Тема №7: Соціальні служби України

Питання:

1. Основні напрями соціального захисту та соціального обслуговування в Україні.

2. Система соціального обслуговування та соціальних служб в Україні.

3. Функції та види соціальних служб.

4. Створення територіальних центрів, відділень соціальної допомоги для обслуговування населення.

1. Під соціальним захистом розуміється діяльність держави, спрямована на формування і розвиток повноцінної особистості, на виявлення і нейтралізацію негативних факторів, які впливають на особистість, на створення умов для її самовизначення.

Соціальне обслуговування – це соціальна робота, спрямована на здійснення різноманітних потреб з метою гармонійного та всебічного розвитку дітей, молоді, сім’ї, інвалідів, людей похилого віку, багатодітних матерів, матерів-одиночок. Соціальне обслуговування здійснюється через систему соціальних служб. Тому соціальне обслуговування ще розглядають як діяльність соціальних служб з метою соціальної підтримки, надання соціально-побутових, соціально-медичних, психолого-педагогічних, соціально-правових послуг і матеріальної допомоги, забезпечення соціальної адаптації та реабілітації громадян, які перебувають у складній життєвій ситуації.

Система соціального обслуговування в Україні є важливим чинником соціального захисту певних прошарків населення – насамперед, самотніх людей похилого віку та інвалідів.

Виділяють такі функції соціального обслуговування: профілактична, соціально-реабілітаційна, адаптаційна, соціальний патронаж, особистісно-гуманістична, соціально-гуманістична. Їх реалізація розкриває реальний зміст системи соціального обслуговування.

Соціальне обслуговування як система характеризується сукупністю різних чинників:

- динамікою існування установ, зокрема регіональними аспектами прогресу чи регресу;

- взаємозв’язками установ з органами влади та населення;

- формою організації надання послуг, процедурами, технологією та функціями установ;

- фінансово-матеріальним забезпеченням;

- кадровим забезпеченням;

- ступенем сформованості нормативно-правового поля;

- ступенем задоволеності соціальних служб, ефективності соціальних послуг.

2. Упродовж десятиріч в Україні існувала державна система соціального обслуговування, яка опікується переважно людьми похилого віку та інвалідами. Останніми роками почали з’являтися нові – державні й недержавні – служби, установи, організації, які надають різноманітні соціальні послуги.

Динаміка діяльності державної системи соціального обслуговування в Україні представлена так:

1. Центральним органом державної виконавчої влади із забезпеченням реалізації державної соціальної політики є Міністерство праці і соціальної політики України. Його завданнями є:

- участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування та стимулювання праці, охорони і умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин;

- керівництво діяльністю державної служби зайнятості, проведення заходів, пов’язаних з ефективним функціонуванням ринку праці, сприяння раціональній, продуктивній і вільно обраній зайнятості, підвищенню якості і конкурентоспроможності робочої сили;

- розроблення і здійснення заходів для посилення мотивації до праці, вдосконалення її оплати, організації та нормування;

- здійснення комплексного управління охороною праці та державного нагляду за додержанням у процесі трудової діяльності вимог щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

- забезпечення через систему підпорядкованих йому органів реалізації прав громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної підтримки, в тому числі державної допомоги малозабезпеченим громадянам, у разі втрати роботи, працездатності, досягнення пенсійного віку тощо;

- забезпечення розвитку соціально-трудових відносин, захист прав працюючих громадян через встановлення відповідних стандартів охорони і умов праці та нагляду за їх додержанням роботодавця.

2. Головне управління праці та соціального захисту населення підзвітне голові державної адміністрації й Міністерству праці і соціального захисту населення. Його функціонування спрямовується на:

- забезпечення реалізації державної політики у галузі соціально-трудових відносин, оплати, охорони й умов праці, безпечної життєдіяльності, зайнятості, пенсійного забезпечення, соціального захисту й обслуговування населення;

- забезпечення у межах своїх повноважень дотримання законодавства про працю й охорону праці, зайнятість, загальнообов’язкове державне соціальне страхування, пенсійне забезпечення та соціальний захист населення;

- участь у розробленні та виконанні державних та регіональних програм соціально-економічного розвитку;

- сприяння ефективному використанню трудових ресурсів, раціональній, продуктивній і вільно обраній зайнятості, підвищенню конкурентоспроможності робочої сили, продуктивності праці;

- реалізація державної політики в галузі соціального забезпечення та соціального захисту громадян, які потребують допомоги та соціальної підтримки з боку держави;

- сприяння органам місцевого самоврядування у вирішення питань соціально-економічного розвитку регіону, організаційно-методичне забезпечення діяльності відповідних виконавчих органів місцевих рад;

- удосконалення форм і засад соціального партнерства, організація співробітництва місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування з профспілками й організаціями роботодавців;

- забезпечення цільового використання коштів, передбачених для вирішення соціальних питань.

Головне управління праці та соціального захисту населення має територіальні центри в районах і селах.

Проблемами соціальної сфери України займаються також недержавні організації, які, за законодавством України, можуть мати такі форми: громадські організації, благодійні організації, кредитні спілки.

Під недержавними організаціями соціальної сфери розуміють неприбуткові, не керовані державою, некомерційні організації, які декларують вирішення соціальних проблем узагалі чи проблем окремих груп користувачів як свою місію. Особливостями діяльності громадських організацій у соціальній сфері такі: невелика чисельність їхніх членів; недостатній рівень роботи і спілкування як членів, так і керівників; орієнтація на перерозподіл ресурсів лише на користь власних членів; неготовність до співпраці з іншими організаціями та структурами, які діють у соціальній сфері.

В Україні більшість із недержавних організацій роблять перші кроки, проте продовжують свою роботу й ті недержавні організації, що користуються значною державною підтримкою ще з повоєнних часів. Усього в нашій країні зареєстровано 18 тисяч недержавних організацій. З них усього 55% займаються проблемами соціальної сфери, охоплюючи такі місії: захист інтересів та їх лобіювання; робота з молоддю; робота з жінками; захист інтересів та робота з ветеранами; реабілітація, охорона здоров’я; вирішення проблем інвалідів; вирішення проблем сім’ї, дітей, сиріт; допомога людям похилого віку, пенсіонерам; розв’язання проблем Чорнобильської аварії; милосердя; проведення соціологічних досліджень.

3. Соціальна служба – це система державних і недержавних структур, які здійснюють соціальну роботу і мають у своєму складі спеціалізовані заклади для надання соціальних послуг і органи управління ними. Соціальна служба як інструмент соціальної роботи організовує свою діяльність за двома напрямами: соціальний захист і соціальна допомога.

Система соціальних служб включає державну, муніципальну і недержавну служби.

Діяльність соціальних служб спрямована на реалізацію таких функцій:

- функція соціальної допомоги – вияв і врахування сімей і окремих осіб, які найбільше потребують соціальної підтримки, надання потребуючим матеріальної допомоги і тимчасового житла; профілактика бідності; домашні послуги потребуючим догляду; сприяння розвитку нетрадиційних форм дошкільного, шкільного і позашкільного виховання; організація тимчасового вимушеного перебування дитини поза батьківською сім’єю, її подальше влаштування у дитячий заклад, під опіку, усиновлення;

- функція консультування – консультація спеціаліста, участь у підготовці молоді до вибору професії, підготовка до шлюбу і свідомого батьківства; батьківський медично-психологічний всеобуч;

- функції соціальної корекції та реабілітації – соціальна медико-психологічна реабілітація неповнолітніх з відхиленням у поведінці, бездоглядних дітей і підлітків, які залишилися без опіки батьків; медико-соціальна реабілітація і реабілітація дітей з обмеженими можливостями і сімей, які їх виховують;

- функція інформування населення, вивчення і прогнозування соціальних потреб – надання клієнту інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації; поширення серед населення медико-психологічних, педагогічних та інших завдань; вивчення потреб клієнтів і соціальних проблем, які породжують кризові ситуації в регіоні, розробка і реалізація конкретних заходів, спрямованих на їх усунення;

- функція допомоги у подоланні наслідків стихійних лих і соціальних конфліктів – участь у розробці надзвичайних програм, формування у рамках рятівних служб.

Види соціальних служб: центри інформації та документації; молодіжні біржі праці; центри соціально-психологічної допомоги; наркологічні служби; притулки для неповнолітніх; служби, спрямовані на відновлення фізичного, психологічного і соціального статусу молодих інвалідів; центри реабілітації неповнолітніх правопорушників, наркозалежних та ВІЛ-інфікованих; центри юридичної допомоги і консультації; служби допомоги молодій сім’ї, дозвіллєві центри; сексологічні консультування; центри ре соціалізації людей, які повернулися з місць позбавлення волі.

Особливе місце серед закладів соціального захисту населення посідають соціальні служби для молоді, які створюються на міжвідомчій основі із залученням спеціалістів з комітетів у справах сім’ї та молоді, органів управління освітою. Соціальні служби для молоді надають послуги, які пов’язані з проблемами життєвого простору та іншими молодіжними проблемами. Допомога і послуги надаються переважно силами молодих людей.

Координує, здійснює організацію і керівництво всіма центрами та організаціями молоді та сім’ї Управління сім’ї та молоді при державній адміністрації.

В Україні діють обласні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, районні, міські, районні у містах ЦСССДМ. При них діють спеціалізовані формування: центри ре соціалізації для груп ризику; телефон «Довіра»; центри реабілітації дітей-інвалідів; служби для вступаючих у шлюб; школи лідерів та молодіжних громадських організацій; вечірні жіночі гімназії; соціальні служби «Пошта довіри»; консультативні пункти; громадські приймальні; «магазин» безкоштовних речей; служби знайомств; молодіжні біржі праці й агентства зайнятості.

4. Протягом останнього десятиліття система соціального обслуговування населення зазнала суттєвих змін. Були створені Міністерство праці та соціальної політики України, Державний комітет України у справах сім’ї та молоді. При цих управліннях почали створюватися:

1. територіальні центри обслуговування пенсіонерів та самотніх непрацездатних громадян. У таких центрах функціонують відділення: денного перебування; стаціонарні відділення тимчасового перебування; стаціонарні відділення постійного проживання; реабілітаційні та лікувально-оздоровчі комплекси; лікувально-виробничі майстерні; підсобні сільські господарства; спеціальні житлові будинки;

2. спеціальні житлові будинки, які не входять до складу територіальних центрів;

3. відділення соціальної допомоги вдома при територіальних центрах; районних управліннях соціального захисту населення; будинках-інтернатах; місцевих органах влади; самостійні установи;

4. нічліжні будинки;

5. готелі та притулки для осіб без певного місця проживання;

6. будинки-інтернати колективних сільськогосподарських підприємств.

Основними завданнями територіального центру є:

- виявлення самотніх непрацездатних громадян, які потребують соціально-побутового і медико-соціального обслуговування та допомоги обстеження разом з працівниками закладів охорони здоров’я, житлово-комунальних контор, громадських організацій їх матеріально-побутових умов проживання і вивчення потреб у необхідності надання різних видів послуг;

- установлення зв’язків з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, з питань соціального обслуговування та надання допомоги непрацездатними громадянам.

Тема №8: Соціально-педагогічна робота в школі та позашкільних закладах

Питання:

1. Школа та позашкільний заклад як основні інститути соціального виховання дітей та підлітків.

2. Соціально-педагогічні цілі та напрямки навчально-виховного процесу школи в створенні сучасної відкритої системи школи.

3. Соціально-педагогічна робота за місцем проживання.

4. Зміст соціально-педагогічної роботи в школі, етапи роботи та функції соціального педагога.

5. Форми і методи роботи соціального педагога в школі. Документація соціального педагога.

6. Особливості діяльності соціального педагога в позашкільному закладі.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: