Розвиток кооперативного руху 3 страница

Термін виконання ультимативних вимог Центральною Радою - 48 годин. Центральна Рада відхилила вимоги Раднаркому. Почалася війна.

Основні події першої війни Раднаркому з УНР

5 грудня 1917р. - Радпарком Росії прийняв рішення «вважати Центральну Раду в стані війни з нами». Для загального керівництва бойовими діями більшовики створили комісію Раднаркому у складі В. Леніна, Л. Троцького, Й. Сталіна. Командувачем військами було призначено наркома воєнних справ Росії В. Антонова-Овсієнка.

9 грудня 1917 р. - більшовицькі війська захопили Харків і перетворили його на голов­ний центр радянської влади в Україні. Тут було створено штаб групи військ по боротьбі з контрреволюцією на Півдні, начальником якого призначили підполковника М. Муравйова.

Проголошення радянської влади в Харкові

9 грудня 1917 р. у Харкові розпочав роботу з'їзд рад Донецького та Криворізького ба­сейнів. Саме до нього приєдналися більшовицькі делегати, які залишили Київський з'їзд рад. Харківський з'їзд був названий І Всеукраїнським з'їздом Рад.

12 грудня 1917 р. він проголосив Україну Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депута­тів (установлено радянську владу в Україні). Був обраний ЦВК Рад України па чолі з Ю. Медведєвим (у березні 1918 його заступив В. Затонський). Також був утворений перший радянський уряд України - Народний Секретаріат на чолі з Артемом (Ф. Сергєєвим).

Регіональні радянські республіки- в к 1917 року створено радянські республіки:

Донецьео-Криворізька, Одеська, Таврійська, Донська, проіснували до квітня 1918 р.

Похід більшовицьких військ на Київ. Бій під Крутами. Четвертий Універсал Центральної Ради

6 січня 1918 р. почався наступ червоних військ з Харкова та Лозової па Полтаву Київ. Участь у ньому кількох українських частин під командуванням

Ю. Коцюбинського (голов­нокомандувача військами радянської України) мала засвідчити, що на Київ наступають українські радянські сили, а не російські війська. Безпосереднє командування військами, наступали на українську столицю, було зосерджено в руках М. Муравйова.

29 (16) січня 1918 р. відбувся бій під Крутами (500 студентів, гімиазистів-старшокласників і військових курсантів під командуванням сотника Омельченка протистояли 6 тис. навчених солдатів, матросів і червоногвардійців під командуванням М. Муравйова). Загін Омельчен­ка був розгромлений більшовицькими військами, усі полонені розстріляні.

У цей же день у Києві розпочалося більшовицьке збройне повстання (центр повстання на заводі «Арсенал»). Після п'ятиденних боїв завод було взято штурмом. Вій­ська Центральної Ради зламали опір повстанців.

Додаток (таблиця)

Війна, яку розгорнула проти УНР радянська Росія, переконала керівників Централь­ної Ради в необхідності відокремитись від більшовицького режиму. Крім того, треба було самостійно виступати на мирних переговорах у Брест-Литовську, які вже почалися.

22 січня 1918 р. проголошено Четвертий Універсал Центральної Ради

26 січня 1918 р. радянські війська М. Муравйова ввійшли в Київ. На вулицях міста роз­почалася жорстока розправа над тими, хто підтримував Центральну Раду, хто був бодай зовні схожий на «ворога революції». Кількість жертв вимірювалася тисячами.

Перша вій­на Раднаркому проти УНР завершилася перемогою більшовиків. Українська револю­ція закінчилася поразкою національних сил. Центральна Рада втратила територію, вплив, владу.

Тема 22

Брестський мир між УНР та державами Четверного союзу. Військова конвенція УНР з Німеччиною та Австро-Угорщиною.

Переговори у Бресті - Литовському
З ініціативи більшовиків розпочалися переговори між Росією і Німеччиною та її союзниками у Бересті (Бресті-Литовському). Ці переговори поставили Центральну Раду в складну ситуацію.

Причини підписання.

* Спочатку серед членів Ради переважала проантантівська орієнтація. Та надії на допомогу Антанти були марні.

* Водночас воєнна загроза з боку Радянської Росії швидко зростала. Крім того, існувала реальна загроза окупації України арміями Німеччини та Австро-Угорщини.
* Ніким не визнана Україна могла стати звичайним трофеєм переможців з необмеженим правом поділити її і управляти нею як колонією.

За цих обставин уряд УНР звернувся до всіх воюючих і нейтральних держав з нотою, в якій заявив, що не визнає права Раднаркому виступати на переговорах від імені народів усієї Росії і буде вести переговори з Німеччиною та її союзниками самостійно.

Представники німецького командування схвально сприйняли цю заяву і разом із союзниками - Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною - повідомили Центральну Раду, що чекають її делегацію у Бресті-Литовському.

19 грудня делегація УНР у складі С. Голубовича (голова), М. Левитського, М. Любинського, М. Полоза, О. Севрюка та С. Остапенкаприбула в Брест-Литовський. Відкрився новий фронт боротьби за незалежність — дипломатичний.

У січні 1918 р. делегація Росії зробила спробу замінити на переговорах представників Центральної Ради делегатами радянського уряду України. Підставою для цього стало те, що більша частина території УНР опинилася під контролем більшовиків.

Виконувач обов'язків голови делегації УНР О. Севрюк ознайомив учасників переговорів з прийнятим на цей час Четвертим універсалом, згідно з яким УНР оголошувала про своє відокремлення від Росії. Беручи це до уваги, держави німецько-австрійського блоку визнали очолювану Центральною Радою УНР незалежною державою, правомочною вступати у міжнародні відносини.

9 лютого 1918 р. між УНР і Німеччиною та її союзниками був підписаний Брестський мирний договір.

· Стан війни між державами німецько-австрійського блоку і Україною припинився.

· Обмін військовополоненими.

· Відновлення довоєнних кордонів.

· Німеччина й Австро-Угорщина, ставши союзниками УНР, зобов'язалися допомогти їй відновити контроль над усією територією держави.

· Зі свого боку, уряд УНР узяв зобов'язання поставити до Німеччини й Австро-Угорщини 60 млн. пудів хліба, 2 млн. 750 тис. пудів худоби живою вагою, багато картоплі, цукру, сала, іншої сільськогосподарської продукції.

· У свою чергу, Німеччина й Австро-Угорщина пообіцяли надати Україні сільськогосподарські машини, вугілля, сіль та інші дефіцитні на території УНР товари.

· Австрія обіцяла надати автономію «коронному краю»-Галичині і Буковині.

Берестейський договір визначив долю радянської влади в Україні.

Наслідки підписання Брестського миру

· Звільнення теренів України від більшовиків після першої війни УНР з більшовицької Росією.

· Утвердження кордонів УНР, сформованих за етнографічною ознакою.

· Встановлення залежності від німецької сторони, яка використала становище України для розв’язання власних продовольчих та політичних проблем в обмін на обіцянки про створення умов для возз’єднання українських етнічних територій у складі України.

· Унеможливлення розвитку відносини України з країнами Антанти, які вийшли переможцями в Першій світовій війні й визначали зміни на геополітичній карті повоєнної Європи. Залишившись сам на сам у боротьбі за незалежність з

білою і червоною Росіями, Україна зазнала поразки.

Вступ німецько- австрійський військ в Україну

Наступ більшовиків змусив Малу Раду й Раду народних міністрів виїхати з Києва на Во линь. Перебуваючи в Коростені, Мала Рада 25 (12) лютого ухвалила закон про запровадження в УНР григоріанського календаря з 16 лютого. Отже, 16 лютого стало вважатися 1 березня. У той самий день Рада народних міністрів затвердила державний герб УНР. Ним став тризуб Володимира Великого. Перебуваючи в Житомирі, Мала Рада затвердила 1 березня Закон про грошову одиницю, карбування монети й друк кре дитних державних білетів – гривень.

2 березня ухвалено закон про громадянство УНР.

18 лютого розпочався загальний наступ німецько-австрійських військ на Східному фронті від Балтійського моря до Чорного. На території України ці війська наступали як союзні Українській Центральній Раді.

1 березня 1918 року без бою ЦВК рад України і Народний Секретаріат залишили Київ і переїхали до Полтави.
2 березня у столицю ввійшли підрозділи армії УНР, а днем: пізніше — німецькі війська. Воєнні дії перекинулися на Лівобережжя. Легітимний уряд Центральної Ради повернувся в Київ 7 березня.

3 березня 1918 р. було укладено Брест-Литовський мир між РСФРР і Німеччиною та союзниками. Росія зобов'язувалася визнати угоду між Центральною Радою і Німеччиною та зі свого боку підписати мирний договір з УНР. Один із пунктів договору між Росією і Німеччиною передбачав:
«Росія укладає негайно мир з Українською Народною Республікою. Україна і Фінляндія негайно очищаються від російських військ і Червоної гвардії».

II з'їзд Рад України, який працював 17—19 березня 1918 р. в Катеринославі, у резолюції про державний устрій зазначив, що мирний договір, нав'язаний німецьким імперіалізмом Радянській Росії, формально припиняє федеративні зв'язки України з Росією. З'їзд оголосив Україну самостійною радянською республікою.
У квітні червоні війська були витіснені з Донбасу і Півдня України. В Криму воєнні дії вела 1-ша Запорізька дивізія УНР на чолі з отаманом П. Болбочаном. Червоні війська були розбиті. Але німці передали владу на півострові царському генералу

М. Сулькевичу, уряд якого негативно поставився до УНР.

Ліквідація більшовицької влади в Україні визначила долю Народного Секретаріату. Більшовики розпустили цей маловідомий в Україні орган.
Замість Народного Секретаріату 19 квітня 1918 р. було створено на чолі з

М. Скрипником Всеукраїнське бюро для керівництва повстанською боротьбою проти німецьких окупантів.

Але військо УНР того часу, за німецькими даними, налічувало лише «дві тисячі колишніх солдатів і офіцерів, безробітних і авантюристів» і тому не могло контролювати ситуацію у всій Україні. Через це фактично було встановлено окупаційний режим.

Окупаційна політика Німеччини та Австро-Угорщини

Авторитет ЦР серед населення України знижувався. Поступово складалися передумови для усунення Центральної Ради з політичної арени. Відбулося зближення німецької воєнної адміністрації та колишнього царського генерала П. Скоропадського. Невдовзі саме на нього німецька сторона зробила ставку.

Причини поразки Української ЦР.

· Відсутність підтримки національної програми УЦР з боку політично активного міського населення внаслідок переважання росіян у всіх великих містах України.

· Необґрунтовані розрахунки лідерів УЦР на підтримку українізованих полків царської армії, яка в 1917 р. втратила боєздатність і швидко розтанула внаслідок утечі солдатів у села — ділити поміщицьку землю.

· Недооцінка лідерами УЦР Раднаркому, який вони вважали одним з урядів, що утворився на теренах колишньої імперії, а не спадкоємцем центрального імперського уряду. Звідси — необґрунтовані сподівання на можливість утворення демократичної федерації народів колишньої імперії і самовпевнена переконаність в тому, що УЦР зможе стати провідною силою у створенні такої федерації.

· Недооцінка національної програми більшовиків, які почали відновлювати дореволюційні кордони імперії, що розпалася, під ідеологічним гаслом утворення «незалежних» радянських республік.

· Недооцінка соціальної програми більшовиків і неспроможність лідерів УНР здійснювати активну соціальну політику в умовах радянської анархії, яка запанувала під гаслом експропріації експропріаторів.

· Відсутність міжнародної підтримки, особливо з боку Антанти, тобто тих держав, які перемагали в Першій світовій війні.

· Неспроможність лідерів УНР створити сильну вертикаль влади, щоб здійснювати свою політику на периферії.

· Міжпартійні й особистісні суперечності всередині керівництва УЦР, відсутність харизматичного лідера. Кабінетний учений Михало Грушевський став загальнонаціональним лідером волею обставин, але істотно поступався в цій ролі таким постатям, як В. Ленін (Росія), Ю. Пілсудський (Польща), К. Маннергейм (Фінляндія), Кемаль Ататюрк (Туреччина). Не змогли стати такими лідерами ні Симон Петлюра, ні Володимир Винниченко. Задатки харизматичного лідера мав Нестор Махно, але він виявився байдужим до національного питання.

Гетьманський переворот і утворення Української Держави.

29 квітня 1918 р. – державний переворот і прихід до влади П. Скоропадського

29 квітня 1918 р. засідала Центральна Рада. Останнім рішенням Ради було прийняття демократичної конституції УНР і за спогадами – обрання (протоколи не велися і в Конституції такої посади не передбачалось) Президентом України М. Грушевського.

Того ж дня на Всеукраїнському з’їзді землевласників, що зібрався в найбільшому в місті приміщенні цирку, зібралося майже 8 тис. делегатів, тут було вирішено встановити монархічну форму державного правління і проголосити гетьманат. Гетьманом України було обрано одного з найбільш відомих організаторів військових частин генерала Павла Скоропадського, нащадка славетного гетьманського роду. Серед перших рішень гетьмана було проголошення Української Держави замість УНР.

Внутрішня та зовнішня політика П. Скоропадського

Гетьман звернувся з маніфестом — «Грамотою до всього Українського Народу», у якому він повідомив про державний переворот і розпуск Центральної Ради та її уряду, а також про скасування усіх законів Центральної Ради. У маніфесті повідомлялося про відновлення права приватної власності на землю та забезпечення прав робітників.

Причини падіння держави П. Скоропадського

· Згортання революційних завоювань, досягнутиху зв’язку з падінням самодержавства. Реставрація старих порядків - соціальна напруга.

· Поразка Німеччини у війни - втрата підтримки. Втрата окупаційних функцій австро-німецькими гарнізонами в Україні після Листопадової революції в Німеччині й розпаду Австро-Угорщини.

· Нездатність гетьмана спертися на війська Антанти.

· Конфронтація гетьмана майже з усіма українськими політичними партіями.

Виникнення опозиції, що об’єднала соціалістичні партії, українських комуністів, селянство (в серпні 1918 р. - утворення Українського національного союзу (УНС) на чолі з В. Винниченко.

· Неможливість для гетьмана знайти спільну мову з російськими білогвардійцями.

· Війна гетьманської й окупаційної адміністрацій з селянськими масами, які бажали негайно поділити поміщицьку землю на зрівняльних засадах (подібно до того, як це було зроблено в сусідній Росії).

· Відсутність боєздатної регулярної армії.

· Відмова від незалежності - грамота Гетьмана від 14.11.18 – про намір відновити федерацію з Росією.

· Підривна діяльність Радянської Росії.

Формування опозиції до гетьманського режиму

Травень 1918 р. Створення Українського національно-державного союзу (УНДС) на чолі з Я. Ніковським у складі соціалістичних партій

Серпень 1918 р. Перетворення УНДС на Український національний союз (УНС), який згодом очолив В. Винниченко.

• Склад УНС:

— УСДРП (Українська соціал-демократична партія);

— УПСС (Українська партія соціалістів-самостійників (праві);

— УПСФ (Українська партія соціалістів-федералістів);

— УПСР (Українська партія соціалістів-революціонерів (праві); ~ Українська трудова партія;

— Селанська спілка;

—Союз земств

— Союз залізничників.

• Мета УНС:

— самостійна Українська держава на соціалістичних принципах;

— повстання проти гетьманської влади

14 листопада 1918 р. – утворення Директорії

У ніч на 14 листопада 1918 р. в Києві від булося таємне засідання, в якому взяли участь представники політичних партій, Селянської спілки, профспілки залізничників,

Українських січових стрільців. Було створено орган з п’яти осіб для керівництва повстанням проти гетьмана – Директорію.

Головою Директорії став В. Винниченко, а її збройні сили очолив С. Петлюра.

Серед членів Директорії УНР не було згоди щодо внутрішньої і зовнішньої політики.

В. Винниченко й перший голова Ради народних міністрів В. Чехівський прагнули порозуміння з Москвою, а С. Петлюра обстоював зближення з Антантою. Криза влади поглиблювалася особистим суперництвом між В. Винниченком і С. Петлюрою. Вплив останнього невпинно зростав. Однак реальна влада на місцях належала виборним отаманам напівпартизанських загонів, з яких складалися збройні сили УНР.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: