Етап 3.4. Тестування нової моделі бізнесу в обмеженому масштабі.

Перед етапом впровадження раніше розроблену модель бізнесу необхідно протестувати. Тестування створеної моделі допомагає уникнути значних витрат в ході впровадження моделі в експлуатацію, у тому випадку, якщо в ході її складання були допущені помилки. На основі результатів кожного тесту визначається необхідність в модифікації або коректуванні бізнесу. Давенпорт Т. рекомендує використовувати наступні рівні тестування:

- комп’ютерне моделювання;

- тестування процесів на папері;

- тест процесів в ізольованих умовах (ізольований прототип процесу);

- тест процесів в неізольованих умовах (інтерфейсний прототип);

- інтегрований тест (повномасштабний прототип).

Етап 4. Впровадження перепроектованих процесів.

Цей стан припускає інтеграцію і тестування інформаційних (інструментальних) засобів підтримки бізнесу, навчання персоналу з установкою інформаційних систем. Розроблені в ході реінжинірингу бізнес-процесів ІЗ повинні бути протестовані, а потім потрібно виконати пробну інсталяцію з участю реальних користувачів.

В цілому, на підставі аналізу теоретичного і методичного матеріалу та практичного досвіду застосування реінжинірингу окремими підприємствами, можна зробити висновок про те, що одним з основних моментів у процесі реінжинірингу бізнес-моделі компанії, є етап документування графічного відображення основних потоків робіт. На цьому етапі відбувається завершення побудови так званої «ідеальної моделі» бізнесу і наближення її до реальних умов і вимог, вибір і затвердження показників ефективності БП і критеріїв їх оцінки. Важливим чинником, що робить вплив на працездатність створеної моделі, служить вибір методу проектування, алгоритмічної схеми або – схеми інформаційних потоків.

Визначимо основні вимоги до моделювання як елементу реінжинірингу. Створення як ідеальної, так і реальної моделей повинне включати кілька рівнів: узагальнена модель, стратегічна модель, організаційно-функціональна модель, функціонально-технологічна модель, процесно-рольова модель, фінансова модель, модель структур даних.

Правильний підхід до побудови узагальненої моделі підприємства передбачає: забезпечення єдності «горизонтального» і «вертикального» опису підприємства; сполучення якісного і кількісного підходу; опис не тільки існуючого бізнесу, але і його віртуального можливого майбутнього через відображення в документах.

Стратегічна модель ставить у відповідність цілям підприємства набір відповідних стратегій (способів їхнього досягнення). Обрані стратегії надалі визначають наповнення основних класифікаторів (продукти, функції, ресурси, процеси), використовуваних при побудові бізнес-моделі підприємства.

Організаційно-функціональна модель закріплює за структурними ланками підприємства відповідальність за представлення на ринку продуктів і виконання відповідних функцій управління і забезпечення. Побудова цієї моделі є обов’язковою початковою умовою.

Функціонально-технологічна модель описує бізнес-процеси у вигляді тимчасової послідовності простих операцій, що перетворюють матеріальні й інформаційні потоки. Ця модель детально розкриває технологію виконання бізнес-процесу, описує необхідні вхідні і вихідні форми документів, а також задає регламенти виконання операцій.

Процесно-рольова модель закріпляє за кожною операцією бізнес-процесу персонального виконавця. При цьому уточнюється виконане рішення (при побудові організаційно-функціональної моделі) закріплення бізнес-функцій за персоналом.

Фінансова модель являє собою систему основних бюджетів підприємства (операційні бюджети, бюджет руху грошових коштів, бюджет доходів і витрат, бюджет по балансовому листі) з врахуванням бюджетів процесів управління, або накладних витрат, що відповідають розробленої організаційно-функціональної моделі.

Модель структур даних задає формати опису об’єктів спостереження (покупців, постачальників, конкурентів та ін.) і об’єктів перетворення (ресурси), та формалізує склад і зміст внутрішніх регламентів управлінської звітності.

Сукупність цих моделей дає цілісний і взаємозалежний опис підприємства.

При цьому, інструментальні засоби реінжинірингу бізнес-процесів повинні забезпечувати реєстрацію інформації про бізнес-процеси, контроль синтаксису опису бізнес-процесів, ведення репозиторія бізнес-процесів (історія створення моделей бізнес-процесів), генералізацію адміністративно-управлінської документації (у т.ч. посадових інструкцій, регламентів роботи тощо). Відповідно змінам у структурі компанії формуються й нові функції персоналу через переробку посадових інструкцій, зміну методів мотивації, визначення робочих команд бізнес-процесів і перепідготовку фахівців.

Література: основна [3; 6; 10; 11], додаткова [2; 5; 8].

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: