Шляхи гуманізації освіти і виховання в сучасній школі.

1. формування особистісного стилю взаємин з однолітками по навчанню і вчителем. Спілкування і взаємодія є основним механізмом передачі соціального досвіду, а особистісний характер взаємин найбільше відповідає завданням гуманізації учіння і виховання;

2. активна взаємодія з однолітками і взаємне збагачення. Для розвитку особистості найбільш прийнятною є ситуація відносної рівноваги у сфері обміну духовними цінностями, коли в мікрогрупі і в класному колективі в цілому кожен учень отримує можливість рівнозначно відбувати роль віддаючого знання і сприймаючого;

3. включення учнів у творчу діяльність і розвиток творчих здібностей. Творча діяльність є засобом інтенсивного розвитку інтелектуальних здібностей і особистісних якостей учня. Розвиток творчих здібностей є своєрідною гарантією того, що учень може орієнтуватися і знаходити рішення в нестандартних життєвих ситуаціях і професійних проблемах.

Ці три принципи визначають гуманістичний характер навчального процесу і тому їх можна назвати стратегічними.

Послідуючі, тобто тактичні принципи, як невід'ємна складова гуманізації, спрямовані на створення оптимальних умов для розвитку і учіння школярів. Такі умови виникають, коли навчальний процес відповідає природним механізмам розвитку інтелекту учнів і нагромадження ними соціального досвіду. Наступні три тактичні принципи такі:

4. створення позитивного естетичного фону учіння і атмосфери емоційно-почуттєвого піднесення і успіху. У школі дитина повинна відчувати себе затишно і захищеною від негативних почуттів. У її свідомості слід створити образ класу і школи як чогось світлого, завжди цікавого, веселого і доброго (почуття прекрасного і піднесеного). Це уможливлюється за єдиної умови - формування в учнів постійного відчуття успіху. Успіх завжди підсилює властиве дитині прагнення до діяльності, підвищує її активність в навчальному процесі і настійливість при виконанні пропонованих учителем завдань, забезпечує підвищення працездатності і більш високу успішність, підвищує готовність до сприйняття нового;

5. опора на гру, як засіб позитивних почуттів. Гра не є провідним видом діяльності учнів, але стоїть на другому місці після навчальної діяльності. Вона є для дитини найбільш природною формою життєдіяльності, тому використання форм гри під час організації уроку підвищує зацікавленість, а, отже, ефективність засвоєння матеріалу. Крім того, гра - ідеальний місток переходу до творчої діяльності;

6. врахування вікових особливостей.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: