Вчинення правочину під впливом помилки

Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не

узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення.

Вважаємо, що такими є помилки щодо правової природи правочину,

його змісту, предмета, ціни, сторони, якості об'єкта тощо.

Істотною може вважатись помилка, наслідки якої взагалі неможливо

усунути або для їх усунення стороні, яка помилилася, необхідно

здійснити значні витрати. Найчастіше хибне сприйняття стосується

правової природи та предмета правочину, що може виникнути при

визначенні тотожності предмета або його якості.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають

існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення

правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання

правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді

мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку

щодо істотних обставин правочину.

Так, рішенням Знам'янського міськрайонного суду

Кіровоградської області від 10 грудня 2007 р. задоволено позов Г.

до Б. про визнання договору дарування будинку недійсним.

Суд встановив, що при укладенні договору дарування позивачка

вважала, що укладає договір довічного утримання, тобто помилялася

щодо правових наслідків договору і це є обставиною, що має істотне

значення, а тому є передбачені ст. 229 ЦК (435-15) підстави для

визнання правочину недійсним. Рішення суду не було оскаржено і

набрало законної сили.

Не можна говорити про помилку щодо якості предмета у разі

неможливості використання речі або виникнення труднощів у її

використанні, яке сталося після виконання правочину і не пов'язане

з поведінкою контрагента. Не має правового значення помилка,

допущена при розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Вважаємо, що помилка внаслідок власного недбальства чи незнання

закону однією із сторін не є підставою для визнання правочину

недійсним.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: