Соціальні передумови

З метою збалансованого розвитку територій (наприклад, локальних систем розселення в межах внутрішньообласних адміністративних районів) складаються

програми соціально-економічного розвитку.

До основних розділів програм належать: характеристика населення (по-казники чисельності, структури віку та природного руху населення, міграційних процесів, структури трудових ресурсів); програма розвитку промислового вироб-ництва, сільського та лісового господарства, науки та освіти, транспорту та зв’язку; програма розвитку сельбищної території з комплексом її обслуговування, створення сприятливого санітарно-гігієнічного та соціально-культурного середовища; прог-рама охорони та відтворення природних засобів території.

Система критеріїв комплексного соціально-економічного оцінювання є

доволі складною та містить: міжгалузеве повне оцінювання умов розвитку всіх ви-дів виробництво у районі проектування; оцінювання умов розвитку невиробничих галузей та життєдіяльності населення; оцінювання умов демографічного відтво-рення; оцінювання умов відтворення природного середовища; економіко-буді-вельне оцінювання проектного вирішення.

Багатокритеріальність оцінювання не дає змоги оптимізувати проектне вирішення одночасно за всіма показниками і вимагає спеціального зіставлення оцінок різних показників. Наприклад, сьогодні гостро постають питання охорони та відтворення природного середовища. Це вимагає детального зіставлення затрат у цій галузі з отриманим соціальним та економічним ефектом.

Соціально-економічна ефективність проектованих заходів може бутизабезпечена шляхом дотримання наступних вимог: раціональне нормування вико-ристання територіальних засобів для різних видів діяльності; розташування функцій на території стосовно розташування відповідних засобів; просторова раціональна організація та взаємозв’язок функціональних процесів на проектованій території; інженерне забезпечення території.

Зрозуміло, що досягнення соціально-економічної ефективності залежить від раціональної системи нормування, тобто від обґрунтованості та об’єктивності нормативних показників використання території.

Для сучасного етапу цивілізованого розвитку характерне посилення гос-подарського освоєння території. Одночасно підвищуються громадська цінність та норми споживання території, призначеної для житла, відпочинку та соціально-культурних потреб, а також територій, пов’язаних з відтворенням та охороною довкілля.

Ця обставина вимагає врахування границь природних комплексів у місто-будівному районуванні з метою зменшення “натиску” на природні комплекси конкретних промислових, сільськогосподарських та міських об’єктів. Екологічні вимоги визначають також завдання територіального планування в галузі застосування безвідходних технологій промислового виробництва та очищення і рекультивації природного середовища. Тобто екологічний чинник істотно обмежує територіальний розвиток господарської діяльності й вимагає інтенсивнішого використання вже освоєних територій.

Вказана ситуація характерна для України, оскільки у недавньому минулому посилене господарське використання території практично без екологічних обмежень привело у багатьох випадках до деградації природних систем у значних масштабах. Наприклад, добування відкритим способом сірчаної сировини поблизу Новояворівського та Нового Роздолу у Львівській області привело до повної зміни ландшафту на ділянках видобутку внаслідок виникнення глибоких (до 60–80 метрів завглибшки, що відповідає висоті 20-поверхового будинку) кар’єрів, а також до забруднення сірчаним пилом території у кілька десятків тисяч гектарів.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва у розвинених країнах дає змогу говорити про сповільнене зростання територій сільського господарства і про істотне скорочення у майбутньому їх питомої ваги у загальному балансі території. Сільськогосподарські угіддя сьогодні займають в Україні 42,4 млн. га, або 70 % території країни, тоді як у високорозвинених країнах ця величина на порядок менша.

Нормування споживання (використання) території безпосередньо пов’язане з показниками ефективності її використання. Норми використання території визначаються рівнем розвитку виробництва і загальносоціальними цілями. Відомо, що у розвинених країнах Західної Європи за останні два десятиліття внаслідок удосконалення технологічних процесів скоротилися території, зайняті гірничодо-бувними та промисловими об’єктами. Наприклад, вивільнені території у Рурській

агломерації у Німеччині та у районі Глазго у Великобританії були використані для потреб житла та відпочинку.

Плануючи соціально-економічний розвиток території, необхідно у разі великої соціально-економічної цінності того чи іншого територіального засобу досягти високого рівня його використання. Прикладом може слугувати режим споживання лікувальної мінеральної води на курорті Карлові Вари у Чехії та у Трускавці в Україні. Мінеральна вода у Карлових Варах отримується споживачами тільки у спеціальних приміщеннях (т. зв. бюветах) за медичними приписами. У Трускавці подібний режим стосується тільки води “Нафтуся”, а у Моршині та Східниці інші види мінеральної води (не менш цінні) витікають із джерел “природним шляхом”, тобто безконтрольно.

Екологічні вимоги

Охорона навколишнього середовища у світлі екологічних вимог становитьважливий розділ схем планування територій. Охорона природи в Україні здійс-нюється комплексом різноманітних заходів: законодавчими, організаційними, тех-нічними та ін.

Схеми планування територій є важливою ланкою у процесі охорони нав-колишнього середовища як засіб взаємопов’язаного розміщення всіх видів будів-ництва на території району. Роль схем планування територій в охороні навко-лишнього середовища полягає переважно у формуванні просторових умов, що сприяють охороні основних компонентів природи: атмосферного повітря, води, ґрунтів, рослинного і тваринного світу. Внаслідок цього завдання схем планування у цій галузі тісно пов’язані з інженерною підготовкою території району, з меліорацією, обводненням та озелененням місцевості. У схемах планування територій виділяють такі природоохоронні зони: 1 –заповідники, 2 –національні