8 страница

Слід звернути увагу, що недотримання простої письмової форми
правочину за загальним правилом не тягне за собою його недійс-
ність. Сторони у випадку виникнення спору про наявність самої
угоди не можуть посилатися на показання свідків. І лише у випад-
ках, прямо зазначених у законі, недодержання простої письмової
форми тягне недійсність правочину. У разі порушення вимог за-
кону про нотаріальне посвідчення правочину такий правочин є
нікчемним. Крім того, слід зауважити випадки, коли допускається
визнання правочину з порушенням вимог щодо простої письмової
та нотаріальної форми дійсним у судовому порядку.

Окремо слід виділити випадки, коли правочин вчиняється шля-
хом мовчання або конклюдентних дій, а також звернути увагу на
правочини, які підлягають державній реєстрації.

Суб’єкти правочину повинні володіти достатнім обсягом дієз-
датності для укладення правочину. Тобто для досягнення право-
вого результату необхідно, щоб воля суб’єктів характеризувалася
достатньою психічною зрілістю. З теми «Фізичні особи» студентам
відомо, що повна дієздатність наступає з 18 років, малолітні у віці
до 14 років володіють мінімальною дієздатністю, неповнолітні у
віці 14-18 років мають неповну дієздатність, а за певних умов особу
можна визнати обмежено дієздатною та недієздатною. В залежності
від обсягу дієздатності законодавством передбачені особливості
вчинення правочинів.

Вчинення правочинів недієздатними особами, малолітніми до
14 років, а також особами, що мають неповну чи обмежену дієз-
датність, за межами їх дієздатності, зумовлює їх недійсність (ст.
ст. 221, 222, 223, 226 ЦК України). Важливо зауважити, що пра-
вочини, вчинені недієздатними та малолітніми, є нікчемними, а
правочини, вчинені обмежено дієздатними та неповнолітніми може
бути визнано судом недійсними за позовом заінтересованої особи
(оспорюваний правочин).

Студенти повинні звернути увагу, що ЦК України допускає
схвалення правочину, вчиненого малолітніми або неповнолітніми,
а також обмежено дієздатними поза межами їх дієздатності, батька-
ми (усиновлювачами), опікунами чи піклувальниками. Схвалення
правочину можливе як шляхом вчинення активних дій (усне або
письмове повідомлення іншій стороні про схвалення правочину,
виконання або сприяння виконанню зобов’язань за укладеним
правочином, надання коштів тощо), так і шляхом утримання від
пред’явлення претензій другій стороні.

Для кращого розуміння особливостей правочинів з недоліками
у формуванні волі слід провести поділ їх на дві групи: 1) правочи-
ни, здійснені без внутрішньої волі особи на вчинення правочину;

2) правочини, в яких внутрішню волю сформовано неправильно.

Правочини, віднесені до першої групи, визнаються недійсними
внаслідок того, що воля самої особи на вчинення правочину відсут-
ня, а волевиявлення, яке має місце, відображає не волю учасника
правочину, а волю іншої особи, яка здійснює вплив на учасника
правочину. Сюди слід віднести правочини, вчинені під впливом
насильства (ст. 231 ЦК України), правочини, вчинені у результаті
зловмисної домовленості однієї сторони з другою стороною (ст. 232
ЦК України) та правочини, вчинені дієздатною фізичною особою,
яка у момент вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або)
не могла керувати ними (ст. 225 ЦК України).

Даючи визначення поняттю «насильство», студенти повинні
запам’ятати, що ЦК України, на відміну від ЦК УРСР, використо-
вує цей термін як в розумінні насильства діями (фізичне насильство),
так і в розумінні загрози насильством (психічне насильство).

Студенти повинні розуміти, що на підставі ст. 232 ЦК України
можна визнати недійсними лише правочини, які особа вчиняє не
самостійно, а через представника. У таких правочинах внаслідок
зловмисної домовленості представника та контрагента воля дові-
рителя, яку виражає представник, підміняється волею останнього.
Крім того, важливо усвідомити, що словосполучення «зловмисна
домовленість» підкреслює, що маються на увазі саме навмисні дії.
За відсутності умислу представника настають наслідки, що випла-
вають з порушення умов договору доручення.

Особливістю правочинів, вчинених фізичною особою, яка у
момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та
(або) не могла керувати ними, є те, що вони вчиняються дієздат-
ними фізичними особами, але внаслідок психічного захворювання,
сп’яніння або іншого стану психіки ці особи не усвідомлюють, який
правочин вони вчиняють. У разі подальшого визнання такої осо-
би недієздатною, позов про визнання правочину недійсним може
подати її опікун.

Правочини, віднесені до другої групи, визнаються недійсними
внаслідок того, що внутрішня воля збігається з волевиявленням та
дійсно спрямована на досягнення мети правочину, але формування
такої волі відбулося під впливом обставин, які спотворили справ-
жню волю особи. Сюди слід віднести правочини, вчинені внаслідок
обману (ст. 230 ЦК України), помилки (ст. 229 ЦК України) та під
впливом тяжкої обставини (ст. 233 ЦК України).

Студенти повинні знати у чому полягає різниця між помилкою
та обманом, оскільки від правильного вирішення вказаного питан-
ня залежать юридичні наслідки у випадку визнання правочину не-
дійсним. Треба запам’ятати, що обман - це винні, навмисні дії сто-
рони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості
та наслідки правочину, які насправді настати не можуть. Помилка
ж є результатом неправильного уявлення про обставини правочину^
До того ж, при обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відо-
мими та бажаними для однієї зі сторін, тоді як при помилці обидві
сторони можуть неправильно сприймати обставини правочину. Тут
студентам слід звернути увагу, що помилка чи обман повинні стосу-
ватися лише тих обставин, які мають істотне значення, тобто щодо
природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей
і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість ви-
користання за цільовим призначенням.

При з’ясуванні особливостей правочину, вчиненого особою
під впливом тяжкої обставини (кабальний правочин), студентам
слід звернути увагу на наступні його ознаки: особа вчиняє такий
правочин на вкрай невигідних для себе умовах і усвідомлює цей
факт (тут немає обману чи помилки), але змушена це зробити
під впливом тяжкої обставини; особа вчиняє такий правочин під
впливом тяжкої для неї обставини, яка може стосуватися як самої
цієї особи, так і її близьких; особа вчиняє такий правочин добро-
вільно, більше того, вона сама може бути ініціатором такого пра-
вочину. Необхідним складовим елементом кабального правочину
є недобросовісна поведінка контрагента. Вина останнього полягає
в тому, що він розуміє наскільки на невигідних для особи умовах
вчиняється правочин та йде на це свідомо та навмисно, з наміром
отримати від цього вигоду.

Зміст правочину повинен відповідати змістові норм права. У
відповідності до ЦК України правочин, зміст якого суперечить
вимогам ЦК України, актам цивільного законодавства, а також
моральним засадам суспільства є недійсним. До правочинів з недо-
ліками змісту слід віднести правочини, що порушують публічний
порядок (ст. 228 ЦК України), а також фіктивні та удавані право-
чини (ст. ст. 234, 235 ЦК України).

При вивченні ст. 228 ЦК України слід звернути увагу, що зако-
нодавець виділив лише дві категорії порушень, за наявності яких
правочин вважається нікчемним у зв’язку з порушенням публіч-
ного порядку, а саме: 1) правочини, спрямовані на порушення кон-
ституційних прав і свобод людини та громадянина; 2) правочини,
спрямовані на знищення, пошкодження майна суб’єктів цивіль-
ного права. Такий перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню
не підлягає. Тому немає підстав кваліфікувати як антипублічний
кожен правочин, що порушує публічний порядок, визначений
будь-якою нормою публічного права (конституційного, криміналь-
ного, адміністративного, фінансового тощо).

Студенти, вивчаючи особливості фіктивних та удаваних право-
чинів, повинні відзначати, що ознака вчинення фіктивного право-
чину (ст. 234 ЦК України) лише для виду, без наміру створення
правових наслідків, має бути властива діям всіх сторін правочину.
Якщо одна сторона діяла лише для виду, а інша намагалася досягти
правового результату - такий правочин не можна визнати фіктив-
ним. Крім того, передача майна або майнових прав на виконання
правочину виключає кваліфікацію останнього як фіктивного.
Коли ж мова йде про удаваний правочин (ст. 235 ЦК України), то
в такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший

- той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний
правочин своєю формою нібито прикриває реальний правочин. На-
слідком встановлення удаваності правочину є не його недійсність,
а застосування до правовідносин сторін правил, що регулюють той
правочин, який сторони дійсно мали на увазі. Якщо ж виявиться,
що останній не відповідає вимогам закону, необхідно застосовувати
правила про визнання такого правочину недійсним.

Окрему групу складають правочини, на вчинення яких необ-
хідні спеціальні дозволи. Так, для вчинення правочинів, перед-
бачених ст. 71 ЦК України, необхідним є дозвіл органів опіки та
піклування. Недотримання вказаної вимоги має наслідком нікчем-
ність подібних правочинів (ст. 224 ЦК України).

З теми «Юридичні особи» студентам відомо, що на відміну від
ЦК УРСР 1963 р., який виходив із спеціальної правоздатності
юридичних осіб, ЦК України передбачає загальну правоздатність
останніх. Тому немає правових підстав для визнання недійсними
правочинів юридичних осіб, укладених всупереч встановленим у
їх статутах цілям діяльності. Проте для укладення деяких угод
юридичні особи повинні мати відповідний дозвіл (ліцензію). Не-
дотримання вказаної вимоги закону може бути підставою для ви-
знання правочину недійсним (ст. 227 ЦК України).

Потрібно знати, що крім окремих складів недійсних правочи-
нів у ЦК України сформульовано загальну норму, згідно з якою
недійсною є будь-яка угода, яка не відповідає вимогам ЦК Украї-
ни, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам
суспільства (ст. 215 ЦК України). Значення такої загальної норми
проявляється у випадках, коли вчиняється правочин, який не су-
перечить окремим умовам дійсності угод, але суперечить за змістом
та спрямованістю вимогам закону.

Студенти повинні вивчити визначення недійсної угоди, знати
за якими ознаками недійсні угоди поділяються на нікчемні і оспо-
рювані, а також юридичні наслідки такого поділу.

Слід знати загальні наслідки визнання правочину недійсним
(ст. 216 ЦК У країни) та знати наслідки по кожному виду недійсних
угод.

Завдання
Завдання № 1

Громадянин Кірст, виконавчий директор фірми «ТОВ «Фотон»,
уклав з громадянином Кириченко договір купівлі-продажу будинку по
вул. Ярославів Вал у м. Києві. Цей будинок належав на праві власності
товариству з обмеженою відповідальністю «Фотон», членом якого були
Кірст, Саєнко і Дронь.

Через рік після укладання договору купівлі-продажу Саєнко заявив
позов про визнання названого договору недійсним. В обґрунтування
позову Саєнко вказав на наступні обставини:

він не давав згоди на продаж будинку співвласником якого він є;
повноваження Кірст, як виконавчого директора фірми, не розпо-
всюджуються на укладення договорів про'відчуження майна.

Яке рішення повинен прийняти суд?

Завдання № 2

Петренко заповідав все своє майно, в тому числі і будинок, своєму
брату Івченку. Заповіт було складено і підписано на прохання Петренка
медичною сестрою лікарні, де знаходився на лікуванні в стаціонарі
Петренко.

Дата і місце складання заповіту не вказані. Після смерті Петренка
його дружина заявила позов про визнання заповіту недійсним.

Яка форма заповіту?

Як обґрунтувати позовні вимоги дружини Петренка?

Яке рішення повинен винести суд?

Завдання № З

Кравченко звернулася до суду з позовом до батьків 17-річного По-
тапенка про визнання угоди недійсною та відшкодування шкоди, поси-
лаючись на те, що її онук - 13-річний Орлов, перебуваючи під впливом
більш дорослого підлітка - сина відповідачів - взяв без її дозволу 400
доларів США та передав їх останньому. Потапенко використав отри-
мані гроші на власний розсуд.

При розгляді справи в суді було встановлено, що малолітній Орлов

— внук позивачки, без її відома взяв названу суму і в добровільному
порядку передав гроші неповнолітньому Потапенку, з яким їх і ви-
тратив. Вказаний факт підтвердили свідки.

Чи мала право Кравченко звертатися до суду з вказаним позо-
вом?

Яке рішення, на вашу думку, повинен прийняти суд?

Обґрунтуйте позицію батьків Потапенка.

Завдання № 4

Козлов придбав у Федоренка, який діяв на підставі довіреності
Собка, автомобіль ВАЗ за 2 100 доларів США. Під час державної реє-
страції автомобіля МРЕВ Дніпродзержинського УМВС встановлено,
що номерні агрегати автомобіля підроблені, у зв’язку з чим у його
реєстрації відмовлено.

Вважаючи, що договір купівлі-продажу автомобіля укладено з на-
слідок обману з боку Федоренка, Козлов заявив до нього позов і просив
визнати згаданий договір недійсним, стягнути з відповідача вартість
автомобіля та 10 000 грн. - в рахунок відшкодування моральної
шкоди. Заперечуючи проти позову, Федоренко заявив, що він не знав
про те, що номерні агрегати автомобіля підроблені, тому вважає ви-
нним Собка. Крім того, між ним (відповідачем) та ВАТ «Аякс-сервіс»
було укладено комісійну угоду для реалізації спірного автомобіля.
Довідкою-рахунком, виданою ВАТ «Аякс-сервіс» стверджується, що
останнім продано Козлову автомобіль ВАЗ, тобто укладено між ними
договір купівлі-продажу.

Чи обґрунтовані вимоги позивача?

Як вирішити спір?

Завдання № 5

При розслідуванні кримінальної справи було встановлено, що
Федоренко шахрайським шляхом укладав угоди з громадянами про
купівлю-продаж предметів старовини за ціною, значно нижчою їх
реальної вартості. Всі придбані таким чином картини були виявлені
і вилучені.

Громадянин Федоренко помер до закінчення розслідування. Слід-
чий, керуючись поясненнями потерпілих, повернув їм картини.

Спадкоємці Федоренка заявили позов про повернення вилучених
картин, оскільки вина Федоренка в судовому порядку не встановлена,
а кримінальна справа в зв’язку з його смертю закрита.

Вирішити справу.

Завдання № 6

Адвокат Сидоренко вирішив подарувати своєму племіннику Рад-
ченку бібліотеку юридичної літератури до дня закінчення навчання
на юридичному факультеті. Про своє рішення Сидоренко повідомив
рідним: дружині і дочці, а також написав листа племіннику Радченку.
До передачі книг обдарованому дарувальник помер. Донька останнього
відмовилась передати бібліотеку Радченку і попросила сплатити за неї
1 500 грн.

Радченко заперечував проти сплати грошей, пославшись на лист,
в якому вказувалось, що бібліотеку йому подаровано.

Донька Сидоренка послалась на заповіт свого батька, в якому ска-
зано, що вона є спадкоємцем всього майна.

Як вирішити спір, який виник між донькою померлого Сидоренка

і Радченком?

В якій формі укладається договір дарування?

Завдання № 7

Між Шапталою та Барановою було укладено договір купівлі-
продажу квартири № 1 по вул. Сумській 122 в м. Запоріжжі. Договір
було засвідчено Запорізькою товарною біржею «Свобода». При цьому
були виконані всі умови угоди - продавець звільнив квартиру, випи-
савши з неї дружину, був проведений повний розрахунок у відповід-
ності з договором. Згодом Баранова продала вказану квартиру Гірко,
оформивши договір купівлі-продажу у нотаріуса.

Після смерті ИІаптали його дочка Васильченко заявила позов про
визнання угод купівлі-продажу квартири недійсними у зв’язку з тим,
що перший договір відчуження квартири, укладений між Шапталою
та Барановою, не відповідає вимогам закону, оскільки при його укла-
денні не була дотримана нотаріальна форма, тому договір, укладений
в подальшому, також повинен бути визнаний недійсним.

З метою захисту своїх прав Баранова та Гірко заявили зустрічний
позов про визнання першого договору дійсним.

Вирішити спір.

Завдання № 8

ТОВ «Лотос» звернулось до суду з позовом до Литвинова про ви-
знання договору купівлі-продажу нежилого приміщення недійсним
у зв'язку з тим, що відповідач не сплатив коштів за куплене примі-
щення. Рішенням Франківського районного суду м. Львова позов задо-
волено. При постановленні рішення суд виходив з того, що укладений
ТОВ «Лотос» з Литвиновим договір купівлі-продажу нежилого при-
міщення не відповідає вимогам закону, оскільки судом встановлено,
що покупець не оплатив продавцеві вартості купленого.

Чи правомірне рішення суду?

Завдання №• 9

Між Підприємством і Банком було укладено ряд договорів, а
саме:

Договір про надання кредиту строком на 2 місяці в розмірі

1 500 000 грн. під відповідні відсотки;

Договір купівлі-продажу акцій, відповідно до якого Підприємство
продає, а Банк купує за 500 000 грн. 1 000 000 акцій відкритого ак-
ціонерного товариства номінальною вартістю 50 копійок кожна (слід
зазначити, що в даний період ринкова вартість пакету акцій складала

2 500 000 грн.).

Одночасно сторони уклали інший договір купівлі-продажу, за
яким той же пакет акцій підлягає зворотному викупу Підприємством
у Банку через 2 місяці (одночасно з погашенням кредиту). При цьому
ціна продажу визначена в 700 000 грн.

Другий та третій договори визначені сторонами як невід’ємна час-
тина кредитного договору. В договорі також передбачено, що у випадку
непогашення в строк заборгованості по кредиту і процентах Підпри-
ємство втрачає право на зворотній викуп акцій, які залишаються у
власності банку.

Дайте кваліфікацію відносин, які виникли між сторонами.

Чи можна розглядати договори 2) ІЗ) як такі, що приховують
договір застави, та внаслідок цього визнані недійсними?

Завдання № 10

Чубенко звернулась до суду з позовом до Кучерявого та Кучеря-
вої про визнання недійсним договору дарування жилого будинку як
укладеного внаслідок помилки, посилаючись на те, що вона уклала з
відповідачами договір дарування квартири, який належав їй на праві
власності, проте наміру укладати цей договір вона не мала, оскільки
між нею та відповідачами була домовленість укласти договір довічно-
го утримання. Після укладення договору дарування, який до того ж
було посвідчено 17-ою Київською державною нотаріальною конторою,
Чубенко продовжувала проживати у квартирі, залишаючись пропи-
саною там.

Чи підлягає позов задоволенню?

Які правові підстави для визнання угоди недійсною внаслідок
помилки?

Хто вправі звернутися до суду з вказаним позовом?

Завдання 11

Лісовська звернулась до суду з позовною заявою, в якій зазначала,
що її чоловік Лісовський без її відома уклав з ЗАТ «Оболонь» договір
застави акцій, чим порушив її право як учасника спільної сумісної
власності. В запереченнях на позовну заяву, ЗАТ «Оболонь» вказало
на наступні обставини:

1) при укладенні угод одним із подружжя щодо спільного майна
вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, а письмова згода
другого з подружжя необхідна, якщо один із них укладає угоду, яка
потребує нотаріального посвідчення;

2) письмова форма згоди на укладення договору застави акцій не
вимагається, оскільки договір застави акцій не підлягає обов’язковому
нотаріальному посвідченню.

Обґрунтуйте позицію позивача та відповідача по справі.

Вирішіть спір.

Чи має значення для правильного вирішення спору вид акцій, які
були предметом договору застави?

Завдання №12

Свиридова звернулася до суду з позовом, зазначаючи, що їй на
праві власності належав будинок. Оскільки їй потрібні були гроші,
вона уклала договір позики з Костенком на суму 3500 доларів США.
На вимогу останнього також було укладено договір купівлі-продажу
вказаного будинку з умовою, що відповідач поверне їй будинок та
розірве договір купівлі-продажу після виконання нею умов договору
позики та виплати 12% щомісячно від отриманої за цим договором
суми. Оскільки, на думку позивачки, між нею та покупцем Костенком
укладена удавана угода, що виразилася в продажу будинку за відсут-
ності згоди на те його власника, а в дійсності сторони мали на увазі
договір застави, позивачка просила визнати договір купівлі-продажу
недійсним.

В судовому засіданні відповідач пояснив, що Свиридова спочатку
хотіла за будинок отримати 3 тис. доларів США, а потім запропонувала
їм купити будинок з будівельними матеріалами за 3,5 тис. доларів
США, на що вони і погодилися. Відповідачу був наданий у власність
спірний будинок, в подальшому в установленому законом порядку
він на своє ім’я оформив земельну ділянку, зробив перебудову будин-
ку. Після посвідчення договору купівлі-продажу спірного будинку
сторони не укладали договору позики або нотаріально посвідченого
договору застави.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області позов
задоволено.

Чи правомірне рішення суду?

Завдання №13

ТОВ «ААА» звернулося до товариств «Зета» і «Лотос» з позовом про
визнання договору недійсним як такого, що укладений внаслідок об-
ману. В ході розгляду справи встановлено, що позивач підписав з відпо-
відачем «Зета» договір про комісійне обслуговування на позабіржовому
фондовому ринку. Відповідно до цього договору ТОВ «ААА» (комітент)
доручає ТОВ «Зета» (комісіонеру) укладати і виконувати угоди по купів-
лі цінних паперів відповідно до поданих комітентом заявок. 13.01.2001
р. позивач подав заявку про придбання протягом 30-ти банківських
днів простих іменних акцій ВАТ «Захід» в кількості 2000000 штук за
ціною не вище 0,06 грн. за штуку. Для виконання даної заявки позивач
перерахував комісіонеру 100000,00 грн. Проте комісіонер заявку не
виконав. Як стало відомо позивачу, ТОВ «Зета», ігноруючи факт отри-
мання заявки від 13.01.2001 р., 25.01.2001 р. уклало договір комісії з
ТОВ «Лотос» про придбання для останнього простих іменних акцій ВАТ
«Захід» в кількості 1625786 штук за ціною 0,25 грн. за штуку. В той
же день «Зета» підписав договір купівлі-продажу зазначеної кількості
акцій і переоформив право власності на ТОВ «Лотос».

Чи є підстави для визнання договору купівлі-продажу акцій від
25.01.2001 р. недійсним?

Хто може звертатися з позовом про визнання договорів недій-
сними?

Тести

1. Дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення
цивільних прав та обов'язків є:

а) правочином;

б)договором;

в) домовленістю;

г) юридичним фактом;

д) правопорушенням.

2. До умов дійсності правочинів належать:

а) вільне волевиявлення учасників;

б) відповідність змісту правочину актам цивільного законо-
давства;

в) обов’язкова письмова форма;

г) здатність суб’єкта на його вчинення;

д) спрямованість на реальне настання правових наслідків.

3. Правочин, який є укладеним з моменту передачі речі, нази-
вається:

а) реальним;

б) умовним;

в) строковим;

г) консенсуальним.

4. З якого моменту є вчиненим правочин, що підлягає нотарі-
альному посвідченню та державній реєстрації?

а) з моменту його нотаріального посвідчення;

б) з моменту його державної реєстрації;

в) з моменту досягнення згоди сторонами по всіх істотних умовах;

г) з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

5. Правочин, недійсність якого встановлена законом, є:

а) безумовним;

б) оспорюваним;

в) удаваним;

г) нікчемним.

6. Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого
правочину, який вони насправді вчинили, називається:

а) фіктивним;

б) удаваним;

в) кабальним;

г) каузальним.

7. Наслідками недійсності правочину є:

а) одностороння реституція;

б) двостороння реституція;

в) заборона реституції;

г) відшкодування збитків;

д) відшкодування моральної шкоди.

8. Односторонній правочин - це:

а) погоджена дія двох або більше осіб;

б) погоджена дія двох осіб, кожна з яких може бути представлена
лише однією особою;

в) дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кіль-
кома особами;

г) правочин, в якому одна сторона має права, а інша - обов’язки.

Контрольні питання

1. Сформулюйте поняття правочину.

2. Визначте відмінності між реальними та консенсуальними право-
чинами.

3. Перелічіть умови дійсності правочинів.

4. Форма правочину.

5. Вимоги до змісту правочину.

6. Врахування волі та волевиявлення сторін при вчиненні право-
чину.

7. Правові наслідки недійсності правочину.

8. Правові наслідки недійсності частини правочину.

9. Визначте різницю між оспорюваним і нікчемним правочином.

10. Визначте правові наслідки укладання фіктивного та удаваного
правочину.

ТЕМА 11: ПРЕДСТАВНИЦТВО

Питання для обговорення

1.Поняття представництва та сфера його застосування.

2.Види представництва.

3.Повноваження представника.

4.Представництво без повноважень та з перевищенням повно-
важень.

5.Довіреність. Форма та зміст довіреності.

6.Види довіреності. Наслідки припинення довіреності.

Нормативні акти

Конституція України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради Украї-
ни. - 1996. - № ЗО. - Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради
України. - 2003. - № 40-41. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради
України. - 2003. - № 18. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради Украї-
ни. - 2002. - № 21-22. - Ст. 135; з наступними змінами і доповненнями.

Про нотаріат. Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради
України. - 1993. - № 39. - Ст. 383; з наступними змінами і доповненнями.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за-
тверджена наказом Міністерства юстиції від 3 березня 2004 р. // Офіційний вісник
України. - 2004. - № 15.

Порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвід-
чених. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. //
Бюлетень законодавства і юридичної практики України, 1996 р. - № 5.

Література

Андреев В. К. Применение института представительства в деятельности
производственного объединения // Сов. гос. и право. - 1976. - № 8.

Брагинский М. И. Осуществление и защита гражданских прав. Сделки.
Представительство. Доверенность. Исковая давность // Вестник Высшего
Арбитражного Суда Российской Федерации. - М., 1995. - № 7.

Гальперин Л. Представительство и доверенность // Сов. юстиция. - 1969. - № 19.

ГордонА. Представительство в гражданском праве. - СПб., 1879.

Доверенность: субъектный состав, полномочия, оформление, некоторые
особенности / Басистов А. Г., Барщевский М. Ю. - М.: Белые альвы, 1996.

Ким А. Доверенность // Закон. - М., 1997. - № 5.

Лесницкая Л., Ильинская И. Судебное представительство по гражданским делам
// Советская юстиция. - М.: Юрид. лит., 1971. - № 11.

Крылове. Доверенность в российском гражданском праве // Закон. - М.: 1998.
-№3.

Невзгодина Е. Л. Доверенность по советскому гражданскому праву // Сов.
юстиция. - 1976. - № 19.

Невзгодина Е. Л. Представительство по гражданскому праву. // Сов. гос. и
право. - 1978. - № 3.

Невзгодина Е. Л. Представительство по советскому гражданскому праву. -
Томск, 1980.

Ойгензихт В. А. Невзгодина Е. Л. Представительство по советскому граждан-
скому праву. - Томск: Изд-во Том. ун-та, 1980. - 156 с. // Советское государство и
право. - М.: Наука, 1983. - № 7.

Пергамент А. М. Опекун как гражданско-правовой представитель несовершен-
нолетнего. - М., 1968.

Представительство в гражданском праве: Учебное пособие / Андреев В. К.,
Самойлова М. В. - Калинин: Изд-во Калин, ун-та, 1978.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: