У львові була видана збірка “поезії іосифа федьковича”.

Збірка складається з двох розділів. У першому — “думи і співанки” — вміщено 48 ліричних віршів різної тематики. 10 творів із більш відчутним повіствувальним сюжетом виділені в розділ “балади і оповідання”, серед них своєрідний цикл — балади “добуш”, “юрій гінда”, “киртчалі”.

Фольклорні зацікавлення федькович проніс крізь усе життя, ставши великим знавцем, збирачем і популяризатором як поетичних (пісні, коломийки), так і прозових (казки, анекдоти, приповідки) творів. У рукописах письменника залишилась фольклорна збірка “найкращі співанки руського народу на буковині” (частина опублікована за радянського часу), серед записів якої в окремий розділ виділені “співанки федьковича” — самостійні твори поета на фольклорні мотиви. Фольклористична й етнографічна діяльність федьковича знайшла поцінування в тому, що письменника було обрано членом південно-західного відділу російського географічного товариства (1873).

Криваві сторінки історії. (чимало віршів федькович написав під впливом трагічних подій австрійсько-італійської війни. Це "під маджентов", "виправа в полі", "марш на італію", "товариші". У поемі "лук'ян кобилиця" автор показав під'яремне становище буковини під гнітом австро-угорщини, показав підготовку до збройної боротьби за соціальне й національне визволення.)

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: