Стилістичні можливості паронімів, семантичні помилки, спричинені паронімією.

Пароніми – слова, близькі за звучанням, але різні за значенням: нагода – пригода, дефектний – дефективний. Не всі слова, схожі за звучанням, пароніми. Патронімічні – ті, що мають невелику відмінність у вимові. Інколи, у П. є спільна морфема: уява – уявлення, мова – мовлення. Семантичні зв*язки між П. можуть бути синонімічні (тяжкий – важкий), антонімічні (емігрант – іммігрант), пов*язані певною семантичною близькістю (дипломник – дипломант), належати до однієї тематичної групи(калина – малина).

Стилістичні можливості паронімів ґрунтуються на їхній звуковій близькості та семантичних контактах. Як і омоніми, П. використ. для створення каламбурів (близькість звучання, а не точний звуковий збіг дає більші можливості для змалювання відповідних ситуацій). Сфера вживання П. – публіцистика,художня література, усне розмовне мовлення. Одна із стиліст. функцій П. – семантичне переключання. Звукова близькість значеннєво відмінних слів дає можливість розширити політ думки, змалювати яскравішу картину, насичену образами. П. забезпечує музичність фрази («У графа профіль – як у грифа…»(Л. Костенко))

Звукова близькість П. призводить до того, що їх помилково вживають один замість іншого: замість уявлення «поняття» - уява «фантазія».

Причиною лексичних, а отже, і синтаксичних помилок стає також нерозрізнення міжмовних П., особливо належних до близькоспоріднених мов (сумління – сомнение, останній – остальной) Сплутання П. свідчить про недостатній рівень володіння мовою. Інколи П. вживають один замість одного для досягнення гумористичного ефекту.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: