РОЗДІЛ ІІ. ОГЛЯД ЗАСАД ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

"Село неначе погоріло,

Неначе люди подуріли"

/Т.Г.Шевченко/

§ 1. Предмет і функціі економічної теорії.

Первісне значення слова "економіка", в його грецькому варіанті, економічною теорією наводиться, але використовується в спотвореному вигляді. Якщо початковий варіант: економіка - це вчення про закони ведення домашнього господарства, то в ньому і є той зміст науки, який вона повинна зберігати і розвивати. Предметом науки визначається дім, домашнє господарство. Не природа, не люди /навіть раби/, а майно. Другий момент - це чітко окреслені межі цього майна. Під домом, домашнім господарством, враховуючи умови того часу, необхідно розуміти не лише соціальні, або лише виробничі ресурси, а сукупність усього майна /виробничого і соціального/, яке є у власності людини. Така чіткість і однозначність змісту слова "економіка" та спотворені сучасні інтерпретації цього змісту можуть викликати лише подив.

Визначається, що економіка, як народне господарство, має матеріальне наповнення та є також сукупністю виробничих відносин. 3 цим не можна погодитись. Виробничі відносини матеріального виміру не мають, його має майно, сукупність якого і є народним господарством. Таке довільне об'єднання різнорідних понять не вносить ясності в зміст предмету економіки, а навпаки.

Констатується, що матеріально-натуральне наповнення економіки проявляється в продуктивних силах. Це було б логічно, якби усі складові "продуктивних сил" мали матеріальний зміст і безпосереднє відношення до економічної діяльності людини. Логіки немає, оскільки до складу "продуктивних сил" /робоча сила і засоби виробництва/

включені речі нематеріальні /знання, наука, здібності і т.п./, природні / є умовами, а не складовою частиною економіки/ та люди, які також не повинні бути для будь-кого " робочою силою" / робочою худобою/.

Сукупність виробничих відносин поділяється на організаційно-економічні і соціально-економічні відносини. Таке трактування лише приховує матеріальний зміст економічних відносин. Адже економічні відносини - це відносини обміну майном. Будь-яке інше визначення безпідставне. То чому б не поділяти економічні відносини на відносини обміну виробничим та соціальним майном? Невже щось інше присутнє в економічній практиці?

Наведена класіфікація економічних наук відображає сучасний їх безсистемний стан. При цьому не наведено принципів та ознак класифікації, що свідчить про відсутність розуміння економічних знань, як цілісної і структурованої системи., підпорядкованої вимогам практики.

Замість визначення матеріального змісту особливого, проміжного виду товару, - послуги, зазначається, що

"нематеріальна сфера" є такою ж складовою економіки, як і матеріальна. Такий поверховий підхід є нелогічним і відволікає увагу дослідників від кокретно наявного в праці економічного життя предмету науки, - майна. Там, де поряд з матеріальними речами починають бродити "духи", - економічна наука закінчується і починається "економічна релігія".

Констатується, що "мікрорівень економіки починається з сім'ї". Який різкий конртаст наведеного з визначенням в якості основної цінності демократичного суспільства окремої людини!

Такий підхід дозволяє економічній теорії цнотливо не помічати узурпації прав власності одними членами сім'ї на шкоду іншим, які є не такими й рідкісними. Вони, ці явища, відображаються в різних формах: позбавлення батьками спадщини окремих, або й усіх дітей, відмова дітей від догляду за пристарілими батьками, пропивання алкоголіком усього майна сім'ї, на шкоду

власній дружині і дітям, "дикі" розлучення, коли один член подружжя обирає іншого, і т.п.

Відсутній критерій поділу економіки на мікро- та макрорівні. Проміжні рівні між мікро- та макро-, - економічна наука взагалі воліє на помічати. Звичайно, так легше, але ж наука повинна відображати об'єктивну реальність у всій її системній багатоманітності, якщо цього немає, - замість науки утворюється сурогат знань, який користі нікому, крім творців не приносить.

Зазначається, що не можна зводити економічну науку лише до конкретно - економічного знання, необхідні також політико-економічні знання. Тобто констатується, що поділ економічних знань на теоретичні і практичні є нібито чимось виправданим. Чим? Відповіді немає. Хіба не очевидно, що означення в теорії того, чого на практиці немає і не може бути, використання різних термінологічних наборів тільки шкодить економічній практиці? Хіба можливий поділ на теоретичну і практичну фізику, хімію, біологію, математику і т.п.? Це ж безглуздя. Чому воно можливе в економічній науці?

Економічні зв'язки ототожнюються із зв'язками "людина - людина". Незрозуміло, які підстави можуть бути для цього, адже даний тип зв'язку, - не економічні відносини, а суспільні. Економічні відносини - це відносини обміну майном / а не людьми /, тобто відображаються зв'язками " майно - майно ". Присутність людини при економічних відносинах є таким же очевидним / об'єктивним / фактом, як і присутність, скажімо, повітря. Для чого акцентування уваги на цьому?

Цікавим є аналіз категорії "власність". Стверджується, що існує три "рівні" власності: матеріально-натуральний, юридичний і політекономічний. Ці рівні повинні відображати тип відношення людини до майна, але цього не можна сказати, виходячи з пропонованої класифікації. Відсутнє розмежування цілісного поняття "власність" на два реальних рівні / функції /, що присутні в практиці економічного життя: розпорядження і

користуавння майном. Форми власності уже розглядались, тому можна лише зауважити, що прийнятий зараз поділ власності на індивідуальну, суспільну, колективну, державну і т.п. не має під собою якоїсь логічної, або науково доведеної основи.

Власність відображає відношення людини до майна, яке полягає в користуванні людиною тим майном, яким вона має право розпоряджатись на власний розсуд. Тобто "власність", - поняття суто особисте кожної окремої людини. І форма власності існує єдино, - індивідуальна. Є лише два рівні реалізації прав власності, - індивідуальний і колективний. Невже усі громадяни держави володіють / тобто користуються і розпоряджаються / якимось видом майна? Абсурд. Настільки ж абсурдно стверджувати, неначе існує "державна власність" і їх подібні. Помилка, чи свідомий обман?

Наводиться поняття та спроба класифікації економічних законів. Вони свідчать про те, що при "моді" посилання на економічні закони, їх зміст не має реального практичного застосування, оскільки більшість з них відірвані від конкретного матеріального змісту речей і закономірностей їх відтворення. Про наявність якоїсь системи законів, що передбачає взаємопідпорядкованість загального і часткового говорити не доводиться. Критикувати автор має моральне право лише тоді, коли пропонує щось альтернативне. Цього, з певних причин, не зроблено, але на основі розділу І читач може скласти власне уявлення про те, що автор розуміє під економічними законами і порівняти його з домінуючими нині в літературі поглядами.

З твердженням, що основою дії економічних законів є "біосоціальна сутність людської істоти" не можна погодитись. Знову ж, ця "сутність" позбавлена як матеріального, так і вартісного виміру і, відповідно, ніякого прямого відношення до економіки не може мати. Кому вигідно формувати такі уявлення, які приховують реальний стан речей? Адже основою дії економічних законів є майно і процес його відтворення.

Середовищем їх дій є природа і суспільство. В економічній практиці немає нічого, що б свідчило про щось інше.

Опис економічної історії надто тендеційний. Він намагається виправдати існуючі уявлення про економіку та наявні економічні деформації "історичною еволюцією". Відображаються лише ті погляди і лише тих вчених, які співзвучні домінуючим зараз і деформованим економічним уявленням. Приховуються ті погляди і ті економічні відносини, які " не вкладаються" у " бажану" схему. Аналіз даного процесу, причин викривлень, - тема окремих досліджень.

Підсумовуюче визначення предмету економічної теорії як "відносин", "продуктивних сил" і т.п. позбавлене тієї конкретики, яка необхідна, про що зазначалось вище.

Виділяється теоретико-пізнавальна функція економічної теорії, як така, що пояснює закономірності, процеси і явища економічного життя суспільства. Тобто передбачається, що людина, ознайомившись з основами економічної теорії, краще розуміє об'єктивні закономірності відтворення економіки. Чи це дійсно так? Можливо навпаки? Адже економічно теорія не дає відповідей на ті головні питання, які важливі для кожного з нас. Який матеріальний зміст економіки? Яка структура і закономірності відтворення майна? Як пов'язані структура та процес відтворення економіки, як системи, із структурами і процесами відтворення природної та суспільної систем? Якими повинні бути процес і структура відтворення майна? Які недоліки і позитивні риси сучасних економічних систем? Усі ці, та їм подібні питання залишаються без відповідей. А значить, економічна теорія, в її існуючому вигляді, не виконує тієї теоретико-пізнавальної функції, яку зобов'язується виконувати.

Практична функція. Достатньо кількох питань, щоб зорієнтуватись в тому, наскільки ця функція виконується. Яке практичне втілення мають ідеї економічної теорії в економічній роботі? Наскільки правильно вони відображають ті економічні проблеми, що стоять перед кожною людиною в її

повсякденному житті? Як економічна теорія пояснює економічний зміст майна, його прийняті класифікації, процес відтворення, зміст показників, що використовуються в практиці економічної роботи? Як використовуються в повсякденній економічній роботі основні поняття і категорії економічної теорії? Якщо не використовуються, - то нащо вони здалися? В попередньому розділі наводилась аргументація, яка демонструє, наскільки далеко знаходиться нині економічна теорія від економічної практики. Тобто, цієї функції економічна теорія також не виконує в якість навіть мінімально задовільній мірі.

Вихідна функція економічної теорії. Економічна теорія аж ніяк не виконує свого найголовнішого завдання, - пояснення людям основних принципів економічної свободи особи. Немає також рекомендації з приводу, які економічні відносини відповідають економічним законам, а які просто суперечать їм /це є додатковим доказом того, що те, що розуміється сьогодні під економічними законами - таким не є /. Якщо "виховувати" так, як це робить сучасна економічна теорія /орієнтуючи на безглузді речі, які не мають і не можуть мати практичного втілення /, - то краще б, напевно, зовсім не "виховувати", щоб не травмувати природну здатність людей до логічного мислення.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: