Парки, 3 – заказники, 4 – природні парки, 5 – зони масового відпочинку, 6 – водоохоронні і грунтоохоронні зони лісу, 7– санаторно-курортні зони, 8 – пам’ятні місця.

Вирішення конкретних питань екології у процесі розпланування територій потрібно підпорядкувати загальній світовій концепції т. зв. “сталого”, “врівнова-женого” розвитку (англ. – sustainable development), яка активно пропагується ООН з 1992 р. “ Сталий розвиток ” можна визначити як такий,що відповідає

потребам сучасного покоління і не завдає шкоди умовам проживання наступних поколінь людей. Тобто,врівноважений або сталий розвиток забезпечує послідовнезростання якості життя та розвиток особистості у сприятливому довкіллі.

Для створення умов збереження екологічної рівноваги на загальнодер-жавному і регіональному рівнях розпланування необхідно не просто враховувати інтереси охорони середовища, але й комплексно розглядати динаміку змін, що

відбуваються в антропогенній і природній складових району розселення. При цьому не можна говорити про абсолютну екологічну рівновагу. Розвиток людського суспільства неминуче веде до зміни природного середовища, пов’язаної з по-стійними техногенними навантаженнями на всі її компоненти. Тому необхідно забезпечити умови для послідовної адаптації природного середовища до цих навантажень.

Під екологічною рівновагою в розплануванні територій розуміють такий динамічний стан природного середовища району, за якого забезпечується саморегуляція основних її компонент: атмосферного повітря, водяних ресурсів, ґрунтового покриву, рослинності, тваринного світу. Неодмінними умовамитакого стану повинне бути: відтворення (репродукція) основних елементів природного середовища і збереження екологічного балансу; відповідність рівня біо-логічної активності і фізичної стійкості природного середовища рівню антро-погенного впливу, для біологічної переробки забруднень, для стабілізації впливу транспортних, інженерних і рекреаційних навантажень на ландшафт.

Забезпечення досягнення цієї загальної мети у конкретних планувальних заходах вимагає поєднання містобудівних, економічних, правових, інженерних аспектів у процесі розпланування. Це дає змогу поєднувати комплексне раціо-нальне використання середовища для відпочинку, туризму, санітарного захисту, збереження природного генетичного фонду, охорони територій лісів та водойм.

Наприклад, у Німеччині активно впроваджуються економічні стимули (відповідна система оподаткування, інші фінансові заохочення), що в межах концепції “компактного міста” та реурбанізації надають перевагу реконструкції над новобудовами, допомагають зберегти від забудови вільні території та ощадливо використовувати земельні ресурси.

Необхідно також врахувати соціально-економічні аспекти екологічної ситу-ації, які в умовах урбанізованих районів та міських агломерацій є особливо складними і потребують постійного контролю. Мається на увазі часто байдуже або деструктивне (забруднення, засмічення) ставлення населення до довкілля. Організація постійного контролю стану довкілля (т. зв. моніторинг) потрібна для своєчасного визначення порушень у стані довкілля і усунення цих порушень.

За характером техногенної дії на довкілля можна окреслити загальні напрямки заходів щодо його охорони.

Охорона атмосферного повітря над визначеною територією має на метізахист від шкідливих виробничих та транспортних викидів, які шкідливо впливають на організм людини і навколишнє середовище.

Забруднення повітря сьогодні має глобальний характер. Наприклад, забруд-нення повітря оксидами сірки у південній Швеції тільки на 20 % походить з місцевих викидів, близько 21 % переноситься вітром з Німеччини, 13 % – з Данії, а 10 % – з Англії. Відповідно, частка забрудненого повітря зі Швеції переноситься на інші країни.

Напружена ситуація з виробничими забрудненнями повітря склалася у великих міських агломераціях України, де межують виробничі та сельбищні тери-торії, наприклад, у Донецько-Макіївській, Дніпропетровсько-Запорізькій та Харківській агломераціях. Схожа ситуація і у Львівській області, де основними забруднювачами повітря є Миколаївський цементний комбінат та Добротвірська теплова електростанція.

До захисних заходів належать правові, адміністративні, економічні та планувальні обмеження. Відповідними документами (нормативами та ін.) регла-ментуються допустимі межі викидів забруднень до атмосфери. У розвинених країнах такі обмеження постійно зростають, наприклад, у США, Японії та країнах Європейської спільноти у найближчі роки буде практично заборонено викорис-тання автомобілів без каталізаторів викидних газів.

Треба зауважити, що дійове покращання стану чистоти атмосферного повітря вимагає докорінних змін у технологіях промислового виробництва та конструкції транспортних засобів, це саме стосується і чистоти водойм. У галузі районного розпланування необхідно кваліфіковано використовувати суто планувальні засоби: орієнтацію за сторонами світу та за переважаючими напрямками вітрів, взаємне розташування забудованих і не забудованих територій, особливості рельєфу, озеленення та обводнення місцевості.

Охорона водойм повинна запобігати їх забрудненню.Забруднення водойм(рік, озер, ставів тощо) збільшує санітарно-гігієнічну небезпеку для довкілля та зменшує обсяги води, придатної для використання у промисловості, сільському господарстві та для комунально-побутових потреб.

Згідно з земельним кодексом, до земель водного фонду в Україні належатьземлі, зайняті:а)морями,річками,озерами,водосховищами,іншими воднимиоб’єктами, болотами, а також островами; б) прибережними захисними смугами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами; в) береговими смугами водних шляхів.

У схемах розпланування територій необхідно детально обґрунтувати те чи інше використання водойм для потреб народного господарства, постійно маючи на увазі їх охорону. Особливо це стосується місць забору питної води для потреб мешканців міст і сіл, а також територій очищення стічних вод.

Земельним кодексом України встановлено ширину прибережних захиснихсмуг з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення та засмічення.Ширина смуг встановлена такою: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 га – 25 м; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га – 50 м; в) для великих рік, водосховищ на них та озер – 100 м. За крутизни прибережних схилів понад три градуси мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Постійної уваги потребують території з лікувальними мінеральними водами, оскільки ці ресурси природи є унікальними. Тут необхідно створювати спеціальні охоронні зони, в межах яких забороняється або обмежується господарська діяльність. Такі зони створено на території курортів Моршин і Трускавець.

Подібні зони потрібно також створювати на прибережних територіях водойм, що використовуються для масового відпочинку.

Охорона ґрунтів і природного ландшафту передбачається у схемах іпроектах планування території на регіональному і місцевому рівнях у приміських зонах і на незабудованих територіях між містами, виробничими об’єктами та сільськогосподарськими угіддями.

Схеми розпланування територій передбачають заходи з охорони лісів, переважно від зайвих вирубувань у процесі будівництва, витоптування трав’яного покриття в зонах масового відпочинку тощо.

Ґрунти повинні охоронятися від механічних пошкоджень: видування вітром, утоптування, розмивання нерегульованими водними потоками, забруднення хімічними сполуками або пилюкою з відкритих кар’єрів добування корисних копа-лин. Цього можна досягти планувальними засобами: зонуванням території, трасу-ванням транспортних та пішохідних шляхів, встановленням охоронних зон тощо.

Відновлення (рекультивація) деградованих внаслідок господарського вико-

ристання територій сьогодні є актуальною проблемою урбаністики країн зрозвиненим виробництвом.

Це означає здійснення комплексу заходів щодо приведення територій до попереднього або якісно кращого стану з метою їх подальшого ефективного використання і відтворення гармонійного вигляду місцевості.

Проведення рекультиваційних заходів зазвичай передбачає зміни щодо функціонального використання і зонування території та її планувальної організації. Наприклад, міські звалища сміття у Швеції внаслідок цілеспрямованого створення штучного рельєфу та озеленення послідовно перетворюються на лісопаркові зони або на ландшафтно-рекреаційні міські території.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: