Сільське – обумовлене розвитком різного роду сільських поселень (сіл, селищ, хуторів тощо).

В Україні у міських поселеннях у 2009 р. проживало 31,6 млн. осіб (68,5 %), у сільських – 14,5 млн. осіб (31,5 %).

Характерно, що, наприклад, у 1939 р. у Львівській області частка міського населення становила 32 %, сільського – 68 %, в Івано-Франківській відповідно 23 % і 77 %. За станом на 2005 р. частка міського населення Львівської області зросла до 61,5 %, а Івано-Франківської – до 43 %, що свідчить про інтенсивнішу урбанізацію Львівської області.

У кожному виді розселення можна виділити декілька різновидностей залежно від економічних, природних, демографічних та інших умов.

Що стосується мережі міських поселень, то переважно звертають увагу на зо-середжене, концентроване розселення, яке характеризується переважною концент-рацією населення у найбільших, значних і великих містах. Також характерним є розосереджене, або дисперсне розселення, коли значна частина міського населення проживає у великій кількості середніх та малих міст і селищ міського типу.

В Україні прийнято розрізняти дві основні форми розселення:

– автономну, яка формується при значних віддалях між поселеннями і слаб-кому розвитку транспортної мережі. При цьому окремі поселення розвиваються майже ізольовано, без стійких функціональних зв’язків між ними.

Така форма розселення в Україні характерна для Полісся, де поселення відокремлені лісами та болотами, а також для країн та регіонів з суворим кліматом, наприклад, для Крайньої Півночі або пустель Середньої Азії;

– групову,яка формується за наявності стійких пов’язань між сусіднімипоселеннями у сфері виробництва, праці, побуту і відпочинку. У цьому випадку масштаби і темпи подальшого розвитку окремих поселень стають переважно взаємообумовленими.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: