Зоонім і фітонім як складова частина фразеологізму

Національно-культурні особливості мовної системи виразно виявляються на фразеологічному рівні. Фразеологія – це та сфера мовної діяльності, де, з одного боку, у мовних фактах яскраво відбиваються етнопсихологічні особливості соціуму, а з другого, – чітко простежується вплив мови на формування його менталітету. Проблему етнолінгвістичного вивчення фразеологічного матеріалу будь-якої мови слід аналізувати в руслі взаємозв'язку понять „мова – культура – етнос”. Як мовна одиниця фразеологізм — це лексико-граматична і семантична єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, що, маючи цілісне значення (образне чи безобразне), відтворюється у мові за традицією, автоматично. У цілому фразеологізм об’єднує граматична, семантична та функціональна цілісність, іншими словами, функціональна стійкість, або сталість. В одних із них виразно постають художні (образні) переосмислення (узагальнення), в інших узагальнення набирають суто раціонального, прагматичного характеру, щоб виявляється в логічних, інтелектуальних умовисновках або в суворій констатації того чи іншого факту. Якщо художні узагальнення в образних фразеологізмах допускають варіантність їхніх тлумачень, контекстні модифікації, трансформації та метаморфози як авторські спроби пізнання непізнаванного (на шляху осмислення того чи того художнього образу в цілому), то фразеологізовані узагальнення раціонального і (безобразного) характеру відзначаються, як правило, контекстуальною точністю та однозначністю.

Образно-ідіоматична фразеологія — це здебільшого продукт народного образного мислення, який постає передусім через порівняння: предмета з іншим предметом („син, як сокіл”, „тітка, як квітка”), ознаки з предметом, якому властива та сама ознака („гарна, наче рожа, як калина, як квітка, як ягідка”, „червоний, як півень, як рак”, „сизий, як голуб”), дії з предметом, для якого така дія також характерна („держиться, як реп'ях кожуха”, „зарився, як свиня в багні”, „заснував, як павук муху”, „розбрелись, як вівці без пастуха”, „скаче, як м'яч, як сорока, як теля на мотузку”). Саме на цій основі постають фразеологізми на зразок: без ножа ріже, притулив горбатого до стіни, змок до нитки, сів каменем (маком).

Усталені народні порівняння є яскравою ілюстрацією естетичних соціальних цінностей, які сповідує етнос. Скажімо, за порівняннями можна якоюсь мірою визначити еталони жіночої (дівочої) краси, характерні для українського світосприймання, пop.: „Дівка рум'яна, як ружа”, „Дівка, як тополя (як горлиця, як ягідка)”, „Дівкою — калина, жінкою — ялина»”, „Дівчина, що в лузі калина”, „Дівчина як зіронька, як квітка, як рожа, як ластівка, як лебідка, як маків цвіт, як маківка, як малина, як сонечко, як яблучко наливчасте)”. Відповідно інші подібні звороти відбивають еталони чоловічої краси, пop.: „Хлопець молодий, як барвінок”, „Хлопець, як дуб, як орел, як соловей, як явір)”. Притаманним українцям гумором, часом іронією пронизані інші подібні компаративні звороти, наприклад: „Дівка, як верба: її не поливай, а вона росте тополя”, „Дівка, як вівця”.

У системі фразеологізмів української мови виділяють групу одиниць, структурним компонентом яких є фітонім чи зоонім.

Аналіз фразеологічного словника дає нам такі результати: із фразеологізмів, які мають у складі зоонім чи фітонім:

8,5% фразеологізмів із лексемою на позначення назв рослин;

42% – тварин;

21% – птахів;

10% – водних істот;

11% – комах;

3,5% – гризунів;

3% – земноводних.

Розглянемо спочатку лексико-семантичні групи одиниць, структурним компонентом яких є лексема на позначення флори. Зустрічаються назви таких дерев: дуб (плести сухого дуба – говорити дурниці, нісенітниці, обговорюючи кого-небудь). Вона вірить сьому шарлатанові, а він їй плете сухого дуда (І.Франко) [31, с.518]; осика (як осика на вітрі, зі сл. тремтить, затремтіти – дуже сильно. Вона боялась подумати, що тоді буде і лише тремтіла, як осика на вітру (М.Коцюбинський); верба (золоті верби ростуть – нічого путнього не виходить. Додому зараз! На себе нарікай, як у тебе спина від ременя щипітиме. Де не підеш – то за тобою золоті верби ростуть (М.Понеділок) [31, с.56]; як чорт у суху вербу (грушу) зі словами закохатися – дуже сильно: Маланка бачить, що закохався Дмитро, як чорт у стару грушу (М.Зарудний) [31, с.770]; повиснути на вербі (на гілляці) – заподіяти собі смерть, повіситися. Коли б одна була, може й у річку кинулася або повисла на гілляці; а тепер мушу жити, хоч важко! (М.Кропивницький); Коли б повиснув на вербі котрийсь з Мартинчуків чи Загайчиків, то й дитина вказала і пальцем на Аркадія як морального призвідцю злочину (І.Вільде) [31, с.525]; на вербі груші – нісенітниці, дурниці: Це, мабуть, свекрушище тобі наговорила на вербі груші.., - говорила Мотря (І.Нечуй-Левицький) [31, с.172].

Розглянемо детальніше зворот на вербі груші.

В українській мові він має глибоко народне коріння. Відомий збірник М.Номиса вже понад століття тому зафіксував його в різних регіонах України. Нерідко цей фразеологізм розгортається в прислів’я, водночас зберігаючи жартівливо-саркастичний характер: Дарма, що груш нема – нехай і не родять, не бувають гості, - нехай і не ходять. Не менш багато представлений він і в унікальному зібранні І.Франка: Грушки на вербі показувати – мати зовсім неоправдані надії, обіцяти щось недосяжне. Леся Українка вживає його в одному ряду із синонімами пустослів’я, нереальних обіцянок: Нема ніде нічого, а вона якогось дуба смаленого править та обіцяє груші на вербі. Вибір саме верби і груші як символів неможливої сумісності тут не випадковий. Він бере свій початок у найдавніших міфологічних уявленнях не лише слов’янських, а й інших індоєвропейських народів. Верба оповита в міфології найсуперечливішими забобонними уявленнями. В одному й тому ж дереві поєднується живучість та невибагливість з одного боку та безплідність з другого. Швидкий ріст, гнучкість верби зробили її магічним символом – стимулятором здоров’я.

У фразеологізмі груша в оксюморонну пару з вербою потрапила не випадково. Характерно, що в жодному варіанті цього звороту немає її „спарювання” з яблунею. Коментуючи українське прислів’я „верба пожиточніша від яблуньки”, І.Франко наводить міркування „одного господаря”, у яких переконливо аргументується неможливість такого поєднання: „Бо з верби маю і плід і опал, верба росте де-будь і не вимагає заходу, а яблуньку щепи, поли, обвивай, від гусениць оббирай, та й вона вродить, коли їй ся хоче”. Щодо груші, то на відміну від верби вона – символ родючості. Таким чином, український зворот груші на вербі є,,поєднанням непоєднуваного’’ у квадраті. Це не просто підкреслення неможливості появи солодких плодів на нефруктовому дереві, а й протиставлення двох міфологічних символів – безплідності й плодючості [19, с.57].

Терен-кущ з його колючками став символом страждань, злигоднів, випробувань на життєвому шляху людини. Тернова гілка, що викликає біль, асоціюється з поняттям про мучеництво взагалі. Фразеологізм терновий вінок (заст. вінець) тлумачиться як символ мучеництва, страждання (з Євангелівського сказання про колючий терновий вінок, надітий на Ісуса Христа перед його стратою) [50, с.77].

Часто вживаним є фразеологічний зворот дорога терном (ожиною, кропивою) поросла – неможливо повернутися, добратися куди-небудь, досягти чогось бажаного: Була я щаслива, але терном поросла моя дорога до того щастя (І. Нечуй-Левицький) [31, с.216].

Загалом, до почуттів та уяви апелює вся українська ботаніка (мак – ще мак росте (цвіте, сходить) у голові – хтось молодий, недосвідчений, нерозумний: Ну що йому скажеш, коли в нього в голові ще мак росте?. (Ю.Бедзик); як мак цвіте – гарний, вродливий, здоровий: На розпутті кобзар сидить та на кобзі грає; кругом хлопці та дівчата – як мак процвітає(Т.Шевченко); як мак начетверо зі сл. бідний – уживається для підсилення зазначеного слова: Ой бідний, кумочко, бідний, як той мак начетверо! (І.Франко) [31, с.364].

Мало хто знає, що фразеологізм топтати ряст означає жити. Найпоширеніший навесні був обряд ” топтати ряст ”. Вважалося, що той, хто напровесні потопче його, – забезпечить собі життя й здоров’я на увесь рік. Тому всі, навіть літні і кволі, виходили в поле і, притупцюючи ногами на зелених сходах, казали: ” Топчу, топчу ряст, ряст! Дай Боже ряст потоптати, того року дождати” [32, с.47].

Відтоптати ряст – наблизитися до смерті, нажитися: Ой кобзарю, кобзарю, чи не відспівав ти своє? Чи не відтоптав рясту? Бо скидається на те, що час тобі лагодитися в далеку дорогу (М.Пригара) [31, с.107].

Багато жартівливих виразів уживаються зі словом гречка. Нехай буде гречка – уживається для вираження згоди: Нехай буде гречка, аби не суперечка (М.Номис) [31, с.169]. Скакати в гречку – зраджувати дружині (чоловікові), мати нешлюбні зв’язки: Більшої вини й не було в запорожців здається, над оте скакання в гречку (П.Куліш) [31, с.654]. Переганяти (перегнати) на гречку – виражаючи своє незадоволення або лаючи кого-небудь, примушувати робити щось, як належить. Перемиває Олексій Іванович дівчат – на гречку, як кажуть, переганяє (Панас Мирний) [31, с.492].

Найчисленнішою серед ЛСГ природи є група одиниць, структурним компонентом яких є лексема на позначення фауни. Фразеологізми, до складу яких входять лексеми на позначення тварин, становлять собою емоційно-експресивні звороти слова і характеризуються вузьким стилістичним призначенням. Цю групу фразеологізмів можна поділити на одиниці з структурним компонентом назв: а) тварин (світських і диких); б) водних істот; в) гризунів; г) птахів; ґ) земноводних; д) комах [11, с.32].

Т.П.Чепкова виділяє дві групи фразеологізмів тваринного походження: 1) фразеологізми, метафоричність яких спирається на лексичний компонент з назвою тварин (біла ворона); 2) фразеологізми, що не містять компонентів з назвою тварин, але метафорично пов’язують риси характеру людини з поведінкою тварин (виляти хвостом) [41, с.56-57].

У своєму дослідженні ми будемо спиратися на першу класифікацію.

У групі фразеологізмів з фауноназвами найчастіше зустрічаються назви таких свійських та диких тварин, як-от:

1. Заєць (убивати двох зайців – домагатися одночасного здійснення двох різних справ. Освітливши тепер Василівку, це глухе і відстале село, ми одним пострілом вбиваємо двох зайців і піднімаємо Василівку; створюємо ґрунт в інших селах для майбутньої електрифікації (Г.Коцюба) [31, с.731]; як зайцеві бубон – зовсім не потрібний.Потрібна мені ваша Окунівка, мов зайцеві бубон! – презирливо фиркнув Левко (М.Стельмах) [31, с.46]; далеко куцому до зайця – велика різниця між ким-небудь. [Ясь] Шляхтич – то велика річ! У своїх добрах він – король!... Правами рівний Вишневецьким та Сопігам…[Наталя] Ну, далеко куцому до зайця! (Б.Грінченко) [31, с.187]; як солоного зайця, зі сл..ганяти, гонити – без перепочинку, весь час. Іван гонить кота, як солоного зайця (М.Білкун); зайчики в голові стрибають у кого – хто-небудь легковажний, безтурботний або дурний. Дівчина вона гарненька, гудить не буду. Тільки у неї, здається, трохи зайчики в голові стрибають (С.Васильченко) [31,с.244]; сипати зайцям солі на хвіст – марно погрожувати, обіцяти, заподіяти кому-небудь щось неприємне. Що ти сиплеш зайцям? Солі на хвіст? Я тебе не боюся (З усн. мови) [31, с.647]; не з заячого пуху – небоязкий, хоробрий, сміливий. Ну, от що. Ти мене не лякай. Я не з заячого пуху (Григорій Тютюнник) [31, с.588].

2. Вовк (вовк в овечій шкурі – лицемірна людина, яка під маскою доброзичливості приховує злі наміри). Ти мусиш буть богобоязним, тихим і смирним, як ягня, щоб не довідався хто, що ми вовки в овечій шкурі. (І.Карпенко-Карий); вовк кишки догризає – хтось дуже хоче їсти. Розбудимо Ніну, зготуємо якесь вариво, бо в мене уже вовк кишки догризає (М.Стельмах). [31, с.119]; і вовк не пролізе – надзвичайно густий. Яри кругом, до самого Інгулу, терники такі, що й вовк не пролізе (О.Сизоненко) [31, с.119]; хоч вовк траву їж – абсолютно байдуже, що буде. Чи вам тільки б рекорд узяти, а там хоч вовк траву їж! (В.Малик) [31, с.119].

3. Ведмідь (ведмідь на вухо наступив – хто-небудь зовсім не має музичного слуху. Уміння читати лібрето не замінить голосу, ну а виявилося, мені ведмідь наступив на вухо (П.Панч) [31, с.56].

4. Кіт (як кіт табаку, ірон., зі сл. любити – заперечення змісту. Дід знав, що смерть його за плечима, і думав своєю смертю спасти від смерті міщан. Вишневецького він ненавидів, а польську панщину любив як кіт табаку (І.Нечуй-Левицький) [31,с.298]; кіт не валявся – хто-небудь ще нічого не робив. От сюди вже городи копають та орють, а в нас ще й кіт не валявся, бубоніла стара Кухтиха (А.Іщук); чорна кішка пробігла – хто-небудь посварився з кимсь, між ким-небудь виникла незгода, склалися напружені стосунки. Між мною і вами, учителю, пробіг чорний кіт (Я.Галан) [31, с.298].

5. Собака (битий собака – бувала, з досвідом людина. Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивися на нього та й промовив на Шевченкове прохання: „Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба” (С.Васильченко) [31,с.672];ось де собака зарита – саме в цьому справа, суть чого-небудь. Чіткої системи поглядів у тебе ще нема. Ось у чому собака заритий (А.Головко); як собака на висівки зі сл. дивитися, витріщитися – дуже. Щезни, чого витріщився, наче собака на висівки (Ю.Мушкетик); собака на сіні – такий,що сам не користується чим-небудь й іншим не дає. Хай тоді Боровик пошукає собі дурнішого завідувача, хай дістане собі собаку а сіні, щоб коло меду ходив і пальців не облизав (Ю.Збанацький) [31, с.674].

6. Коза (де козам роги правлять – там, де важкі умови життя, далеко. Збирається Ївга на весілля, а жених там, де коза роги правлять! (Г.Квітка-Основ’яненко) [31, с.555].

7. Лис (витися лисом – підлещуючись, догоджати кому-небудь. Як відходили,то червоний стукав тяжкою ходою, неначе ведмідь, блідий же вився лисом коло нього(Л.Мартович) [31,с.88];старий лис, стара лисиця-бувала, досвідчена, лукава, нещира людина. Завідуючий був старий лис, з медом на устах(С.Васильченко)[31,с.335].

8. Віл (як віл – уживається для підсилення ознаки. Ви брешете,негіднику. Припадку у вас не було. Ви здорові як віл(О.Довженко); як віл до браги – без почуття міри, жадібно. Гребу горіхи, допався до добра як віл до браги(Є.Гуцало); як віл на рогатину – настирливо, вперто йти. Преться як віл на рогатину (Укр. прислів’я) [31,с.109]; як віл обуха – покірно,приречено, безнадійно. Геть всі люди подуріли. То було стилем. І так само було стилем нишкнути, втягувати голову в плечі і чекати,як віл обуха, грому з ясного неба на свою голову (І.Багряний);віл на ногу наступив – дуже засмучений, невеселий. Чого ти, Дмитре, такий, наче тобі чорний віл на ногу наступив (Є.Гуцало) [31,с.110].

9. Свиня (метати бісер перед свинями–марно говорити, доводити щось тому, хто не здатний або не хоче зрозуміти того, що йому кажуть. Ти правду кажеш – писано бо єсть, щоб бісеру свиням не розкидали (І.Кочерга) [31,с.386]; підкладати свиня – навмисне чи ненароком завдавати кому-небудь прикрощів, чинити підлість. Була вихователька сувора, ображена. –Що ж це, хлопчики, виходить? Я до вас якнайкраще, я вас всюди відстоюю, хвалю, а ви мені свиню підкладаєте (Ю.Збанацький) [31,с.508]; як свині з череди йтимуть, зі сл. буде, ірон.– уживається для повного заперечення змісту речення; ніколи. Тоді це буде, як свині з череди йтимуть (З усн. мови) [31,с.630]; як свині наритники, зі сл. пристало, ірон.– зовсім не пристало. Їй ця сукня пристала, як свині наритники(З усн. мови); як свиня в барлозі, зі сл. величатися,ірон.– дуже. Пан бундючиться,величається як свиня в барлозі (З усн. мови);як свиня в дощ, зі сл. чепурний-зовсім не чепурний. Чепурний, як свиня в дощ!(М.Кропивницький);як свиня в хомуті, зі сл. виглядати, ірон.–негарно. Весь секрет метаморфози в тому, що він перший пошив собі форму і, одягшись у неї, прибіг вихвалятися. Виглядає, як свиня в хомуті (М.Коцюбинський);як свиня на коня, зі сл. схожий, ірон. – зовсім не схожий. Він так схожий на Гарібальді, як свиня на коня (М.Стельмах) [31,с.631].

10. Кобила (сон рябої кобили –нісенітниця. Ото ще говорить! Рябої кобили сон розказує (Укр. присл.) [31,с.676]; приший кобилі хвіст – зайвий, непотрібний. Була й новинка Карпенкова „Суєта”. Перші три акти добрі,а четвертий – приший кобилі хвіст (Панас Мирний)[31,с.569].

Щодо назв водних істот, то зустрічаються такі:

1. Рак (ні рак ні жаба – дуже п’яний. Прийшов уночі ні рак ні жаба (Сл. В.Ужченка); як рак свисне – ніколи. Безбородько тоді ожениться з найстаршою з Річинських, коли рак свисне (Ірина Вільде); як рак на мілкому (на мілі, на мілині), зі сл. лишитися, зостатися - без засобів існування, без грошей.У тюрмі просидів вже недовго, але вийшов з неї, лишився буквально, як рак на мілкому, без будь-яких перспектив у майбутньому (З журналу); як рак у торбі, зі сл. шептати – дуже тихо, невиразно.Хто ж це не знає, що Мар’ян не тямив ні бе, ні кукуріку, а заглядає в тишу ще й шепоче щось, мов рак у торбі (М.Стельмах) [31, с.593].

2. Риби, а саме в’юн, щупак, лин, щука, карась (як в’юн посолений (в ополонці,на сковорідці) – дуже швидко, прудко. Хлопчик крутився як в’юн на сковорідці, вигадуючи, що збрехати (Ю.Мокрієв); як лин мулу, зі сл. наїстися, набратися досхочу, вволю, багато. Набрався, як лин мулу! (Укр.присл.); як карась у вершу, зі сл. сунутися, лізти – необачно, необережно. Придумає казна-що: сунеться як карась у вершу (І.Рябокляч) [31, с.287];щуку кинути у річку – замість покарання створити кращі умови, ніж були. Зараз повсюди створюється безліч комісій, підкомісій, комітетів тощо. Отже, так проводиться боротьба з економічним розвалом. Щуку кинули у річку! (З газети) [31,с.294].

У фразеологічних одиницях часто зустрічаються назви птахів:

1. Півень (півень убрід переходить – дуже мілко. Там, куди раніше можна було загнати цілий табун коней, тепер у липневу спеку півень переходив убрід (М.Руденко); як півень розмальований – погано без смаку, строкато вдягнений. Ішов по вулиці хлопець як півень розмальований (Сл.В.Ужченка); до третіх півнів – до ранку. Доля прокидається до третіх півнів (М.Стельмах) [31, с.505].

2. Курка (кури загребуть – хто-небудь може пропасти, опинитися в скрутному становищі. Нас тут кури загребуть з тобою (Іван Ле); кури не клюють – дуже багато. У нього грошей кури не клюють (М.Стельмах); як мокра курка – безвольна, нерішуча, жалюгідна на вигляд людина.Така дівчина була, а ти мокра курка (О.Корнійчук); сліпа курка – людина, яка погано бачить. Сліпою куркою не прикидайся, а читай уважно (З газети) [31, с.320].

3. Гуска (як з гуски (з гусака вода) – хто-небудь зовсім не реагує на щось, ніщо не впливає, не діє на когось. Скільки не критикують того начальника рибпостачу, а з нього мов вода з гуски, - каже Василина (О.Гончар) [31, с.121].

4. Горобець (і горобець у рот не наслідив – хто-небудь дуже голодний, зовсім нічого не їв. Люди добрі! Дайте мені чистий спокій, бо ви їли, а у мене ще й горобець у роті не наслідив (Г.Хоткевич); стріляний горобець – досвідчена, бувала людина, яку важко перехитрити, обдурений. Не води мене за ніс, Федю. Я стріляний горобець(П.Загребельний) [31, с.152].

5. Лебідь (лебедина пісня – останній(переважно найзначніший) твір, вияв таланту або здібностей кого-небудь. Я всю душу вклав у цей проект! Він мені навіть уві сні ввижається: чи тому, що старість, чи може, це вже моя лебедина пісня… (Я.Баш) [31, с.516].

6.Качка (щоб тебе качка брикнула – уживається для вираження незадоволення ким-небудь, несхвалення чогось. Віршує на вухо всю ніч, щоб її качка ніжкою копнула! (В.Бабляк) [31, с.289].

7. Соловей (співати (виводити, розливатися,заливатися) соловейком), ірон.– з надмірним запалом, довго і пишномовно висловлюватися, говорити про що-небудь: Кошовий розливався соловейком… Не помітив навіть того, був так захоплений своїми думками (Н.Рибак)[31,с.681]; як у Спасівку соловейко заспіває – уживається для повного заперечення змісту зазначеного речення, ніколи. За вас я вийду заміж, як у Спасівку соловейко заспіває (І.Карпенко-Карий) [31, с.676].

8. Ворона (куди і ворон кісток не заносить–дуже далеко. Навколо дрімуча тайга. Це найвіддаленіші нетрі, не схожі ні на що на світі,звірині заповідники, ті місця, куди, як говорили в старі часи, і ворон кісток не заносить (О.Довженко); чорний ворон – машина, в якій перевозять заарештованого. Чорний ворон…Повитий серпанком жаскої слави…(І.Багряний) [31,с.124];біла ворона–-той, хто виділяється серед інших чимсь незвичайним. Не дуже любі ті, хто білу серед нас нагадує ворону (М.Рильський) [31,с.125].

9. Сорока (сорока на хвості принесла – стало відомо про щось.–Ви се як знаєте?– здивувалася Настя. – Сорока на хвості принесла? (О.Кониський); як сорока на кістку,зі сл. дивитися – дуже уважно приглядаючись до чогось. Заглядає, як сорока на голу кістку (М.Номис);як сорока на тину(на тернині), зі сл. сидіти–незручно, неприродно, невлаштовано. Він живе, як сорока на тернині: вітер повернувся – полетіла (Укр. присл.); як сорока по тину, зі сл. писати – незграбно, неакуратно. Він пише, як сорока по тину (З усн. мови) [31,с.677].

10. Голуб (як голуб, зі сл. сивий–зовсім, повністю. Гриць уже сивий, як голуб, був, а все ходив у Крим (Марко Вовчок); як голубки,зі сл. жити – у повній злагоді, дуже дружно. А подивись, як Бондаренко панькається тепер зі своєю молодою жінкою. Наче ті голубки живуть (Л.Яновська)[31,c.160].

Рідше у структурі фразеологізмів функціонують назви комах:

1. Муха (муха крилом уб’є – кого легко здолати; хтось фізично слабий, безсилий. Його й муха крилом вб’є (Укр. прислів’я); як муха в окропі – хтось постійно перебуває у турботах, проворний, швидкий. Від ранку до ночі як муха в окропі (З усн. мови); білі мухи, сніг. Сніжинки. Без крил, без ніг білі мухи літають (Загадка); мухи в носі грають - хтось гордовитий, пихатий, задерикуватий: Сит Бассім – то хлоп не швайка! Гордий трохи, та се байка – грають мухи в носі, бач (І. Франко); під мухою – у нетверезому стані, напідпитку. І вчора під доброю мухою був… (Н.Кащук) [31, с.413].

2.Комар (комар носа не підточить – не буде до чого причепитися. Документи різні підготуйте, щоб комар носа не підточив (М.Стельмах) [31, с.306]; придавити комара (комарика) – відпочити, лежати, задрімати. Дід Козак з поміччю своїх онуків – парубчаків стежив, щоб ми часом не чкурнули десь у комору на примістку чи придавили комара і на возі з сіном, посеред двору (М.Рудь) [31, с.559].

Щодо назв гризунів, то багато фразеологізмів у своєму складі мають зоонім миша (і миша не пролізе (не проскочить, не пробіжить) – ніхто не пройде. Коли він стоїть на варті, миша не пробіжить (І.Цюпа); як миша в пастці, зі сл. опинитися – у безвихідному становищі, у небезпеці. Оточений з усіх сторін бандит був як миша в пастці (з газети); як руда миша, зі сл. загинути, пропасти – напевне, неодмінно, обов’язково. Пропав, як руда миша (Укр.прислів’я); як церковна миша, перев. зі сл. бідний. Була (жінка) бідна, як миша, але зате була гарненька (Г.Хоткевич) [31, с.390].

Не часто у складі фразеологізмів функціонують назви земноводних:

1. Черепаха (як черепаха – дуже повільно, незграбно – Хоч би швидкості були, я б зманеврував, а то йдеш як черепаха (Ю.Яновський) [31, с.763].

2. Крокодил (крокодилячі сльози – удаване, нещире співчуття хитрої, підступної людини. Досі його й чути не було, і стріляв мовчки, і рубав мовчки, а тут раптом заговорив, заплакав над Ганною крокодилячими слізьми (О.Гончар) [31, с.667].

3. Жаба (жаба цицьки дасть – хто-небудь загине, потрапивши в складні, незвичайні умови.Ну й дорога! Думав, що жаба цицьки дасть у клятих яругах (В.Речмедін); холодна жаба сидить під серцем – кого-небудь охоплює передчуття чогось поганого, неприємного. Тепер у мене якась холодна жаба сидить під серцем (В.Собко) [31, с.233].

4. Змія (гадюка) (відігрівати змію (гадюку) біля серця (за пазухою)) – виявляти турботу, піклуватися про того, хто згодом віддячить злом. - А що, одігріли змію біля свого серця! – гукали перші неймовірці (Панас Мирний) [31, с.100]; гадюка ссе коло серця – хто-небудь постійно переживає. Гадюка коло серця у матері – не спить, переживає вона за сина (З газети); підколодна гадюка – підступна, зловмисна людина. – Хіба ж ти людина! Кидався до неї з кулаками. А вона тільки плечем поведе, сміється, гадюка підколодна(Н.Рибак) [31, с.145].

Отже, у фразеологізмах, що містять у своєму складі зооніми та фітоніми, відтворюються усі сторони людського життя, як-от:

- риси характеру (вовк в овечій шкурі – лицемірна людина, заяча душа – боягуз, стріляний горобець – досвідчений чоловік тощо);

- особливості менталітету (жартівливість та іронічність висловлювань українців) (як соловей у Спасівку заспіває, як рак свисне – ніколи, закохався, як чорт в суху вербу – дуже сильно);

- традиції та звичаї українського народу (топтати ряст);

- ці фразеологічні звороти дуже тісно пов’язані з повсякденним життям, адже витворювалися спонтанно і закріпилися завдяки влучності.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: