Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Боротьба із застосуванням допінгу в спорті




Розповсюдження допінгу в сучасному спорті вищих досягнень перетворилося у гостру проблему, відсунувши на другий план всі інші протиріччя і складності спорту.

Слово «допінг» уперше було застосовано по відношенню до спортсменів, які користувалися стимуляторами, у 1865 році під час змагань з плавання в Амстердамі. З того часу воно закріпилося у сфері спорту.

Перша смерть від допінгу була зафіксована у 1886 р. на змаганнях з велоспорту.

Вже на початку ХХ століття застосування різних стимулюючих препаратів на ОІ отримало досить широке розповсюдження. Спеціалісти вважають, що багато з олімпійських чемпіонів початку двадцятого сторіччя не змогли б зараз пройти допінг-контроль.

Трагічний випадок з датським велосипедистом К. Енсеном, який загинув в результаті застосування амфетаміну на змаганнях Римської Олімпіади (1960) спонукав МОК створити медичну комісію і розпочати боротьбу з допінгом. Перші проби на застосування стимуляторів були взяті у 1964 р. в Токіо, і в 1968 р. на зимових та літніх ОІ медична комісія МОК вперше провела широкий антидопінговий контроль, який пройшли 753 спортсмени.

У 70-80-х роках особливе розповсюдження отримали анаболічні стероїди. Це співпало з тенденцією різкої інтенсифікації тренувального процесу у більшості видів спорту. Методи виявлення прийому анаболічних стероїдів були розроблені до середини 70-х років у Великобританії.

На початку 80-х років медична комісія МОК стикнулася з проблемою застосування спортсменами бета-блокаторів і діуретичних засобів, які сприяли зниженню маси тіла й виведенню слідів допінгових препаратів. Після Олімпіади 1984 р. речовини, що відносилися до цих груп були включені у склад заборонених препаратів.

Особливу складно контролювати кров’яний допінг (переливання донорської або власної крові), який поширився у 70-80-х роках у видах спорту, пов’язаних з проявом витривалості до тривалої роботи. Експериментально доведено, застосування кров’яного допінгу дозволяє набагато підвищити зміст гемоглобіну, який у свою чергу сприяє суттєвому підвищенню максимального використання кисню й витривалості до тривалої роботи.

Гостро стоїть питання про розповсюдження в спорті так званих пептігормонів. До них відносяться перш за все гормони росту людини (соматотропін), гормони, що виділяються під час вагітності (гонадотропін хоріонічний), адренокортикотропний гормон (кортикотропін) і еритропоетин, що регулює число еритроцитів. Але їх виявлення дуже складне і заборона носить скоріше педагогічну мету – застерегти про можливі негативні наслідки.

Зараз медична комісія МОК у склад допінгових речовин включає більше 4000 препаратів, поділених на 5 груп:

1) стимулятори (амфетамін, кофеїн, кокаїн, ефедрин, метил-ефедрин, фентермін);

2) наркотичні засоби (кодеїн, героїн, морфін та ін);

3) анаболічні стероїди (тестостерон, ретаболіл (нандролон), метинолон та ін);

4) бета-блокатори (пропланолол, атенолол, метропролол та ін.);

5) діуретичні засоби (дихлотіазід, гідрохлотіазіт, фуросемід та ін).

В останні роки у спеціальних лабораторіях різних країн світу проводиться дуже велика робота з виявлення випадків застосування допінгу в спорті. Найбільш широко використовуються стимулятори й анаболічні стероїди. Наприклад, у 1992 р. акредитовані МОК 23 лабораторії виявили 1251 випадок застосування заборонених препаратів. Процедура проведення контролю передбачає постійні спостереження за членами національними збірних, які в будь-який час повинні проходити допінг-контроль, що значно знижує можливість для використання в процесі підготовки.

Проблема сьогодні зводиться до застосування високоефективних санкцій проти порушників і організації постійного антидопінгового контролю за спортсменами. При цьому цей контроль повинен відбуватися не тільки під час змагань, але і в тренувальний період.

Речовини різних груп мають виражену специфіку як у відношенні стимулювання ефективності тренувального процесу і змагальної діяльності, так і у відношенні негативного впливу на організм і можливостей контролю.

Психостимулятори насамперед активізують серцево-судинну й дихальну діяльність, що проявляється у збільшенні серцевого викиду, розширенні бронхів, підвищенні артеріального тиску. Препарати знімають відчуття втоми, невпевненості у своїх силах, покращають усі види психічної і моторної діяльності. Відсуваючи відчуття втоми, суттєво підвищуючи працездатність спортсмена, одночасно ці препарати мають досить високу токсичність, приводять до виникнення психологічної залежності. А підвищення дози нерідко ставало причиною смерті спортсменів від інфаркту міокарду або крововиливу у мозок.

Близьке до стимуляторів за характером впливу на організм спортсмена здійснюють і речовини другої групи – наркотичні засоби. Кодеїн, морфін, героїн, марихуана знаходять застосування в спорті як сильнодіючі знеболюючі препарати, здатні відсунути відчуття втоми. Вони також можуть привести до перевантаження органів і функціональних систем, тяжким захворюванням, смертельним випадкам.

Бета-блокатори є речовини, що активно діють на периферичну нервову систему. Ці речовини роблять заспокійливий вплив, часто призводять до деякого покращання спортивних результатів у таких видах спорту як кульова стрільба, стрільба з луку, бобслей. Одночасно вони приводять до зниження працездатності при тривалій роботі. Інтенсивне застосування препаратів цієї групи здатне привести до серйозного порушення збалансованої діяльності вегетативної нервової системи.

У більшості спортсменів (чоловіків і жінок), які застосовують анаболічні засоби, відмічаються порушення статевої сфери, що носять незворотний характер. Серед інших наслідків – передчасне припинення росту у молодих спортсменів, підвищена агресивність та інші психічні розлади.

Важливим етапом у боротьбі з допінгом відбулось прийняття сумісного протоколу МОК і МСФ з літніх видів спорту. У відповідності з цим протоколом введена комплексна програма боротьби з допінгом, в основі якої прийняття єдиного для всіх видів спорту переліку заборонених речовин (складається і щорічно поновлюється МОК), прийняття єдиних правил і процедур антидопінгового контролю, зведення воєдино санкцій за застосування допінгу й забезпечення їх реалізації на національному рівні, розвиток співробітництва МОК, НОК і МСФ з урядовими організаціями для боротьби з торгівлею забороненими препаратами.

Багато фахівців висловлюють думку про суб’єктивність допінг-контролю, право здійснення якого серед олімпійців з 1999 р. надано приватній американській компанії «wada-ama». Навантаження сучасного спорту самі по собі становлять загрозу життю та здоров’ю спортсменів і вживання деяких заборонених препаратів дозволяє спортсменам перенести їх з меншою шкодою для здоров’я ніж при їх відсутності. Гостро постає також проблема лікування спортсменів від загальних захворювань оскільки практично більша кількість ефективних ліків містять компоненти заборонені до використання. Багаторазово доведено, що засоби ефективні для одних видів спорту абсолютно неефективні для інших. Тому не мають змісту великі організаційні та матеріальні витрати для єдиної для всіх видів спорту систем допінг-контроля, хоча відомо що до 90 % речовин у даному виді спорту не можуть застосовуватись навіть теоретично. Зі актуальним списком заборонених препаратів можна ознайомитись на сайті національного антидопінгового центру (http://www.nadc.org.ua).

 


Рекомендована література:

1. Булатова М.М., Платонов В.Н. Спортсмены в различных климатогеографических и погодных условиях. – К.: Олимпийская литература, 1996. – 176с.

2. Волков Л.В. Теория и методика детского и юношеского спорта – К.: Олимпийская литература, 2002. – 294с.

3. Золоті сторінки олімпійського спорту України (1894-2000) / За ред. І.Н.Федоренка. – К.: Олімпійська література, 2000. – 192с.

4. Келлер В.С., Платонов В.М. Теоретико-методичні основи підготовки спортсменів. – Львів: Українська Спортивна Асоціація, 1992. – 269с.

5. Матвеев Л.П. Основы общей теории спорта и системы подготовки спортсменов. К. Олимпийская литература, 1999. – 318 с.

6. Платонов В. М., Булатова М.М. Фізична підготовка спортсмена. – К.: Олимпийская литература, 1995. – 320 с.

7. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте: Учебник. – К.: Олимпийская литература, 1997. – 584с.

8. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте: Учебник тренера высшей квалификации. – К.: Олимпийская литература, 2004. – 808с.

9. Платонов В.Н., Гуськов С.И. Олимпийский спорт: Учебник. – К.: Олимпийская литература, 1994.-Кн.1. – 496с.

10. http://www.olympic.org – офіційний сайт МОК

11.http://www.noc-ukr.org – офіційний сайт НОК України

12. http://www.tpfk.infosport.ru – журнал «Теорія і практика фізичної культури»

13. http://www.wada-ama.org – боротьба з допінгом

14.http://lib.sportedu.ru – Центральная отраслевая библиотека по физической культуре и спорту РГУФК


Зміст:

Поняття «спорт». 1

Основні ознаки та фактори спорту 2

Олімпійський і професійний спорт. 9

Олімпійський і масовий спорт. 10

Методи, засоби і принципи спортивної підготовки 12

Загальна характеристика підготовки спортсмена. 14

Характеристика навантажень, що застосовуються в спорті. 15

Змагання і змагальна діяльність у підготовці спортсменів 16

Регламентація, проведення і види спортивних змагань. 16

Структура і зміст змагальної діяльності в спорті. 17

Рефлексивність змагальної діяльності. 19

Техніка змагальної діяльності 19

Стратегія і тактика змагальної діяльності 21

Основи відбору та орієнтації спортсменів 22

Структура побудови підготовки спортсменів 25

Загальні основи побудови макроциклів 25

Типи та побудова мезоциклів 27

Типи та побудова мікро циклів 28

Структура і методика побудови тренувальних занять 28

Фізична підготовленість. 28

Силові здібності 29

Швидкісні здібності 31

Витривалість спортсмена 34

Гнучкість спортсмена та її вдосконалення 40

Координаційні здібності 45

Технічна підготовленість 48

Психологічна підготовленість 50

Тактична підготовленість 55

Загальні принципи моделювання в спорті 57

Прогнозування в спорті 61

Планування, облік 62

Позатренувальні та позазмагальні фактори в спорті 64

Профілактика спортивного травматизму та нещасних випадків65

Рекомендована література 70

 

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных