Класифікації поселень в Україні

⇐ Предыдущая 4 5 6 7 8910 11 12 13 Следующая ⇒

Внаслідок величезних людських втрат України в період Другої світової війни чисельність населення значно зменшилася і перевищила довоєнний показник лише у 1959 р. У цей час частка міського населення України стала перевищувати частку сільського. Рівень урбанізації упродовж наступних 29 років продовжував зростати й досяг свого піка (67 %).

Річ у тім, що саме у 1970–1989 рр. відбулося потужне нарощування міського населення за рахунок сільського, а частка механічної складової у загальному прирості міського населення перевищила природну складову. За 29 років при загальному зростанні населення України на 4,6 млн осіб, міське населення збіль-шилося на 8,7 млн. осіб, а сільське – навпаки, скоротилося на 4,1 млн. осіб. Разом з тим, загальні темпи щорічного приросту міського населення поступово скорочу-

валися: із 0,6 до 0,41 млн. осіб. Водночас темпи скорочення сільського населення постійно збільшувалися: з 0,13 до 0,22 млн. осіб (за Ю. Палехою).

Чисельність населення України на 2002 р. становила 48 млн. осіб, зокрема частка міського населення становила 34,9 млн. осіб (67,3 %) і сільського – 16,9 млн. осіб (32,7 %), на початок 2009 р. загальна чисельність населення становила 46,1 млн. осіб, з них 31,6 млн. осіб (68,5 %) мешкали у містах, а 14,5 млн. осіб (31,5 %) – у селах. У країні у 2002 р. налічувалося 1363 міських поселення, з яких 436 міст (30,2 млн. осіб, або 86,5 %) і 927 селищ міського типу (4,7 млн. осіб, або 14,5 %).

Більше половини міського населення України (20,0 млн. осіб, або 57,3 %) припадає на мешканців великих міст (понад 100 тис. мешканців). З них 11,6 млн. осіб, тобто 58 % або 1/3 всього міського населення України зосереджено у 16 найбільших містах (понад 500 тис. мешканців). В Україні у 2002 р. налічувалося п’ять міст з населенням понад 1 млн. мешканців: Київ – 2616 тис. осіб, Харків – 1618 тис. осіб, Дніпропетровськ – 1187 тис. осіб, Донецьк – 1117 тис. осіб, Одеса – 1062 тис. осіб., за станом на 2006 рік міст-мільйонерів у нашій країні залишилося три: Київ – 2693 тис. осіб, Харків – 1463 тис. осіб, Дніпропетровськ – 1047 тис. осіб.

Найгустіша мережа міських поселень у Донецькій – 184 і Луганській областях – 146, далі йдуть Дніпропетровська та Харківська області і Республіка Крим (у кожній понад 70 міських поселень). У Київській. Житомирській. Одеській областях розташовано від 50 до 70 міських поселень, найменше їх налічується у Волинській, Рівненській, Миколаївській, Черкаській і Чернівецькій областях.

У Львівській області (2006 р.) налічується 43 міста і 35 селищ міського типу, що разом становить 78 міських поселень.

За кількістю мешканців міські поселення в Україні належать до п’яти груп: найзначніші міста (понад 1000 тис. осіб), значніші міста (500–1000 тис. осіб), великі міста (250–500 тис. осіб), середні міста (100–250 тис. осіб, 50–100 тис. осіб), малі міста (10–50 тис. осіб та до 10 тис. осіб). До групи малих міст входять селища міського типу.

Більшість міст України належить до категорії малих і середніх, причому малих міст налічується понад 330, а середніх – 54 міста. Малі міста в Україні розташовані нерівномірно, близько третини їх знаходиться в чотирьох областях – Львівській (39), Донецькій (32), Луганській (24), Київській (20).

У багатьох областях налічується менше 10 малих міст, до них належать Волинська, Рівненська, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Кіровоградська, Миколаївська, Сумська, Херсонська, Хмельницька, Чернівецька та Республіка Крим.

Середні міста в Україні також розташовані нерівномірно, оскільки четверта їх частина (16 міст) знаходиться у Донбасі. Натомість у більшості областей налічується 1–2 середніх міста, а у Вінницькій, Тернопільській, Рівненській і Чернівецькій областях міст цієї категорії немає.

У Львівській області розташовані три міста середньої величини – це Дрогобич (79,1 тис. осіб), Червоноград (70,5 тис. осіб), Стрий (62,5 тис. осіб).

Малі і середні міста у своїй більшості є центрами одноіменних адмініст-ративних районів, наприклад, Броди у Львівській області, Берегово у Закарпатській, Чортків у Тернопільській, Скадовськ у Херсонській.

Багато малих міст і селищ міського типу є осередками обслуговування туристів та людей, що відпочивають і лікуються. Це зокрема Моршин, Немирів, Трускавець, Східниця, Славське, Шкло у Львівській області, Воловець, Невицьке, Рахів, Свалява, Шаян, Ясиня у Закарпатській області, Алупка, Алушта, Євпаторія, Коктебель, Судак, Саки, Феодосія, Ялта у Республіці Крим. У цих містах більшість працюючих зайняті у сфері обслуговування відпочинку, наприклад, в Алушті – 72 %, у Ялті – 67 %, Судаку – 63 %, Євпаторії – 58 %, Трускавці – 52 %, дещо менше у Яремче – 30 %, Хмельнику – 29 %, Миргороді – 24 %.

Великих міст в Україні налічується сорок, з них 16 розташовано у Донбасі і у Республіці Крим. До цієї категорії належать Горлівка, Єнакієво, Константинівка, Краматорськ, Луганськ, Макіївка, Слав’янськ, Комунарськ, Красний Луч, Лиси-чанськ, Сєверодонецьк, Стаханов, Севастополь, Симферополь, Керч. Великих міст немає у Львівській, Миколаївській, Одеській і Херсонській областях.

До категорії найзначніших (найбільших) в Україні за станом на 2009 р. належить три міста: Київ (2,69 млн. осіб), Харків (1,46 млн. осіб), Дніпропетровськ

(1,05 млн. осіб).

Найзначніші міста є важливими центрами розвитку виробництва, транспорту, будівництва, сфери обслуговування, науки і культури. В них існують сприятливі умови для прогресивного розвитку всіх сфер матеріального виробництва і духовного життя завдяки високому ступеню концентрації, інтеграції та спеціалізації усіх видів міської діяльності – в цьому проявляється т.зв. синергічний ефект дуже великого міста, т.зв. метрополії.

Водночас у цих містах доволі гостро постають проблеми забезпечення житлом, організації транспортного обслуговування населення, охорони довкілля від забруднення та деградації.

Окрім міст, до міських поселень належать також селища міського типу. Це поселення з населенням менше 10 тис. осіб, в яких понад 85 % населення зайнято у сільському господарстві. Такого типу селищ в Україні у 2002 р. налічувалося 927.

Найбільше їх у Донбасі та Придніпров’ї, Харківській та Львівській областях і у Республіці Крим. У Львівській області налічується 35 селищ міського типу, наприклад Гірник, Красне, Куликів, Лопатин, Олесько, Славське, Східниця, Шкло.

Міські поселення класифікуються також за походженням, тобто загенетичною ознакою. У цій класифікації виділяються три типи міст:а)міста,

що виникли на торгових і транспортних шляхах, б) міста, що розвинулися на базі родовищ корисних копалин, в) міста-курорти.

Прикладами міст першого типу можуть бути Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Львів, Жмеринка, Конотоп. До другого типу належать, наприклад Донецьк, Макіївка, Кривий Ріг, Марганець, Борислав, Калуш, Стебник, Новий Роздол.

До третього типу належать, наприклад, Алушта, Євпаторія, Моршин, Трус-кавець, Миргород, Хмельник.

За характером основних функцій в Україні визначають такі типи міст:

1) столиця держави –головний адміністративно-політичний,індустріаль-ний, науковий, культурний центр – Київ;

2) багатофункційні міста –центри адміністративних областей і РеспублікиКрим – таких міст 25;

3) багатогалузеві промислові осередки – наприклад,Донецьк,Запоріжжя,

Кривий Ріг;

4) одногалузеві промислові осередки,де базовою є одна галузь промисло-

вості, наприклад: гірничо-добувна (Горлівка, Червоно град, Марганець), металур-гійна (Дніпродзержинськ, Маріуполь, Нікополь), хімічна (Лисичанськ, Сєверо-донецьк), машинобудівна (Дніпропетровськ, Харків, Кременчук, Краматорськ, Миколаїв);

5) транспортні вузли –наприклад,Здолбунів,Жмеринка,Фастів,Шепе-тівка, Чоп, Ясинувата;

6) міста-осередки локального (місцевого) значення –наприклад,Косів,

Коломия, Кременець, Стрий, Ніжин, Славута, Скадовськ;

7) міста-курорти і осередки відпочинку –наприклад,Алушта,ВеликийЛюбінь, Воловець, Ворохта, Євпаторія, Моршин, Миргород, Немирів, Трускавець, Хмельник, Яремче, Ясиня, Ялта;

8) міста туризму,обумовленого багатством історико-архітектурної спад-щини, наприклад, Алупка, Білгород-Дністровський, Бахчисарай, Жовква, Кам’я-нець-Подільський, Новгород-Сіверський, Олесько, Почаїв, Судак, Хотин. Функція туризму відіграє значну роль у життєдіяльності столиці України Києва, а також Львова, Луцька, Керчі, Севастополя (Херсонес), Одеси, Чернігова, Ужгорода.

В останній декаді ХХ ст. були опрацьовані численні класифікації міст Європи згідно з їхнім міжнародним значенням. За однією з таких класифікацій (1995 р.) найзначніші, значніші і великі міста Європи поділяються на вісім категорій:

1 – Париж, Лондон, в перспективі – Берлін; 2 – Мілан, в перспективі – Москва;

3 – Рим, Мадрид, Барселона, Франкфурт, Мюнхен, Брюссель, Роттердам; 4 – Копенгаген, Гамбург, Штутгарт, Цюріх, Афіни, Турін, Ліон, Санкт-

Петербург; 5 – Відень, Женева, Тулуза, Неаполь, Дортмунд, Антверпен, Київ, Прага,

Будапешт, Варшава; 6 – Ганновер, Нюрнберг, Лейпціг, Мінськ, Братислава, Краків;

7 – Дрезден, Брно, Острава, Вільнюс, Вроцлав, Львів, Люблін, Каунас; 8 – Кошице, Калінінград, Гродно, Брест, Росток, Ряшів (Жешув), Франкфурт-

на-Одері.

Характерною рисою цієї класифікації є значна кількість міст Німеччини у всіх категоріях, разом їх 11.

Рис. 2.1. Україна. Системи міських поселень (за В. Нудельманом, Т. Криштопом): 1 – межа обласної системи поселень; 2 – межа міжрайонної системи поселень; 3 – межа АР Крим; 4 – центр обласної системи поселень; 5 – центр міжрайонної системи поселень

А

Б

Рис. 2.2. Україна. Схема автомобільних шляхів (А)

і міжнародних європейських транспортних коридорів (В)

Рис. 2.3. Структурно-планувальна модель транспортного коридору Берлін – Київ (за Ю. Білоконем)

Рис. 2.4. Німеччина. Траса автостради

Рис. 2.5. Хорватія. Тунель на автостраді

Рис. 2.6. Україна. Основні економічні осі (за О. Шаблієм). Міста з кількістю населення: 1 – понад 1 млн.; 2–0,5 – 1,0 млн.; 3 – 0,2–0,5 млн.;

4 – 0,1 – 0,2 млн.; 5 – загальнодержавна економічна вісь; 6 – регіональна економічна вісь

Рис. 2.7. Україна. Міжобласні системи розселення: 1 – центральна; 2 – західна; 3 – східна; 4 – північно-східна; 5 – південно-східна; 6 – південна

Рис. 2.8. Групова система розселення. Модель формування громадського обслуговування: 1 – об’єкти позаміського і загальноміського значення; 2 – спеціалізовані об’єкти; 3 – об’єкти місцевого значення; І – місто-центр (ядро системи, обласний центр, радіус обслуговування

80 – 100 км); ІІ – місто-підцентр (міжрайонний центр, радіус обслуговування 40 – 50 км;) ІІІ – місто (районний центр)

Рис. 2.9. Львівська область. Модель планувальної структури: 1 – головне місто (місто-центр); 2 – зона 50 км; 3 – зона 30 км;

4 – міжнародний транспортний коридор; 5 – магістральний транспортний напрямок; 6 – міжпоселенний центр обслуговування; 7 – місце масового відпочинку

Рис. 2.10. Львівська область. Еволюція ареалу маятникової міграції Львівської агломерації у 1972–1987 рр. Кола проведені через 10 км (за Б. Черкесом)

Рис. 2.11. Принципова схема моноцентричної системи розселення (за В. Нудельманом): 1 – ядро системи розселення; 2 – ближній пояс; 3 – межі території міста-центру;

4 – межа території системи; 5 – центр системи; 6 – підцентр системи. Основні функції поселень: 7 – промислово-сельбищні; 8 – промислові; 9 – сельбищні;

10 – аграрні; 11 – рекреаційні; 12 – транспортні; 13 – ландшафтно-рекреаційні території; 14 – головні планувальні осі; 15 – залізниці; 16 – основні автошляхи

Рис. 2.12. Італія. Лінійна конурбація у долині ріки По

Рис. 2.13. Японія. Конурбація Токіо – Йокогама: 1 – швидкісна залізниця; 2 – лінія метро; 3 – автошлях регіонального значення;

4 – автошлях державного значення; 5 – зона нової забудови

Цинциннаті

Рис. 2.14. США. Мегаполіс Бостон – Нью-Йорк – Філадельфія – Балтімор – Вашингтон (за В. Харитоновим)

Рис. 2.15. Франція. Конурбація міст науки і високих технологій Софія Антиполіс. Коридор урбанізації Канн – Ніцца – Монако (за Г. Бенко): 1 – територія міст науки; 2 – територія існуючих міст; 3 – зона субурбанізації; 4 – осередок високих технологій

Рис. 2.16. Україна. Міське розселення у 1939 р. (за Р. Лозинським)

⇐ Предыдущая 4 5 6 7 8910 11 12 13 Следующая ⇒

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: