Загальні принципи моделювання в спорті.

Терміни «модель», «моделювання» глибоко проникли в теорію і практику спорту. Розробка і використання моделей пов’язані із моделюванням – процесом побудови, вивчення і використання моделей для визначення і уточнення характеристик і оптимізації процесу спортивної підготовки та участі в змаганнях.

Необхідність в створенні моделей спортсменів усвідомлювалась спеціалістами з самого початку виникнення спорту як соціального феномена і реалізовувалась в численних тестах і нормативах, які використовуються в спортивному тренуванні.

Розрізняють три групи модельних характеристик:

· характеристики змагальної діяльності;

· характеристики основних сторін підготовленості;

· характеристики функціональної системи організму, морфологічні особливості, вік та спортивний стаж.

Мал. 8 Моделі типового рельєфу мускулатури плавців різних спеціалізацій.

Модельні характеристики змагальної діяльності відіграють провідну роль. Модельні характеристики підготовленості повинні відповідати рівню необхідних для досягнення прогнозованого спортивного результату сторін змагальної діяльності.

У всіх випадках моделювання треба намагатись до відображення як структури, так і функціональних зв’язків між складовими елементами. Для ефективного управління процесом тренування необхідно мати характеристику моделі, вибраної в якості орієнтира для досягнення запланованого результату. З цією метою є потреба розробити кількісні оцінки рівня спортивної майстерності і рівня розвитку провідних систем організму спортсменів. Теоретично доведено, що обов’язковою умовою для управління тренувальним процесом є наявність в керівній системі (у тренера) даних про той стан спортсмена, якого треба досягнути, щоб показати заплановані результати, а також моделі тренувальних дій, що ведуть спортсмена до цього цільового стану.

Відносно моделей кращих спортсменів існують дві думки. Згідно з однією, видатним спортсменам необов’язковий гармонійний розвиток всіх сторін підготовленості. Окремі види підготовленості можуть знаходитись на рівні нижчому від середнього і успішно компенсуватись іншими. Спортивна модель не виключає досягнення однакового результату спортсменами з абсолютно різними характеристиками.

Згідно з іншою точкою зору, відставання однієї із сторін підготовленості може звести нанівець найвищий рівень інших видів підготовленості. Відхилення тієї чи іншої характеристики змагальної діяльності конкретного спортсмена від «модельного» рівня підготовленості в кожному випадку повинно бути предметом дослідження вибору тих чи інших засобів тренування, комплексу цих засобів, вибірково спрямованих на розвиток відстаючих сторін майстерності спортсмена. При розробці модельних характеристик мають визначатись діапазони комплексних можливостей людського організму в кількісних одиницях, а також резервні можливості організму спортсмена, лімітуючі фактори і слабкі ланки.

Модельні характеристики спортсменів складають основу комплексного контролю в спорті. Дослідження змагальної діяльності є однією з основних чотирьох форм комплексного контролю (поряд з поглибленим етапним, комплексним і поточним контролем). Проблема відбору пов’язана з визначенням модельних характеристик, які є свого роду спортограмою спорту зі своїми вимогами до спортивної підготовленості спортсмена. Прогнозування в спорті також тісно пов’язане з моделюванням.

Моделі можуть бути індивідуальними та типовими. Для спортсменів, які показують результати на рівні майстра спорту міжнародного класу і вище, необхідна розробка індивідуальних моделей підготовленості. Ці моделі опираються на дані довготривалого дослідження та індивідуального прогнозування структури змагальної діяльності і різних сторін підготовленості окремого спортсмена. Моделі підготовленості дозволяють розкрити резерви досягнення запланованих показників змагальної діяльності, визначити основні напрямки вдосконалення підготовленості, встановити оптимальні рівні розвитку різних її сторін у спортсменів, а також зв’язки і взаємовідношення між ними.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: