ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Змісту правочину законодавству
Зміст правочину становлять права та обов'язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його статтях (пунктах).
У ст. 203 ЦК (435-15), в якій визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. У судовій практиці нерідко виникають питання, чи застосовується зазначене правило до актів іншого галузевого спрямування, як-то: трудового, сімейного, законодавства про соціальне забезпечення. Більшість нормативно-правових актів, зокрема ЦК, мають комплексні положення, які містять норми різних галузей права.
Відповідно до статей 203, 204 ЦК (435-15) підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням ст. 4 ЦК (435-15). Виходячи з буквального тлумачення норм статей 4 та 203 ЦК (435-15), зміст правочину має відповідати: ЦК (435-15); іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та ЦК (435-15); актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією (254к/96-ВР); постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією (254к/96-ВР) та законом.
Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції (254к/96-ВР).
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК (435-15) недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК (435-15), як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.
Термін "нікчемність правочину", передбачений ЦК (435-15), до прийняття цього Кодексу (435-15) у вітчизняному законодавстві не вживався. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК (435-15) нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд. Що ж стосується оспорюваного правочину, то він може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Нікчемні та оспорювані правочини розрізняються: - ступенем важливості дефектів у складі правочину; - характером прав та інтересів, які порушено у зв'язку з укладенням правочину; - судовим порядком встановлення недійсності правочину й незалежністю встановлення недійсності правочину від судового рішення; - строками позовної давності, які встановлені для звернення до суду з приводу визнання правочину недійсним.
Судам потрібно мати на увазі, що з огляду на ч. 2 ст. 215 ЦК (435-15) підстави недійсності правочину, встановлені нормами ЦК (435-15) та інших законодавчих актів, повинні мати імперативний характер. Тому за такими вимогами є неприпустимим укладення мирових угод як таких, що суперечать законодавству.
При розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину з посиланням на ст. 203 ЦК (435-15) необхідно враховувати, що ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК (435-15) немає спеціальної підстави (норми) для цього.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|