Чуттєві (емпіричні) форми відображення дійсності

Абстрактне мислення людини суттєво відрізняється від чуттєвих (емпіричних) форм відображення дійсності: відчуття, сприйняття, уявлення. Чуттєві форми властиві не лише людині, а й іншим живим істотам.

Відчуття — перша елементарна форма чуттєвого відображення реальності. Предмети та явища навколишньої дійсності впливають на сенсорний апарат людини, викликаючи у неї п'ять видів відчуттів: зо­рові, дотикові, слухові, смакові і нюхові. На їх основі виникають такі сприйняття, які не є лише їх механічною сукупністю.

Сприйняття — це цілісні синтетичні образи зовнішніх речей. На базі відчуттів і сприйняттів виникають уявлення.

Уявлення постають на основі минулих сприйняттів предметів, обра­зи яких збереглися у пам'яті людини.

Людина може уявити собі (у своїх фантазіях) і те, чого ніколи не було (наприклад, химер, кентаврів або русалок). Проте, як вказував англійський філософ Дж. Локк, елементи, з яких складаються такі уяв- лення-фантазії, беруться людиною з попереднього досвіду. Той же кен­тавр є фантастичною істотою, в якій поєднались ознаки і коня, і люди­ни (він одночасно є напівлюдиною і напівконем), а коней і людей ми можемо спостерігати у навколишній дійсності.

Як правило, відчуття нас не підводять і дають точну інформацію про стан справ у навколишній дійсності. Але інколи самих відчуттів буває недостатньо. Наприклад, якщо ми бачимо зображення рибок на телевізійному екрані, то це не означає, що там насправді є ці живі істо­ти. Крім того, частина відчуттів залежить від стану органів чуттів ок­ремої людини й організму в цілому. Буває ж так, що сьогодні певна їжа або вино здаються нам приємними на смак, а наступного дня — гірки­ми. Самі по собі їжа й вино не змінилися — змінилися ми, змінився стан нашого організму.

Людина відрізняється від тварин насамперед тим, що у своєму став­ленні до дійсності покладається не лише на свої відчуття, а й на мис­лення. Шимпанзе можна навчити осмислено використовувати певну кількість слів мови глухонімих. Користуючись такою мовою, шимпан­зе може побудувати навіть цілу фразу, приміром, попросити апельсин або банан. Використання мови є яскравим свідченням того, що певні зародки абстрактного мислення наявні й у вищих тварин, але це все- таки зародки, і не більше. Тварини мислять чуттєвими образами (пев­ними комплексами відчуттів), між якими встановлюються асоціатив­но-психологічні зв'язки. Проте відчуття, сприйняття й уявлення відоб­ражають тільки зовнішні ознаки та властивості речей. Сутність речей здатна пізнати завдяки своєму мисленню лише людина. Сумнівно, ска­жімо, що навіть вищі тварини зможуть зрозуміти, що є спільного між механічним, електронним, пісочним, сонячним та ін. годинниками. Але будь-яка людина, яка здатна мислити абстрактно (відсторонюючись від зовнішніх, чуттєво даних характеристик предметів), легко усвідо­мить те, що всі ці предмети мають спільну властивість: вони є хроно­метрами (приладами, призначеними для вимірювання часу).

Таке абстрактне мислення (умоглядні об'єкти й відношення між ними) у його формах, а також закони і принципи його функціонування й є предметом дослідження логіки як науки.

Люди (так само, як й інші вищі живі істоти) можуть думати, й не ви­користовуючи слова — мислити образами (на практиці переважно так і відбувається), але люди не можуть безпосередньо передавати свої об­рази іншим людям подібно до того, як з одного комп'ютера можна пе­редати зображення на інший. Тому, передаючи свої думки, ми неодмін­но використовуємо мову, яка є свого роду матеріальною оболонкою думки. Саме за допомогою мови відбувається перехід від чуттєвих форм відображення дійсності до абстрактного мислення, здійснюється формування узагальненої думки. Позначаючи словами певні предме­ти, ми відсторонюємось від їхніх особливостей, від нескінченної кількості їхніх властивостей. Сутність абстракції саме й полягає в тому, що, відсторонюючись від другорядних, ми концентруємо увагу на головних властивостях об'єктів.

Представимо наші попередні міркування у вигляді зведеної таб­лиці.

Тепер розглянемо принципи використання мови.

Мислення і мова

Логіку не цікавить мислення окремої людини, логіку цікавить мис­лення узагальнене й правильне. Мислення однієї людини для іншої є свого роду "чорною скринькою". Ми не можемо простежити процес формування і розгортання людського мислення безпосередньо. Мис­лення одного індивіда (суб'єктивне) стає доступним (інтерсуб'єктив- ним) для сприйняття іншого тоді, коли воно оформлене у мові. Рим­ський оратор Цицерон порівнював мову з тілом, а мислення — з ду­шею. Жива людина — це єдність тіла і душі. Мова без мислення — це мертве тіло. Мислення без мови — це дух, який не можна вловити.

Мови є звуковими або писаними (графічними) інформаційними зна­ковими системами. Мови бувають усними і писемними. Вони дають можливість закріпити й зберігати людські знання, передавати їх від по­коління до покоління.

Нині функціонує більше восьми тисяч природних (національних) мов. Окрім природних, існують штучні мови, які використовуються для виконання спеціальних завдань в окремих науках (наприклад, мо­вою алгебри можна передати певне обчислення: 6 - 4 = 2). Штучні мови необхідні насамперед для того, щоб наочно представити структу­ру того чи іншого предмета або явища. Наприклад, маємо слово "вода" і хімічну формулу Н₂0, в якій наочно показано, що молекула звичайної води складається з одного атома кисню і двох атомів вод­ню, на відміну від молекул важкої і легкої води, в яких атомів водню, відповідно, три (для важкої) і один (для легкої).

Національні мови, на відміну від штучних мов наук, мають ту пере­вагу, що вони є більш універсальними. Видатний логік Г. Фреге по­рівнював штучні мови з національними за аналогією з мікроскопом та людським оком. Навряд чи хтось із людей відмовився б від своїх очей на користь мікроскопа, оскільки у повсякденному житті від нього ко­ристь незначна. Але мікроскоп стає незамінним, коли необхідно розди­витися структуру певного мінералу або провести мікробіологічний аналіз. Так само й потреба у використанні штучної мови виникає на­самперед тоді, коли необхідно розглянути логічну структуру того чи іншого судження або умовиводу. Штучна мова — це свого роду "ло­гічний мікроскоп", за допомогою якого логіки проводять свої дослід­ження.

Для того, щоб розробити формалізовану логічну теорію, необхідно розробити алфавіт для штучної мови, висхідні положення теорії запро­вадити у вигляді аксіом, визначити основні правила виведення інших положень із аксіом (наприклад, тойш ропеш).

Штучна мова для логіки є найголовнішим засобом для аналізу ду­мок, розкриття їхньої структури. Основний метод логіки — формаліза­ція — заснований на широкому впровадженні штучної мови.

Тема 2

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: