологічного підходу до її використання в конкретних ситуаціях

Види педагогічних технологій: технологія модульного навчання, технологія розвиваючого навчання, особистісно орієнтована технологія, інформаційні технології, технологія дистанційного навчання, ігрова технологія, диференційована технологія навчання та ін.

Особистісно орієнтована технологія навчання – це таке навчання, центром якого є особистість вихованця, його самобутність, самооцінність, суб’єктивний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти. Виділяють три моделі особистісно орієнтованої педагогіки: соціально-педагогічну, предметно-дидактичну та психологічну. Метою є процес психолого-педагогічної допомоги особистості в становленні її суб’єктності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенню. Серед таких технологій є Вальдорфська педагогіка, методика Марії Монтессорі, і система розвиваючого навчання та ін.

Технологія дистанційного навчання(ДН). Особливостями дистанційної форми навчання у порівнянні з традиційною звично вважають: Гнучкість. Модульність. Паралельність. Віддаленість. Асинхронність. (викладач і студент можуть реалізовувати технологію навчання та учіння по зручному для кожного розкладу і в зручному темпі). Масовість. Рентабельність. Статус науково-педагогічного працівника. Статус студента. (він є слухачем). Нові інформаційні технології.

Технологія модульного навчання. Модульна технологія організації навчання дає можливість її використання як при очній, так і при заочній формі навчання. В основі кредитно-модульної технології навчання лежить модульна система організації навчання. Суть полягає в тому, що студент більш самостійно або повністю самостійно може працювати з запропонованою йому індивідуальною навчальною програмою, яка включає в себе цільовий план дій, банк інформації і методичне керівництво по досягненню висунутих дидактичних цілей. Функції педагога можуть коливатися від інформаційно-контролюючої до консультативно – координуючої. Успішність модульного навчання залежить від дотримання паритетних взаємовідносин між педагогом та студентами. В основі технології модульного навчання лежать такі принципи: модульності, виділення із змісту навчання відокремлених елементів, динамічності, дієвості та оперативності знань і їх системи, гнучкості, усвідомленої перспективи, різнобічності методичного консультування, паритетності.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: