Особливості діяльності соціального педаога в позашкільному закладі.

Позашкільні заклади відносяться до числа тих виховних закладів, які проводять роботу у вільний від шкільних занять час.

Дозвілля школярів – це сфера, в якій особливо яскраво й повно розкриваються їх природня потреба в незалежності та волі, активної діяльності та самовираженні. Під час дозвілля формуються неформальні колективи, які дають можливість дітям та підліткам виступати у нових соціальних амплуа, виконувати ролі, що відрізняються від навчальної та позанавчальної діяльності.

Дозвілля – особлива соціальна сфера, де учні задовольняють особисті потреби в самоперевірці, самооцінці свого «Я», … це зона активного спілкування, задовольняюча особисті інтереси, потреби в контактах. Такі форми дозвілля як заняття в гуртках, клубах, колективні ігри та забавки – прекрасна сфера розвитку товаришування, психологічної сумісності школярів (Шмегнов А.С. Досуг школьников как социально-психологическая проблема. – Сов.педагогика, 1980, № 3. – С. 43).

Але за даними багатьох дослідників не всі школяри задовольняють свої потреби в свободі та незалежності в активній діяльності та самовираженні, що має позитивний характер. Деякі учні не вміють розподіляти свій вільний час, прагнуть примітивного часу дозвілля, яке вибирають під впливом неорганізованих, часто негативно спрямованих факторів.

Головна мета соціально-педагогічної діяльності позашкільних закладів – навчити учнів розумно проводити вільний час, створити умови для самостійної, творчої, соціальнозначимої діяльності школярів.

У зв’язку зі специфічною метою ми можемо говорити про специфіку позашкільної педагогіки, яка має свої задачі, принципи, зміст, методи та організаційні форми роботи.

Діяльність позашкільних закладів будується на сприятливому психологічному грунті – бажанні дітей брати участь в неї, і є особистозначимою. Завдяки зв’язкам позашкільного закладу з іншими закладами виховання та освіти, сім’єю та іншими інститутами соціалізації, діяльність учня стає також соціальнозначимою. Таким чином, позашкільний заклад здійснює адаптацію та включення дитини в суспільство, використовуючи її особисті моитви діяльності. Від того, наскільки виховний процес відповідає інтересам дітей залежить її відношення до програми соціального виховання і методам її реалізації.

Виховний процес повинен стати для учнів цікавою, життєвоважливою, привабливою справою. Треба пам’ятати, що особистість формують не заходи самі по собі, а система соціально-педагогічної діяльності, в якій бере участь вихованець з метою засвоїти соціальний досвід, перевірити себе у нових соціальних ролях, застосувати свої організаторські здібності.

Ще однією з особливостей педагогічного процесу позашкільного закладу є наявність у ньому творчого компоненту. А.Ф.Воловік та В.А. Воловік визначили три рівня дозвіллєвої діяльності, які можливо співставити з трьома етапами педагогічного процесу позашкільного закладу. Критерієм такого визначення є активність вихованця.

1 етап соціально-педагогічного процесу – підготовчий – відповідає першому рівню дозвіллєвої діяльності – споживання. На цьому етапі учень здійснює поступовий рух від пасивного споживання (дозвіллєва діяльність гуртковця повністю управляється педагогом, педагог демонструє, розповідає і використовуючи принцип зацікавленості притягує учня до діяльності); через активне споживання (гуртковець стає активним спостерегачем, бере участь в цікавих діалогах, діспутах, читає тематичну літературу, відвідує виставки, бере участь в гуртках тощо); до цілеспрямованого активного споживання (інтерес гуртковця до продмету вже розвинений, він прагне взнати нове, оволодіти новими навичками, знаннями, виховати певні якості своєї особистості, проявити свого активність та ін.).

2 етап соціально-педагогічного процесу позашкільного закладу – творчий. Цьому етапу відповідає “творчість як досить високий рівень дозвіллєвої діяльності” (Воловік Педагогика досуга. – Харків, 1998. – С.14). На цьому етапі гуртківці вже мають розвинутий інтерес до предмету діяльності, певні установки на здійснення цієї діяльності та можуть досить самостійно виконувати складні дії (провести диспут, проаналізувати текст, розібрати складний музичний твір тощо). Діти разом з педагогом можуть створити неформальну, зацікавлену, захоплюючу атмосферу, розвинути творче, самостійне мислення, виробити активну життєву позицію. Складні та серйозні процеси в діяльності гуртка можуть бути подані в ігровій, веселій, інтелектуальній формі: “Мозковий штурм”, “Банк цікавих ідей”, “Оптимісти, песимісти, реалісти”, “Інтелектуальний ринг”, “Урок планування” тощо.

Часто створений на другому етапі колектив перестає бути самодостатнім. Це означає, що він перейшов до 3 етапу соціально-педагогічного процесу позашкільного закладу – етапу екстеріорізації, який відповідає третьому рівню дозвіллєвої діяльності (екстеріорізації).

На цьому етапі у гуртківців виникає бажання поділитися результатами своєї праці з більш широким соціальним оточенням і таким чином притягнути до діяльності гуртка нових членів. Так виникають тематичні концерти, олімпіади юних геологів, біологів чи астрономів, цікаві наукові доклади та лекції, підготовані гуріківцями тощо.

Три етапа соціально-педагогічного процесу позашкільного закладу можливо співвіднести з трьома стадіями соціалізації. Первинна соціалізація (засвоєння соціальних норм) відповідає I етапу, коли формується інтерес та засвоюються норми і правила поведінки та діяльності в позашкільному закладі. Вторинна соціалізація (засвоення соціальних полей) відповідає II етапу, коли гуртковець займає більш активну позицію, намагається проявити свої організаторські здібності, зайняти певне місце в колективі. III етап соціально-педагогічного процесу позашкільного закладу співвідноситься з 3-єю продуктивною стадією соціалізації, що заключається в освоєнні механізмів позитивного утворення соціальних норм та ролей. Таким чином, педагогічний процес позашкільного закладу є моделлю процесу соціалізації особистості в суспільстві.

Питання до заліку з навчальної дисципліни «Соціальна педагогіка».

1. Виховання і початок соціалізації в архаїчних культурах.

2. Соціальне виховання у ранньопервісних общинах.

3. Первісні форми соціального захисту.

4. Порівняльна характеристика механізмів соціалізації в різних суспільствах.

5. Навчання й виховання у Месопотамії.

6. Розвиток соціального виховання у Давньому Єгипті.

7. Особливості навчання й виховання у Давній Індії.

8. Зародження педагогічної думки в Китаї.

9. Допрофесійні форми соціальної допомоги на ранніх етапах розвитку людства.

10. Особливості виховання у Давньому Римі.

11. Поняття благодійності і релігійних вірування та їх зв'язок.

12. Характеристика теорії милосердя та протестантської етики.

13. Особливості благодійної діяльності протестантської церкви.

14. Виховання й педагогічна думка Візантії.

15. Провідні ідеї соціальної педагогіки в епоху Відродження.

16. Характеристика системи виховання на Сході.

17. Загальні тенденції виховних систем у Середньовіччі.

18. Характеристика ідеалів соціального виховання людини в епоху Нового часу.

19. Головні особливості соціального виховання епохи Просвітництва.

20. Розвиток соціального законодавства в епоху буржуазно-демократичних революцій.

21. Головні особливості масової соціальної практики.

22. Гуманістичні ідеї як передумови теорії соціальної роботи і соціальної педагогіки.

23. Головні особливості виховних систем у східних слов’ян.

24. Характеристика християнської педагогіки.

25. Провідні тенденції доброчинності в давньоруській державі.

26. Характеристика соціального виховання в Україні у 18 столітті.

27. Соціально-економічні умови розвитку соціального виховання й педагогічної думки в Україні у 19 столітті.

28. Соціальна педагогіка Російської імперії у 19 столітті.

29. Ідеї соціального виховання діячів Західної Європи 19 століття.

30. Становлення соціальної педагогіки як науки.

31. Соціально-педагогічні погляди Ф.Гербарта, Ж-Ж.Руссо та Й.Песталоцці.

32. Соціально-педагогічні ідеї позитивістів (О.Конт, Г.Спенсер).

33. Педагогічна та соціально-політична діяльність А.Сен-Сімона, Ш.Фурє, А.Дістверга).

34. Соціально-педагогічні погляди (Д.Дьюї, М.Монтессорі, Р.Штейнера).

35. Вітчизняні ідеї соціального виховання.

36. Соціально-педагогічна діяльність Т.С. Шацького.

37. Загальна характеристика вітчизняної теорії соціального виховання у 20-30 роки 20століття.

38. Сутність та основні напрями реформування радянської системи освіти.

39. Педагогіка А.С. Макаренка як наука про формування людини.

40. Особливості соціального виховання в СРСР у 40-50-х роках 20 століття.

41. Провідні соціально педагогічні ідеї в педагогічній діяльності В.О. Сухомлинського.

42. Основні тенденції розвитку соціально-педагогічної теорії і практики в сучасній Україні.

43. Нормативні акти, що регулюють взаємовідносини суспільства і дитини.

44. Етапи розвитку соціальної педагогіки.

45. Поняття, ознаки, завдання та основні розділи соціальної педагогіки.

46. Основні підходи до визначення предмету і об’єкту соціальної педагогіки.

47. Взаємозв’язок соціальної педагогіки та інших наук.

48. Технологія соціально-педагогічного дослідження.

49. Професія соціального педагога, відмінні риси, мета і основні види допомоги.

50. Вимоги до особистості соціального педагога.

51. Діяльність соціального педагога: етапи та функції.

52. Місце роботи і спеціалізація соціального педагога.

53. Основні права і обов’язки соціального педагога.

54. Характеристика поняття «соціалізація», функції, ролі і види соціалізації.

55. Механізми та принципи соціалізації.

56. Особливості соціального розвитку в різному віку (дошкільному, молодших школярів, підлітків, старшокласників).

57. Поняття, мета та функції соціально-педагогічної діяльності.

58. Основні напрями діяльності соціального педагога.

59. Поняття, види, функції сім’я як найважливішого чиннику соціалізації дитини.

60. Роль внутрішньо сімейних відносин у соціалізації дитини.

61. Характеристика неформальних об’єднань.

62. Норма-аномалія: поняття, види, критерії.

63. Ситуація ризику: поняття, види.

64. Передумови і основні причини виникнення девіантної поведінки.

65. Характеристика форм прояву девіантної поведінки (алкоголізм, наркоманія, дитяча проституція).

66. Система соціального обслуговування та соціальних служб в Україні.

67. Діяльність, функції та види соціальних служб.

68. Школа та позашкільний заклад як основні інститути соціального виховання дітей та підлітків.

69. Соціально-педагогічна робота за місцем проживання.

70. Особливості діяльності соціального педагога в позашкільному закладі.

ХНПУ ім. Г.С.Сковороди

кафедра соціальної педагогіки

навчальна дисципліна “ Соціальна педагогіка і соціальна робота ”

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: