Шляхи та форми морального виховання

· Навчальна діяльність основна форма урок – моральне виховання здійснюється на всіх уроках

· Позакласна виховна робота – основні форми - виховні години, конкурси, акції милосердя

· Позашкільна виховна робота – відвідування гуртків, спортивних шкіл

· Засоби масової комунікації – перегляд телепередач на моральну тематику, читання газет, журналів, слухання радіо передач.

· Виховання в сім»ї- домашня бібліотека, взаємовідносини між батьками ….

23. Розкрийте роль трудового виховання в народній педагогіці та працях видатних педагогів. Сформулюйте завдання трудового виховання. Проаналізуйте види дитячої праці.

Українська народна педагогіка відводила праці головну роль у процесі створення матеріальної та духовної культури. У прислів`ях говорилось: «Без труда нема добра», «Будеш трудитися – будеш кормитися», «Праця годує, а лінь – марнує». Люди вважали, що добра праця забезпечує достатній фізичний, розумовий, естетичний, морально-духовний розвиток («Щоб людиною стати – треба працювати», «Землю прикрашає сонце, а людину - праця»).

Тема праці є провідною в народних піснях, казках, легендах, іграх. Уже у колискових піснях малюку навіювали:

Не вчись, котку, красти,

А вчись робити –

Черевички шити.

Та й не дорогії –

По три золотії.

Будуть люди купувати,

Будуть тебе шанувати.

Пестуски, потішки, різні заклички прославляють працю, трудову активність своїх персонажів, всіляко засуджують, висміюють, а то і карають нероб, ледарів: «Сорока-ворона», «Грицю, Грицю до роботи» та ін.

Вплив на результати психологічної підготовки дітей до праці справляли українські трудові свята, обряди.

Народна педагогіка виділяє такі етапи трудового виховання:

1) ігровий 2-6-7 років – вчать самостійно харчуватися, вмиватися, одягатися, прилучаються до нескладних трудових доручень;

2) основний етап – «помічників» (профорієнтації, психологічну підготовку до праці; дівчата вчаться виконувати жіночу хатню роботу, хлопці - чоловічу);

3) визначальний виробничо-кваліфікаційний 15-20 років (завершення трудової підготовки, формування уміння організовувати свою роботу).

Французький просвітитель Ж.Ж. Руссо вважав, що виховання має бути трудовим і сприяти розвитку самодіяльності та ініціативи учнів. Формами виховання на його думку є фізична праця у саду, в огороді, у майстерні («праця є неминучим обов`язком суспільної людини»), ремісниче навчання, прогулянки, дотримання режиму праці і відпочинку.

Швейцарський педагог Й.Г. Песталоцці обґрунтував проблему поєднання продуктивної праці з навчанням і розглядав трудове виховання в зв`язку з моральним. У романі «Лінгард і Гертруда» під час роботи дітей (прядіння) Гертруда вчила їх читати, рахувати. В школі, організованій для селянських дітей поміщиком, вони цілі дні проводили за роботою на прядильних і ткацьких верстатах. На пришкільній ділянці діти вирощували городні рослини. Одним словом, діти спочатку працюють, а потім вчаться.

К.Д. Ушинський писав: «як би люди знайшли казковий мішок, з якого вискакує все, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком заміняє всяку працю людини, то самий розвиток суспільства припинився б: розбещеність і дикість полонили б суспільство». У процесі фізичної праці – розвивається мускулатура, координація і точність рухів, сила, витривалість. Праця сприяє розумовому розвитку. Діти, зайняті різними видами праці, кмітливіші, винахідливіші, дисциплінованіше. Написав працю «Праця в психічному і виховному значенні»

А.С. Макаренко вважав, що у процесі праці треба виховувати в учнів любов до неї, формувати уміння і навички працювати. Виховний вплив праці можливий тільки тоді, коли вона посильна, результативна, має творчий характер, колективна, педагогічно доцільна. Школа і сім’я різними шляхами повинні готувати молодь до майбутнього трудового життя. Популяризація різних професій, розвиток, індивідуальних здібностей і нахилів учнів у школі і в позашкільних дитячих установах, ознайомлення на практиці з різними галузями виробництва, читання науково-технічної літератури тощо – ось шлях до цього. У своїх творах, зокрема в «Книзі для батьків», А.С. Макаренко розробив програму і методику трудового виховання, яке потрібно починати якомога раніше. Праця учнів у школі повинна поєднуватись з суспільно-корисною працею, виробляти у них організаційні навички, сприяти фізичному розвитку, формувати волю і характер.

В.О. Сухомлинський – «Трудове виховання – це, образно кажучи, гармонія трьох понять: треба, важко, прекрасно». Учні мають брати участь у найрізноманітніших видах праці: навчальній і продуктивній, короткотривалій і тривалій, платній і безплатній, ручній і механізованій, індивідуальній і колективній, у майстернях і в полі. Життя дітей немислиме без праці, без фізичної і духовної напруги.

Трудове виховання – процес залучення школярів до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно-корисної праці з метою передання їм творчого виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості, свідомості людини праці.

Завдання трудового виховання записані у Концепції національного виховання.

Завдання трудового виховання:

1. Формування мотивації (потреб, інтересу, почуття обов'язку і відповідальності), позитивно-емоційного ціннісного ставлення до праці як до форми буття і способу самореалізації людини.

2. Формування системи знань, необхідних для трудової діяльності, вибору професії, соціального, професійного і життєвого самовизначення.
3. Формування досвіду суспільно корисної виробничої діяльності, вміння використовувати теоретичні знання на практиці, здатності до творчості.

4.Психологічна підготовка до праці (прагнення і бажання сумлінно і відповідально працювати, усвідомлення соціальної значущості праці як необхідного обов`язку і духовної потреби людини, бережливе ставлення до результатів праці, поваги до людей).

5. Практична підготовка до праці (наявність загальноосвітніх і політехнічних знань про загальні основи виробничої діяльності людини, вироблення умінь і навичок, виховання основ трудової культури).

Вирішення цих завдань відбувається у процесі загальноосвітньої підготовки, трудового навчання, різноманітної за змістом і формою трудової діяльності.

Види дитячої праці:

1. Гра (рухливі, сюжетно-рольові, спортивні).

2. Навчання.

3. Самообслуговуюча (прибирання в кімнаті, догляд за квітами).

4. Посильно-виробнича

5. Продуктивна.

Вимоги до трудової діяльності:

1. Суспільна спрямованість.

2. Ініціатива і творчість дітей в організації праці.

3. Колективний характер праці.

4. Різноманітність видів праці.

5. Стимулювання праці.

6. Дотримання правил техніки безпеки.

7. Плановість і систематичність.

8. Ранні залучення до праці.

9. Посильність.

10. Виховання любові до праці, формування трудових умінь і навичок.

11. Вплив оцінки на ефективність трудового виховання.

Основні шляхи (напрями) трудового виховання такі:

1. Родинно-побутова трудова діяльність, у процесі якої закладаються психологічні основи любові до праці, формуються вміння й навички у різних видах побутової праці, почуття обов'язку та відповідальності. Школа трудового виховання в сім'ї є найважливішим етапом розвитку особистості. Тенденція частини батьків вилучити дітей дошкільного віку із сфери праці взагалі з надією, що вони прилучаться до трудових процесів пізніше, після закінчення школи, помилкова і згубна для розвитку дитини. Вона призводить до інфантилізму особистості. Праця дітей в сім'ї має бути посильною, різноманітною, продуктивною, цікавою, систематичною.

2. Перебування вихованців у дошкільних виховних закладах. Тут усі діти відповідно до програми прилучаються до різних видів трудової діяльності і в них насамперед формуються вміння та навички обслуговуючої праці. Важливо, щоб у дитячих садках була створена атмосфера спільної праці.

3. Заняття в загальноосвітніх навчально-виховних закладах, де вихованці займаються двома основними видами праці — розумовою та фізичною. Навчальними планами й програмами передбачено чітку систему залучення учнів до розумової та фізичної праці впродовж усіх років навчання. Зміст такої праці визначено з урахуванням віку учнів і соціально-економічних потреб. Проте в переважній більшості фізична праця має навчальний характер, недостатньо уваги приділяється включенню вихованців до системи продуктивної праці, яка є домінантним чинником у формуванні соціальної зрілості особистості.

4. Участь у систематичній продуктивній діяльності.

5. Заняття у професійних навчальних закладах, які забезпечують підготовку людини до активної професійної діяльності відповідно до соціально-економічних потреб держави.

Засоби трудового виховання охоплюють велику кількість предметів, дій, знарядь та ін., які допомагають людині здійснювати певні трудові операції: фізичні зусилля людини, знаряддя праці, обладнання, природні багатства та ін.

Форми трудового виховання вирізняються своєю різноманітністю. До них можна віднести уроки праці, гуртки, студії, трудові десанти тощо.

Трудове виховання є складовою частиною всебічного гармонійного розвитку особистості. Тому загальні методи виховання також мають бути ефективно використані в системі трудового виховання: переконування, приклад, вимога, вправи, вправляння, схвалення, осудження.

24. Дайте поняття про естетику, назвіть основні терміни. Проаналізуйте завдання, шляхи, засоби та форми естетичного виховання.

Есте́тика (грец. αισθητικός — чуттєво пізнавальний, від aisthēta — відчутні речі та aisthanesthai — пізнавати) — філософська наука, що вивчає природу (функції, загальні закони і закономірності) естетичної свідомості (діяльності людини і суспільства, буття), наука про прекрасне.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: