Соціально-педагогічна робота за місцем проживання.

Переважна більшість шкіл зараз усвідомлює виховні можливості позашкільного середовища і вважає своїм обов’язком брати активну участь у житті своїх вихованців у мікрорайоні. Ніякого сумніву не викликає нині думка про те, що в позашкільній діяльності учнів закладено значні резерви подальшого вдосконалення навчально-виховного процесу. Проте питома вага проблем, пов’язаних з вихованням учнів поза межами школи, за місцем проживання, в роботі педагогічних та учнівських колективів не відповідає сучасним вимогам.

Традиційним було проведення виховної роботи за місцем проживення певної особи. Відповідна посада називалася “педагог-організатор житлово-комунального закладу”. Цей досвід увійшов в історію педагогіки як “жеківська педагогіка”. Коли він впроваджувався, існувала думка про те, що посада педагога дасть можливість утворити представництво школи в мікрорайоні, педагог-організатор буде помічником організатора з позакласної роботи. Але цього не сталося. Педагоги-організатори не змогли встановити міцних контактів зі школою.

Школа постійно шукає механізми зв’язку з мікрорайоном, із сім’єю. Починають відмирати чи модернізуватися старі, не працюючі в нових умовах структури (групи продовженого дня, інститут класних керівників), народжуються нові категорії вихователів, які безпосередньо працюють у житлових будинках і зв’язують школу із сім’єю (соціальні педагоги, соціальні працівники, організатори клубної, культурно-дозвільної, спортивно-оздоровчої роботи). Безпосередньо в мікрорайонах (не в школах) створюються єдині педагогічні ради, міжвідомчі виховні центри, які об’єднують свої зусилля, кадрові та матеріально-технічні можливості виховних закладів і різних відомств (народної освіти, культури, спорту, профспілок). Ці професійно-виховні міжвідомчі формування розвивають свою діяльність не відокремлено, а в структурі більш широкого соціального плану – в органах муніципального територіального управління і самоврядування.

Соціально-педагогічна робота за місцем проживання спрямована на організацію взаємодії у соціальному вихованні всіх факторів соціалізації визначеного соціального середовища, на розкриття позитивного та нейтралізацію негативного впливів факторів мікрорайону, на активізацію виховного потенціалу сімейно-сусідських спільнот, їх моральної відповідальності за умови життя та розвитку дитини, родини в даному мікросоціумі.

Основні напрями соціально-педагогічної роботи за місцем проживання:

а) організація громадськості на формування здорового образу життя та усвідомленого виховання в мікрорайоні через застосування ідей народної, козацької педагогіки, педагогічних іновацій стосовно соціального виховання в умовах різних етнічних культур, через організацію змістовного спілкування, через організацію сімейно-сусідської взаємодопомоги;

б) організація громадськості на суспільно-корисну діяльність за місцем проживання. Фундується на територіальному принципі, зміст і форми цієї діяльності залежать від потреб мікрорайону, сучасними формами є учнівські та сімейні кооперативи, громадські доручення за місцем проживання;

в) організація громадськості на одухотворення культурно-дозвіллєвої діяльності в мікрорайоні через вияв та об’єднання активістів культурно-дозвіллєвої, художньої, спортивно-оздоровчої діяльності, технічної творчості та використання їх потенціалу у проведенні свят мистецтв, днів творчості, фестивалів, конкурсів винахідників та знавців мікрорайону, організація творчих обмінів з іншими мікрорайонами. Створення у мікросередовищі системи культурно-дозвіллєвих колективів, закладів (можливо на громадських засадах) та координація їх діяльності відповідно до потреб мікрорайону;

г) організація роботи з соціального виховання в канікулярний та літній час.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: