Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Розвиток кооперативного руху 4 страница




Отаманщина

Суть . Комплектування військових частин для конкретного отамана. . Призначення отаманами будь-кого, хто міг командувати, мав зброю, висловлював лояльність до Директорії, заявляв про боротьбу з більшовиками. • Фінансування отаманів за рахунок державної казни. • Відсутність будь-якого контролю над отаманами. . Перехід отаманів на бік більшовиків, якщо ті пропонували кращі умови (січень 1919 р.-М. Григор'єв, Д. Терпило (Зелений)
Причини • Різке погіршення економічної ситуації в Україні. • Розвал фронтів. . Накопичення великої кількості зброї в населення . Недалекоглядність політики національних українських урядів щодо воєнного питання. • Прагнення селян захиститися від анархії (безвладдя)

Впливові отамани

• Зелений (Д. Терпило): Київщина;

• М. Григор'єв: Херсонщина, Миколаївщина, Черкащина;

Н. Махно: Таврія, Катеринославщина;

Ангел: Чернігівщина;

Божко: Катеринославщина

Результати

· Фактична ліквідація центральної влади.

· Посилення анархії, криміналізація суспільства.

· Ізоляція більшості отаманів

 

Основні напрямки міжнародної політики Директорії

 

Директорія та Антанта Директорія і Польща Директорія і радянська Росія
Початок окупації Півдня України військами Антанти (наприкінці 1918 р.) Згода Антанти визнати Директорію за умови підпорядкування її військ генералу А. Денікіну (Директорія відмовилась від цієї пропозиції). Спроба Директорії витіснити війська Антанти, але зазнала поразки Відновлення Польської держави в листопаді 1918 р. Заявка керівником Польської держави Ю. Пілсудським тери торіальних претензій до України. Початок окупації західноукраїнських земель польською армією   Невизнання Раднаркомом Росії Директорії вищим органом влади в Україні. Марні спроби Директорії зупинити агресію радянської Росії дипломатичним шляхом. Початок Другої війни радянської Росії проти УНР

Друга війна радянської Росії проти УНР

(грудень 1918-червень 1919 р)

Дата Подія
Листопад 1918 р. • Анулювання радянською Росією Берестейського мирного договору, • Постанова Раднаркому про невизнання України самостійною державою. • Утворення Укрреввійськради у складі В. Антонова-Овсієнка, В. Затонського, Й. Ста­ліна, Г. П'ятакова. • На території Росії створено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, очолюва­ний Г. П'ятаковим, пізніше — X. Раковським, який видав маніфест про відновлення радянської влади в Україні
Грудень 1918 р. Початок захоплення українських територій, залишених німцями
3 січня 1919 р Радянські війська окупували Харків, куди переїхав уряд радянської України
6 січня 1919 р. Проголошення Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР)
9 січня 1919 р. • Ультиматум Директорії Раднаркому з вимогою припинення воєнних дій та негайного виведення російських військ із території України. • Відповідь Раднаркому- воєнні дії ведуть між собою війська Директорії та українського радянського уряду, тому в Україні відбувається громадянська війна, а не іноземна ін­тервенція
16 січня 1919 р. Директорія оголосила війну радянській Росії
Січень-лютий 1919 р. Радянські війська захопили Лівобережжя. • Директорія переїхала до Житомира, згодом — до Вінниці. • Більша частина армії Директорії дезертирувала. • 5 лютого 1919 р. — Червона армія увійшла до Києва. • С. Петлюра, сподіваючись на підтримку Антанти, вийшов з УСДП й очолив Дирек­торію
Лютий-березень 1919 р. Утрата Директорією контролю над більшою частиною України
Квітень-1919 р. травень Квітень 1919 р. — невдала спроба державного перевороту, очолювана командиром Пів­нічної групи військ УНР В. Оскілком за підтримки президента ЗУНР Є. Петрушевича. • Більшовики заволоділи Кримом. • Травень 1919 р. — вихід із Директорії О. Андріївського. • Розгром головних військових сил Директорії
Інтервенція країн Антанти (листопад 1918 - квітень 1919 р.)  
Мета • Не допустити поширення більшовизму за умов падіння Гетьманату та відступу німецьких військ. • Надати допомогу білогвардійським силам Росії, що прагнули повалення більшовицького уряду
Основні події • Листопад 1918 р. — висадка французьких, англійських, грецьких, румунських, польських частин у портах від Одеси до Новоросійська (Росія). • Війська Антанти зайняли прибережну смугу Причорномор'я, відмовившись від просування в глиб України. • Лютий 1919 р. — початок переговорів Директорії з командуванням військ Антанти. Антанта поставила ультиматум: — виключити зі складу Директорії соціалістів; — відмовитися від більшовицької соціально-економічної політики; — реорганізувати армію УНР і підпорядкувати її союзному командуванню нарівні з Добро­вольчою армією Денікіна. • С. Петлюра вийшов з УСДП, В. Винниченко - зі складу Директорії, передавши свої повно­важення С. Петлюрі. Та сподівання на допомогу Антанти не справдилися, наступ більшовиків продовжувався.   Квітень 1919 р. — унаслідок повстання французьких моряків війська Антанти евакуйовані з Півдня України, проте флот продовжував морську блокаду Чорноморського узбережжя та по­стачання білогвардійців  
     

На початку березня Директорія переїхала з Вінниці до Проскурова, а через деякий час у Рівне.

5 травня уряд перебрався до Радзивилова. На початку червня 1919 р. армія УНР, закінчивши реорганізацію (всі військові з’єднання було зведено в групи й дивізії зі стрункою організаційною структурою), опинилася в оточенні між польськими й більшовицькими військами. За цих умов українські війська перейшли в контрнаступ проти більшовиків на Західному Поділлі. 3 червня частини армії УНР під командуванням полковника О. Удовиченка розбили більшовицькі частини під Кам’янцем і захопили місто.

У червні розпочинається Кам’янецька доба Директорії УНР (до листопада 1919 р.). Незабаром до Кам’янця-Подільського переїхали центральні державні установи УНР, усі міністерства.

На початку липня загони В. Антонова-Овсієнка зупинили наступ військ С. Петлюри, які опинилися перед загрозою знищення.

 

Причини поразки Директорії

Внутрішні причини

• Соціалістична політика.

• Невирішене аграрне питання.

• Позбавлення політичних прав значної частини українських громадян.

• Невиправдане закриття створених за часи гетьмана національних установ.

• Заборона на вживання російської мови.

• Неспроможність завадити масовим єврейським погромам.

• Незадовільна підготовка та організація армії.

• Розквіт отаманства, анархії.

Особисте протистояння лідерів — В. Винниченка та С. Петлюри

 

Зовнішні причини

Територія України стала ареною битви для військ радянської Росії, білогвардійців, Антанти, поляків

 

Утворення ЗУНР.

16 жовтня 1918 р., коли Австрійська імперія вже була приречена, з'явився маніфест імператора «До моїх вірних австрійських народів», який обіцяв федеративну перебудову держави. «...Кожне плем'я на області, яку воно заселяє, творить свій власний державний організм», — відзначалося в маніфесті.

Згідно з цим документом 18 жовтня українські парламентарії з Галичини й Буковини, керівники політичних партій і церковні ієрархи — разом 150 чоловік - утворили у Львові Українську Національну Раду, яка мала представницькі функції. Наступного дня вона оголосила про намір об'єднати західноукраїнські землі в єдину Українську державу. Своїх цілей Національна Рада прагнула добитися виключно мирними методами.

Визначення поняття ЗУНР — українська держава, створена в листопаді 1918 р. на західноукраїнських зем­лях, які входили до складу Австро-Угорської імперії
Передумови • Поразка Австро-Угорщини в Першій світовій війні, пошук урядом внутрішньої підтримки. • 16 жовтня 1918 р. — маніфест австрійського імператора про перебудову держави на федеративних засадах. • Досвід політичної діяльності українців в Австро-Угорщині
Дата Основні етапи
18 жовтня 1918 р. Депутати галицького й буковинського сеймів, лідери українських політичних партій та греко-католицького духовенства обрали у Львові Українську Народну Раду, яка очолила український національно-визвольний рух
19 жовтня 1918 р. Постанова Ради про створення на українських землях Австро-Угорщини єдиної Української держави
28 жовтня 1918 р. Польща заявила претензії на західноукраїнські землі Поляки також інтенсивно розбудовували власну державу й претендували на територію Західної України.28 жовтнявони утворили у Кракові польську ліквідаційну комісію, яка мала завдання розпустити окупаційні органи влади і передати всі повноваження польським.До Львова члени ліквідаційної комісії сподівалися прибути 1 листопада
1 листопада 1918 р. Ініціативу перехопили молоді українські офіцери, яких не задовольняло прагнення Української Національної Ради мирно і в рамках існуючої законності добитися визнання Української держави. Ситуація, за їх переконанням, вимагала рішучих методів боротьби. У вересні 1918 р. вони утворилиЦентральний Військовий комітет, що об'єднував керівників українських гуртків австрійських військових частин Львова. 30 жовтня Центральний Військовий комітет почав працювати як штаб з підготовки повстання     Захоплення українськими військовими формуваннями на чолі з Д. Вітовським найваж­ливіших об'єктів, урядових установ у Львові та інших містах Східної Галичини
11 листопада 1918 р. Створення першого українського уряду — Державного Секретаріатуна чолі з К. Левицьким  
13 листопада 1918 р. Проголошення самостійної Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), президентом якої згодом став Є. Петрушевич
Внутрішня та зовнішня політика 3УHP
Галузь Основні заходи
Державне управління • Створення дієвих органів законодавчої й виконавчої владив центрі та на місцях шляхом проведення демократичних виборів. • Державні символи: жовто-блакитний прапор, герб — золотий лев на синьому тлі. • Закон про громадянство, проголошення української мови державною
Соціально-економічна • Земельна реформа: — володіння великих землевласників (переважно поляків) передавалися земельним комітетам — термін наділення селян землею не встановлювався; — за самоправне захоплення земель -покарання. • Закон про 8-годинний робочий день. • Встановлення державної монополії на продаж найважливіших продуктів. • Введення нац валюти: гривні та карбованця
Армія Створення Української Галицької Армії (УГА) на чолі з М. Омеляновичем-Павленком на основі загальної військової повинності. На січень 1919 р. УГА налічувала 60 тис. осіб
Культурно-освітня політика • Закон про основи шкільництва: — дозвіл на заснування приватних шкіл; — право нац. меншин на школи з рідною мовою викладання. Нац. меншинам гарантовано 30 % місць у майбутньому парламенті
Зовнішня політика 22 січня 1919 р. — проголошення в Києві Акта злуки ЗУНР і УНР. • Зміцнення міжнародних позицій: — відкриття посольств в Австрії, Угорщині, Німеччині; — дипломатичні представництва в Чехословаччині, США, Бразилії, Канаді, Італії. • Участь у Паризькій мирній конференції. • Війна з Польщею
     

 

Акт злуки УНР та ЗУНР

 

Прагнучи отримати допомогу в боротьбі з поляками, які наступали на ЗУНР, Українська Національна Рада в кінці листопада 1918 року направила до Києва до гетьмана Скоропадського своїх представників Л. Цегельського та Д. Левицького. Проте до цього часу Київ вже був оточений військами Директорії. Посланці вирушили до Фастова, де зустрілися з членами Директорії. У результаті переговорів 1 грудня 1918 було підписано попередній договір про майбутнє об'єднання держав.

3 січня 1919 в Станіславові фастівський договір був ратифікований Українською Національною Радою.

Ця історична подія відбулася 22 січня 1919 р., коли у Києві на майдані біля Софійського собору було проголошено Акт злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. ЗУНР дістала назву Західна область Української Народної Республіки (ЗоУНР) і повну автономію.

 

 

Українсько-польська війна. Поглинення Північної Буковини, Бессарабії та Закарпаття іноземними державами.

Поляки не збиралися миритися з існуванням української держави у Східній Галичині. Перші сутички між поляками й українцями спалахнули у Львові одразу після взяття влади українцями. Після трьох тижнів боїв за Львів українські війська змушені були залишити місто. Конфлікт набував затяжного характеру.

Дата Подія
1 листопада 1918 р. Початок українсько-польського протистояння
11.11.1918 Захоплення польськими військами Перемишля
21 листопада 1919 р. Польські війська захопили Львів. Уряд ЗУНР переїхав до Тернополя, пізніше до Станіслава(нині Івано-Франківськ)
Січень 1919 Переформування УГА в регулярну армію; польсько-українські переговори за посередництвом Англії
Лютий 1919 Місія Антанти на чолі з генералом Ж. Бартелемі висунула уряду ЗУНР такий ультиматум: - — Антанта визнає ЗУНР як державу; — УГА негайно припиняє воєнні дії; — відбувається встановлення демаркаційної лінії між Галичиною та Польщею таким чином, що 40 % території ЗУНР, зокрема Львів і Дрогобицький нафтовий район, за­лишалися за Польщею. Уряд ЗУНР відхилив пропозицію  
Квітень 1919 р. Франція надала Польщі військову допомогу: до Східної Галичини прибула 80-тисячна армія генерала И. Геллера  
Травень 1919 р. • Початок наступу польської армії по всьому фронту. • Польський наступ підтримано Румунією, яка захопила частину галицького Підкарпаття. • Невдала спроба УГА зупинити наступ поляків на Золотій Липі. • Відступ українських військ до р. Збруч  
У середині травня польські війська, зміцнені армією Галлера, перейшли в загальний наступ і до початку червня зайняли майже всю Галичину, за винятком невеликого трикутника між ріками Дніс- тер і Збруч. 26 травня 1919 р. голова (президент) УНради Є. Петрушевич та уряд ЗУНР залишили столицю – Станіславів. 9 червня УНрада наділили президента ЗУНР повноваженнями диктатора. Є. Петрушевич призначив нового керманича УГА –наддніпрянського генерала Олександра Грекова. Наступні два тижні стали періодом останнього відчайдушного наступу УГА, відомого під назвою Чор- тківської офензиви (офензива з польської – наступ).
Червень 1919 р • Реорганізація владних структур, передання всієї повноти влади диктатору Є. Петрушевичу  
7-28 червня 1919 р. Чортківська офензива — наступальна операція УГА, під час якої 25 тис. українських вояків примусили відступити по всій лінії фронту 100-тисячну польську армію. • Армії УГА не вистачило зброї та боєприпасів, щоб закріпити успіх
25 червня 1919 р. Країни Антанти на Паризькій конференції визнали право Польщі на окупацію Східної Галичини
28 червня 1919 р. Початок контрнаступу польських військ
Липень 1919 р. Окупація поляками Східної Галичини; відступ УГА за р. Збруч — на територію УНР
16-18 липня 1919 р. УГА відступила за р. Збруч. Територію ЗО УНР окупували польські війська. З липня до листопада 1919 р. місцем перебування керівництва ЗоУНР був Кам'янець-Подільський. 12 листопада 1919 в Кам'янці-Подільському відбулась остання спільна нарада урядів ЗУНР та УНР, на якій Е. Петрушевич запропонував усунути С. Петлюру від керівництва як «нефахівця від оперативних справ». 16 листопада 1919 р. Є. Петрушевич, група урядовців ЗУНР, сотня стрільців особистої охорони були змушені переїхати через Румунію до Відня, де продовжували активну міжнародну діяльність щодо захисту державних інтересів ЗУНР. Вранці 17 листопада 1919 р. частини Добровольчої армії захопили Кам'янець-Подільський.
Поглинення території ЗУНР різними країнами
Східна Галичина Північна Буковина Закарпаття
• 25 червня 1919 р. — Паризька мирна конференція нада­ла Польщі право на володіння Галичиною на 10 років. • 21 листопада 1919 р. — Рада Антанти надала Польщі 25-річний мандат на управління Східною Галичиною. • 14 березня 1923 р. — рішення Ради Антанти про оста­точне включення Східної Галичини до складу Польщі 10 вересня 1919 згідно із Сен-Жерменським договором Пів­нічну Буковину було включене до складу Ру­мунії 10 вересня 1919 р. — згідно із Сен-Жерменським договором Закар­паття було включене до складу Чехословаччинина правах автономії
       

БІЛЬШОВИЦЬКИЙ РЕЖИМ В УКРАЇНІ В 1919 р.

Протягом зими/весни 1919 р. на всій території України (окрім Надзбруччя) було встановлено радянську владу.

6 січня 1919 р. рішенням Тимчасового робітничо-селянського уряду назву держави Українська Народна Республіка (започаткована Центральною Радою), скасували і ввели нову — Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР).

Радянська Росія - РСФРР - була для українських більшовиків взірцем. Багато з них свого часу працювали в центральних районах Росії. За вказівками ЦК РКП(б) і В. Леніна їх сотнями направляли в Україну для налагодження апарату радянської влади, здійснення соціально-економічних і політичних перетворень. Ці завдання вони виконували згідно з набутим у РСФРР досвідом.

29 січня 1919 р. було прийняте рішення: Тимчасовий робітничо-селянський уряд України перейменовувався в Раду Народних Комісарів, відділи стали називатися народними комісаріатами.

В реорганізованому уряді, за пропозицією В. Леніна, Головою Раднаркому і наркомом іноземних справ став авторитетний у керівництві РКП(б) професійний революціонер X. Раковський, болгарин, виходець із Румунії.

Більшість членів РНК становили росіяни та євреї, українців серед вищих чиновників була незначна кількість.
Створювалися органи придушення опору противників радянської влади –

· Всеукраїнська надзвичайна комісія (ВУНК),

· народні суди і революційні трибунали,

· робітничо-селянська міліція.

 

Головною в системі каральних органів була ВУНК, очолювана Ісааком Шварцем, якого з 2 квітня 1919 р. заступив відряджений з Москви латиш Мартин Лаціс.
Одночасно відбувалося формування місцевих органів влади. Через невизначеність обставин більшовики не наважилися на вибори до рад. Натомість були створені надзвичайні органи влади - революційні й військово-революційні комітети. Кандидатів до них підбирали більшовицькі комітети й військові власті. У сільській місцевості за прикладом Росії формувалися ще й комітети бідноти. Цим органам передавалася вся повнота влади аж до створення на всій території України системи рад. Комбіди розглядались як опорні пункти більшовиків на селі, знаряддя у боротьбі із заможними верствами селянства.
Таким чином, як і в 1918 р., більшовики не поспішали передавати владу виборним органам – радам.

Прийняття Конституції УСРР 1919 р.

Юридичне оформлення української радянської держави відбулося 10 березня 1919 р. з прийняттям III Всеукраїнським з’їздом Рад першої Конституції УСРР.

Найвища влада - Всеукраїнський з їзд рад, між з’їздами - ВУЦВК (голова Г. Петровський) Конституція УСРР проголосила:

• УСРР є федеративної республікою у складі РСФРР;

• Форма державного устрою – радянська республіка у вигляді диктатури пролетаріату;

• Скасування приватної власності;

• Проголошення свободи слова, зібрань, союзів для трудового народу.

1 червня було опубліковано декрет ВЦВК, згідно з яким РСФРР й УСРР об’єднували:

1) військові організації і військове командування;

2) ради народного господарства (вищі органи керівництва промисловістю);

3) управління залізничним транспортом;

4) наркомати фінансів;

5) наркомати праці.

Керівництво цими п’ятьма галузями зосереджувалося в єдиних московських наркоматах.

ЦК РКП(б) дозволив залишити звання «нарком УСРР» за головами всіх об’єднаних відомств, крім військового. Але відпо відні наркоми вважалися лише уповноваженими наркомів РСФРР. Скасування наркоматів зруйнувало б фасад тієї псевдодержави, яку комуністична партія будувала в Україні.

14 червня ВУЦВК схвалив декрет про утворення «воєнно-політичного союзу» і запропонував уря довим установам негайно запровадити його в життя.

 

Елементами комуністичного будівництва були:

запровадження загальної трудової повинності, мілітаризація праці, заборона приватної торгівлі, продовольча розкладка, карткова система постачання міського насе лення, націоналізація всіх підприємств. Таку політику незабаром назвуть «воєнним

комунізмом».

Воєнний комунізм»

Визначен­ня поняття «Воєнний комунізм» — це соціально-економічна політика більшовиків в УСРР у 1919-1920 рр., її реалізація стала спробою переходу до нового суспільного ладу — комунізму
Мета • Термінове будівництво комунізму. • Мобілізація ресурсів для боротьби з антибільшовицькими силами. • Придушення національно-визвольного руху
Сільське господар­ство • Введення продрозкладки (вилучення «надлишків» продовольства в селян); вилучали до 85 % врожаю. • Державна монополія на продаж та заготівлю хліба. • Запровадження кругової поруки • Заборона оренди, найманої праці. • Спроба створення колективних господарств — комун, які об'єднували землю, худобу, ін­вентар і побут комунарів. • Формування продзагонів для збирання продрозкладки
Промисло­вість • Націоналізаціявсіх підприємств. • Державний контроль над виробництвом. • Загальна трудова повинність із 18 років. • Мілітаризація праці: створення Трудової армії. • Зрівняльний розподіл продуктів харчування серед робітників
Торгівля й фінанси • Заборона вільної торгівлі. • Ліквідація товарно-грошових відносин. • Прямий товарообіг. • Тверді ціни на товари. • Карткова система постачання для міського населення. • Безоплатні житло, комунальні послуги, транспорт
Методи впрова­дження реформ • Червоний терор. • Жорстка централізація. • Створення продзагонів. • Реквізиції, конфіскації майна
Результати й наслідки • Катастрофічне скорочення виробництва. • Формування адміністративних методів управління. • Різке падіння життєвого рівня людей. • Зростання напруження в суспільстві. • Розгортання руху опору проти політики більшовиків

 

Насильство «воєнного комунізму» пояснювалось - громадянською війною, інтервенцією, внутрішньою контрреволюцією, терміновим будівництвом комунізму.

 

ДЕНІКІНСЬКИЙ РЕЖИМ В УКРАЇНІ

Біла Гвардія вже в січні 1919 р. захопила Донбас.

Радянське керівництво недооцінило загрозу. 19 травня денікінські війська перейшли у наступ на всій донецькій дільниці Південного фронту. 27 травня білогвардійці захопили Луганськ.
25 червня білогвардійські війська, які наступали у Поволжі, захопили Царицин. Тут 3 липня Денікін підписав «Московську директиву» - наказ про наступ на Москву. В наступі на Москву армія поділена на 3 групи:

· Добровольча,

· Донська,

· Кавказька армії.

Захоплення України - завдання Добровольчої. (А. Денікін)

На Україні білі повели наступ у 2 напрямках-

· на Київ,

· на південь- Миколаїв, Одесу.

А в цей час на Правобережжі..

1. Де влітку 1919 р знаходились війська Директорії і УГА?

(Надзбруччя)

Об'єднана армія УНР і ЗУНР контролювала територію, окреслену на півдні Дністром, на заході — Збручем, на півночі - лінією Гусятин-Ярмолинці-Бар, на сході - залізницею Жмеринка-Вапнярка до Дністра. Ця смуга української землі охоплювала простір 90 км углибину і 350 км вшир і стала базою для контрнаступу з метою відновлення в Україні національної влади.

2. Чому, незважаючи на об’єднання, діяло дві армії і два уряди?
Є. Петрушевич та його уряд орієнтувалися на боротьбу з Польщею і Радянською Росією і були готові до тактичного союзу з Денікіним. Оточення С. Петлюри було готове до переговорів з радянським урядом В. Леніна для узгодження боротьби з Денікіним. У результаті надалі діяли два уряди і дві армії.

3. Чому план подальших воєнних дій був помилковим?

Передбачалося розгортання наступу в напрямку Києва і Одеси, причому на південь спрямовувались частини УНР, а на столицю України - галичани. План цей був невдалий, бо замість об'єднання збройних сил передбачав їхнє розпорошення.
Наступ українських армій розпочався у перші дні серпня і попервах розвивався досить успішно. Червоні війська, не маючи змоги стримувати білогвардійців та українські підрозділи, швидко відступали.

 

4. Які саме події літа 1919 р. називають «київською катастрофою»?

30 серпня частини Червоної армії без бою залишили Київ. Майже одночасно до міста ввійшли білогвардійці, якими командував генерал Бредов, та українські війська на чолі з генералом Кравсом. Спроби порозумітися з денікінцями не увінчались успіхом. Білогвардійці, які прагнули відновити «єдину й неподільну» Росію, не погоджувалися на поступки, і Кравс, незважаючи на чисельну перевагу, підписав угоду про відступ з Києва до лінії Василькова.

5. Яка українська армія першою припинила супротив?

Першою припинила збройний опір УГА. Її командування запропонувало денікінцям сепаратні переговори. Білогвардійці прагнули до роз'єднання українських сил і охоче прийняли пропозицію. Переговори закінчилися 5 листопада переходом УГА на бік А. Денікіна. На той час в УГА було 10 тис. бійців, половина з яких була хвора на тиф.

Командування УГА було переконане, що продовження боротьби рівнозначне самогубству. Воно домоглося, аби угода передбачала, що УГА не буде використано в боротьбі проти військ Директорії УНР.
З ліквідацією галицького фронту Є. Петрушевич виїхав до Відня.

 

6. Чому армія УНР ліквідувала фронт?
Наступ військ більшовивиків, білогвардійців й поляків («трикутник смерті»). Останні поступово окупували Західну Волинь і Поділля, залишивши українців без тилу.

· Спорядження, боєприпаси вичерпалися. «5000 пар чобіт, плащів та 5000 рушниць з набоями могли б урятувати наше становище», - писав С. Петлюра пізніше.

· За умов щільної блокади, на яку Антанта прирекла залишки армії УНР і ЗУНР, закупки за кордоном були неможливі.

· Ослаблені тяжкими боями, недоїданням і надзвичайно ранніми приморозками, жертвами епідемій (головним чином тифу) стали солдати обох армій. Епідемії супроводжувалися великою смертністю.

 

Перший «Зимовий похід» армії УНР

Війська УНР під командуванням отамана С. Петлюри ще деякий час продовжували героїчну боротьбу з переважаючими силами.

Було вирішено застосувати методи партизанської боротьби - єдино можливої форми опору за тих обставин. Генерал М. Омелянович-Павленко і частина військ УНР у складі Запорізької, Волинської і Київської груп 6 грудня 1919 р. вирушили в рейд по тилах денікінської і Червоної армій - знаменитий Зимовий похід. Це був мужній крок, спроба зберегти армію, адже перехід на територію Польщі означав негайне роззброєння. Рейд тривав понад п'ять місяців.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных