Правові наслідки невідповідності між волею

Та волевиявленням особи при вчиненні правочину

У правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його

внутрішній волі. Вона має бути спрямована на досягнення

відповідного юридичного наслідку, тому не можуть розглядатися як

правочини ті фактичні дії особи, які не призводять безпосередньо

до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків.

На цих підставах необхідно виділити правочини, вчинені під

впливом: помилки (ст. 229 ЦК (435-15)); обману (ст. 230);

насильства (ст. 231); тяжкої обставини і на вкрай невигідних

умовах (ст. 233), а також унаслідок зловмисної домовленості

(ст. 232).

Відповідно до статей 229 - 233 ЦК (435-15) правочин,

здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози,

зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою

стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин),

є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. Заявлені

вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти обману,

насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї

сторони з іншою стороною або збіг тяжких для сторони обставин і

наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони

вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: