ЗМІ ЯК ДУМКА БІЛЬШОСТІ І МЕНШОСТІ. ЗМІ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

З одного боку, ЗМІ повідомляють інформацію, з іншого - чинять вплив.

Шляхом пропагування певних ідей, політичних програм та точок зору реалізується управління суспільною думкою.

Вільна, незалежна преса в цьому сенсі вважається необхідною для реалізації демократичних прав та свобод.

Але навіть за демократичних умов розвитку ЗМІ в їх інформаційному просторі розгортаються війни за владу: від просто самореклами певних партій, груп до боротьби з опонентами засобами компроматів та негативного («чорного») піару (PR — public relations, інформування спільноти про діяльність того чи іншого суб'єкта суспільних відносин).

Цікавими є явища соціальної маніпуляції, що здійснюється через ЗМІ.

Структура впливу на суспільство, за В. Г. Крисько, складається з впливу джерела інформації, дії змісту повідомлення, впливу ситуації, в якій здійснюється спроба переконати.

Чим вища довіра до джерела інформації (конкретного ЗМІ й авторів повідомлення, що передається) та чим вищий його авторитет у суспільстві, тим вищі його можливості впливу.

Щодо змісту повідомлення, то переконливість залежить від якості доказів, логічності, несуперечливості, конкретності викладеного матеріалу. Ефективний вплив на людей чинить інформація, що має для них суб'єктивну значимість, враховує культурні традиції, ґрунтується на істинних фактах. Привертає увагу загалу інформація, що акцентує на негативних наслідках або апелює до емоційно знайомого людям змісту.

Ситуація впливу характеризує умови здійснення впливу та характер реакції сприймача повідомлення.

4. ЗМІ - «ЧЕТВЕРТА ВЛАДА»

Четверта влада (від англ. Fourth Estate) — словосполучення, яке визначає саму пресу і її вплив у соціумі.

Журналісти володіють великою владою в суспільстві, і усвідомлення цієї влади має поєднуватися з відповідальністю і почуттям обов'язку перед читачем. У всі часи вони домагалися визнання завдяки високому рівню точності та неупередженості, а також завдяки дотриманню ними правил чесної гри.

Першою, другою і третьою владою є, відповідно, законодавча, виконавча і судова гілки влади..

За допомогою масової інформації можна впливати на громадську думку як стан масової свідомості. Масова комунікація сприяє тим самим найкращій реалізації цілей суб'єктів соціальних інтересів. Цей факт став підставою виникнення терміна «четверта влада», яка наділяє масові комунікації особливими владними повноваженнями. Оскільки головне завдання влади — підпорядкування людей своїй волі, а ЗМІ володіють потужними можливостями впливу на їх свідомість і поведінку, це дає достатні підстави розглядати ЗМІ як «четверту владу» (поряд із законодавчою, виконавчою та судовою). У контексті глобалізації деякі експерти називають владу преси навіть першою, а не четвертою.

У демократичній, правовій державі кожен громадянин млі: і гарантоване законом право знати про все, що в ній відбувається Без свободи слова немає демократії, а без демократії немає свободи слова. У свою чергу свобода слова і демократія неможливі в наш час без вільної, незалежної преси. Засоби масової інформації є в цьому випадку такими ж компонентами демократичної системи, як парламент, виконавча влада, незалежний суд. Звичайно, засоби масової інформації, як спосіб масового зв'язку між тими, хто управляє, і тими, хто є об'єктом управління, тобто громадянами того чи іншого суспільства, несуть не тільки оперативну, а й офіційну інформацію — закони, розпорядження, укази тощо. Цим самим вони передають волю влади, її вимоги. Це специфічний вид директивної інформації, розповсюджуваної в масовий спосіб.

Разом з тим засобами масової інформації є видом зворотного зв'язку. Вони акумулюють думки, прагнення, судження людей практично з усіх сфер життя громади. Це своєрідний і ні до чого не подібний барометр громадської думки.

Засоби масової інформації в демократичному суспільстві мають бути протилежним стосовно «влади» полюсом, а не тільки інструментом пропаганди, хоча вони виконують і таку роль.

Демократичне суспільство наділяє працівників засобів масової інформації великими правами, але останні несуть і велику відповідальність перед суспільством. Зловживання свободою слова недопустиме.

Здійснюючи програму діяльності того чи іншого засобу масової інформації, журналіст має право отримувати відомості з будь-якого джерела, але разом з тим він зобов'язаний перевіряти достовірність інформації, яку адресує аудиторії, відмовитися від даного йому доручення, якщо воно пов'язане з порушенням закону, поважати права, законні інтереси громадян, організацій. За те чи інше порушення, протизаконний акт журналіст може бути притягнутий до кримінальної та іншої відповідальності.

ЗМІ виконують важливу функцію — громадського, суспільного контролю за діяльністю влади, всіх її гілок, установ, посадових осіб, а в разі виявлення помилок, прорахунків мобілізують громадську думку на боротьбу проти цих явищ. Унаслідок цього нерідко виникають хвилі протесту, які набувають різних форм: публікації на підтримку критичних виступів, депутатських запитів у парламенті, страйки, мітинги, демонстрації, пікетування тощо.

Якщо влада діє за допомогою авторитету сили, то ЗМІ — силою авторитету.

Волевиявлення влади має адресний характер. Наприклад, акти законодавчої та виконавчої влади звернені або до всього населення країни, або до певних верств (селян, студентів, військовослужбовців та ін.), судової — до безпосередніх учасників судової справи. Акції ЗМІ такої адресності не мають. Вони є «дифузними» (розпорошеними), адресовані всім і нікому конкретно. Тому один виступ ЗМІ може бути підтриманий усім народом, а на інший ніхто не відреагує. Масштаб і активність громадського відгуку залежить від переконливості, доказовості, привабливості позиції ЗМІ. Не раз реакція широких мас досягає межі, коли владі доводиться з ними рахуватися. Саме це змушує владу до корекції своїх намірів чи дій. Це спостерігається, коли певні пропозиції, програми, проекти виносять на широке обговорення. Нерідко таке обговорення розпочинають ЗМІ з власної ініціативи. Однак в обох випадках ЗМІ виступають колективним експертом. Попередня оцінка, широке громадсь­ке обговорення, всебічна експертна оцінка намірів та пропозиції влади у ЗМІ дає змогу уникнути помилкових рішень, необдуманих кроків. Тому владні структури повинні бути зацікавленими в таких обговореннях, сміливіше їх організовувати чи йти назустріч пропозиціям ЗМІ про їх проведення, уважно ставитися до вислов­лених думок, дбаючи про суспільні інтереси.

Нерідко коригуючий вплив ЗМІ стосується перегляду здійснюваних кроків. Змусити владні структури відмовитися від їхніх задумів важко, але ще важче протидіяти зробленому. Та відомі непоодинокі випадки, коли наполегливість, принциповість ЗМІ змушували відступати навіть вельми авторитетні владні органи.

Корекція намірів та реальних дій влади під впливом ЗМІ свідчать, що вони є реальною суспільною силою. Водночас дієвість їхніх виступів залежить від здатності влади адекватно сприймати критичні зауваження, реагувати на них. В іншому разі громадське невдоволення може досягти «критичної маси», коли неминучою стає вже не корекція намірів чи дій, а зміна політичної влади (ни приклад, під час парламентських, президентських виборів).

Впливаючи на владу, формування громадської думки, ЗМІ є важливим інструментом соціального управління, їхня роль особливо залежить від умов діяльності — існуючого політичного режиму.

Сьогодні ЗМІ — це дещо більше, ніж тіньова влада або навіть ніж одна з гілок влади. їхній рівень впливу сприймається як влада, що дозволяє «поставити», у театральному значенні слова, реальність. Вони змагаються з правосуддям за право втілювати собою офіційне місце спостереження за демократією. ЗМІ та право суддя конкурують між собою ще й тому, що їх еволюція протікікає в межах однієї сфери. Крім того, вони позбавлені загальних моментів: їх вступ у дію (після факту, що стався), їхні методи (драматизація і моралізація подій), їх структура, що не відкидає сторонні дискурси, врешті, їх особливе становище, завдяки якому вони не несуть відповідальності за свої дії. ЗМІ наділені лише правом перешкоджати діям, не маючи права діяти.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: