Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Вчинення правочину під впливом обману




 

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у

випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману

щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману,

на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи

відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона

володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини,

невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує

наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або

якщо вона замовчує їх існування.

 

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230

ЦК (435-15) може бути визнаний судом недійсним. Вбачається, що

саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен

довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення

обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо

все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце

помилка.

 

Варто враховувати, що обман стосовно мотиву, тобто

внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має

істотного значення. Зокрема, обман щодо фінансового становища

контрагента як мотиву правочину не може бути підставою для

визнання правочину недійсним.

 

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської

області від 6 березня 2007 р. задоволено позов Ш. до Б. про

визнання недійсним заповіту, за яким Л., яка померла 27 червня

2006 р., заповіла відповідачу належну їй земельну ділянку.

 

Як на підставу визнання заповіту недійсним суд послався на

ст. 229 ЦК (435-15) з огляду на те, що Л. помилялась стосовно

обставин, які мають істотне значення, оскільки відповідач обіцяв

доглядати за нею, але не виконав своєї обіцянки. Рішення суду не

було оскаржено і набрало законної сили.

 

Проте зі змісту позовної заяви вбачається, що позов

пред'явлено з підстав, передбачених ст. 230 ЦК (435-15).

Позивачка посилалась на те, що відповідач увів Л. в оману щодо

обставин, які мають істотне значення, проте ці доводи судом не

перевірялися. Крім того, недійсність заповіту суд пов'язав з

обставинами, які мали місце не на час його складання, а після

(ненадання особою, на користь якої складено заповіт, допомоги

заповідачу).

 

Вважаємо, що відповідно до змісту ст. 230 ЦК (435-15) ця

стаття не повинна поширюватись на односторонні правочини, якими,

зокрема, є заповіт, довіреність, що було підтверджено рішенням

Верховного Суду України від 19 липня 2006 р. у справі

N 6-7182св06.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных