Містерія Т.Г.Шевченка «Великий льох»:своєрідність композиції, образи персонажі, та їх символічний зміст.Образ-символ великого льоху.

За алегоричним змістом у творі великий льох - це великий скарб: незалежна Українська держава, яка за часів Богдана Хмельницького була визнана Європою як суб'єкт міжнародного права. Цей "скарб" - звільнена Україна (як далі трактується епіграфом), покладений сусідам нашим, московському уряду на зухвальство і знущання. Зрадивши своїй державі, втративши самостійність, ми стали предметом загального осуду й глузування:

- Так сміються ж з України

- Стороннії люди!

"містерія" – різновид романтичної алегорично-символічної поеми, для якої характерні поєднання фантастичного з реальним, таємничість, символіка, філософічність і тяжіння до драматизації (діалогічність). Ці риси властиві поемі Шевченка "Великий льох". Виникнувши у ХІІІ ст., вона поширилась у ХІV-ХV ст. в Італії, Англії, Німеччині, Нідерландах, Франції у вигляді масових видовищ. Містерія інсценізувала народження, смерть і воскресіння Хреста - три події християнства стали її композиційними центрами.

Тому Тарас Шевченко свій твір також подав у трьох частинах, наповнивши їх українськими фольклорними образами-символами, алегоріями, що дало йому можливість художньо втілити відповідні політичні мотиви.

Як сніг, три пташечки летіли
Через Суботове і сіли
На похиленному хресті
На старій церкві...

ТРИ ПТАШКИ - ТРИ ДУШІ - чекають, коли розкопають льох, тоді вони потраплять у рай.

ПЕРША ПЕРЕЙШЛА ДОРОГУ з повними відрами гетьману, коли той їхав Москві присягати. За народними прикметами це означало, що вона благословила його на вдачу. Присяга відбулася. Та якби знав і сам Богдан, як через деякий час розтопчуть Україну, перетворять на рабиню, знищать завойовану ним свободу, про яку мовилося в угоді, то краще б не відбувалась ця Велика Рада. Присяга отруїла всіх підступністю, нещирістю, зрадою, тому й вода у відрах перетворилася на отруту, від якої помер весь рід. Смерть цілого роду - символ смерті всієї України, всієї нації - те, що й домагалися кати-правителі царської Росії: знищити з коренем український народ, його мову, традиції.

ДРУГА ДІВЧИНА карається, що услужила цареві: напоїла водою його коня. Йдеться про Петра І, який вертався в Москву після Полтавської битви, "коли був спалений Батурин" - резиденція українських гетьманів (на той час гетьмана Мазепи). Знищили Чечеля, який підтримував політику Мазепи, вирізали людей у Батурині. Все це діялось за "мудрою" вказівкою Петра І.

За народними звичаями не дозволялося напувати водою коня клятого ворога, який здійснив скільки злочинів. Вода - це символ життя. Отже, відбулося ніби благословення російського царя на життя, на здоров'я, а значить і на дальше поневолення українського народу.

ТРЕТЯ МАЛОЮ в матері на руках плакала, а коли мати показала на Дніпро й золоту галеру, з якої цариця Катерина милувалася жахливою пожежею монастиря Межигірського Спаса, що горів з її доброї руки, дівчинка посміхнулася - "та й духу не стало! Й мати вмерла, в одній ямі обох поховали!" Дитина була покарана за свою посмішку: хоч і не знала ж, бідна, що в тій галері сиділа "голодна вовчиця" - "лютий ворог України". Таким чином, жорстокого ворога поблагословила посмішкою.

Дослідники звертають увагу на символічний колір цих пташок-душ: білі, як сніг. З давніх-давен білий колір у наших предків вважався символом чистоти і невинності. Отже, ці дівчата - чисті й невинні у своїх вчинках, ненавмисно вони вдалися до гріхів, за що стали жертвами жорстокості російсько-царського режиму, і через те не можуть потрапити до раю. Можливо, Бог жорстокий і злий, що так тяжко карає? Учні роблять висновок, що такою жорстокою була дійсність від часів Петра І і Катерини II до царювання Миколи II.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: