Предмет історії психології

Історія психології має свій, відмінний від предмету психології предмет вивчення. Історія психології вивчає не саму психічну реальність, а уявлення про неї, якими вони були на різних етапах поступового розвитку науки.

Російська дослідниця Т.Д. Марцинковська предметом історії психології визначає закономірності формування та розвиток поглядів на психіку на основі аналізу різних підходів до розуміння її природи, функцій та генезису.

В процесі розвитку психології виділялось три основні її предмети: душа, свідомість, поведінка. Психологія як наука про душу, пояснювала останню як причину всього існуючого, тобто душа визначалась як пояснювальний принцип. Наявністю душі прадавні люди намагалися пояснювати усі незрозумілі явища в житті. Свідомість як предмет історії психології одночасно виступала як об’єкт вивчення та пояснювальний принцип. Психологія як наука про свідомість розвивається в 17 ст. у зв’язку з розвитком природничих наук. Здібність мислити, бажати, проявляти почуття є ознаками свідомості. Основним методом пізнання людини є самоспостереження.

З появою нового предмету вивчення – поведінки - був здоланий суб’єктивізм психології свідомості, проте це спричинило зникнення самого об’єкту пізнання – психіки та свідомості. Психологія як наука про поведінку розвивається у 20 ст., й основним завданням висуває спостереження за поведінкою, вчинками, реакціями людини.

На сучасному етапі розвитку науки предметом психології є тісний зв’язок між свідомістю та поведінкою, або діяльністю. Психологія виступає як наука, що вивчає факти, закономірності та механізми психіки. Етапи розвитку психології представлені на рис. 1.

Рис. 1. Етапи розвитку психології

Знання історії психології необхідне для розуміння різних теорій та напрямів сучасної психології, шляхів й тенденцій її розвитку. Тільки включення в історичний контекст дозволяє зрозуміти його сутність, з‘ясувати вихідні позиції, оцінити істинну новизну та усвідомити її історичний зміст. Історичний підхід необхідний для розуміння сучасної ситуації в психологічній науці, для формування нових точок зору з урахуванням і на основі традицій та досягнень минулого.

Вивчення історії психології має освітньо-моральне значення. ”Історія більш корисна, вона сповнена мудрості” – писав італійський філософ-гуманіст ХУ ст. Лоренцо Валла.

Основні завдання історії психології:

1. Аналіз виникнення і подальший розвиток наукових знань про психіку.

2. Аналіз і розуміння міждисциплінарних зв’язків між

історією психології та іншими науками, розкриття тих взаємозв’язків, від яких залежать досягнення психології.

3. З’ясування залежності зародження та сприйняття знань

від соціальних, культурних та ідеологічних впливів на наукову творчість.

Основи вітчизняної історико-психологічної науки були закладені Б.Г. Ананьєвим, Л.С. Виготським, П.Я. Гальперіним, С.Л. Рубінштейном, Б.М. Тєпловим, Д.М. Узнадзе. Праці істориків психології О.А. Буділової, В.А. Роменьця, М.С. Роговіна, М.В. Соколова, О.М. Тутнджяна зробили великий внесок у розробку методології історико-психологічного дослідження.

Український вчений В.А. Роменець представив історію наукової психології у зв‘язку з історією культури. Вчений зазначає, що: «Історія психології – дисципліна, яку можна повноцінно розкрити пов‘язавши її з історією культури в цілому на основі проблеми людини: її пізнавальної й практичної діяльності».

В наш час у психологічній науці в Росії робота по дослідженню історії психології продовжується у роботах Л.І. Анциферової, В.А. Кольцової, Т.Д. Марцинковської, А.В. Петровського,

В.А. Якуніна.

Основними джерелами історії психології є праці психологів минулого, філософів, в яких досліджувалися психологічні проблеми, також є архівні матеріали, художня література. Важливим джерелом розвитку психологічних знань є суспільна практика – медицина, навчання і виховання, юридична практика, матеріальне виробництво. До нашого часу найбільш засвоєна психологами є медицина, особливо психіатрія.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: