Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Антропоморфні стели індоєвропейців




До найдавніших мистецьких досягнень, безумовно, належать антро­поморфні стели. Час побутування антропоморфних стел — У-ІП тис. до н.е. Стели пов'язані з поховальними обрядами індоєвропейців і поширені на всіх географічних просторах Європи, де побутували індоєвропейські племена. Стели вишукані за іконографією, композиційним вирішенням та пластичними засобами образної мови. Збереглися стели подекуди на теренах Іспанії, Франції, Болгарії, Румунії, але, мабуть, найбільше — на землях України, де період індоєвропейців був тривалішим. Поодинокі екземпляри зустрічаються на Північному Кавказі.

Антропоморфні стели пов'язані з похованнями курганного характе­ру. Це переважно видовжені прямокутні плити із каменів вапняку, піс­ковику чи граніту, інших місцевих кам'яних порід. Верхній зріз цих плит закомпонований із невеликим виступом, який умовно означав голову. Щоправда, на початках такі стели могли бути переважно прямокутної чи півовальної видовженої форми. Вони зовсім не мали антропоморфних ознак, але вважалися "постаттю" символічно.

Навантаження стел відрізняється зображувальним матеріалом. По-різному застосовуються умовно прямокутна плита із невеликим висту­пом для голови і суцільно заповнені складним багатим іконографічним декором стели. Серед останніх широковідомі стели із с.Наталівка на Дніп­ропетровщині, с.Білогрудівка на Уманщині, із Новочеркаська на Дону, с.Казанків у Криму, особливо стели із с.Федорівка на Полтавщині та Керносівський ідол з Дніпропетровщини.

Антропоморфні стели періоду міді-бронзи започатковують новий вид степової монументальної пластики, що використовуватиметься впродовж декількох майбутніх тисячоліть. Це меморіальні степові скульптури кім­мерійців, скіфів, сарматів, пізніше причорноморських греків, слов'ян та інших кочових і осілих етносів, котрі проживали на наших землях. Однак кожен із них творив власні різновиди цієї пластики, що втілюва­ли його ідейні, космологічні чи сакральні уявлення. Ці скульптурні твори були наче своєрідними маяками неписаної історії мистецтва нашого краю.

Стели періоду міді-бронзи становлять початок скульптур даного жанру. Цей унікальний феномен світового мистецтва також мав попере­дників, що виявились у дрібній пластиці періоду пізнього палеоліту в настінних рельєфах і ритовинах святилища Кам'яної Могили, їх поєднує єдина лінія знакового символічного, онтологічного мистецтва, одуховленого за змістом, монументального за функціональним призначенням. Антропоморфні стели не можна називати примітивними. У них за­кладена глибока мистецька культура, сакральна сутність якої сполучає їх з найвідомішими мистецькими досягненнями інших цивілізацій світу. Як художні твори антропоморфні стели не мають прямих аналогів у сві­товій пластиці. Це явище унікальне. Найбільше їх збереглося в регіоні України між пониззям правого берега Дніпра і пониззям ріки Буг.

Найраніше відкрита стела із с.Наталівка — 1863 р. Згодом — 1915р. — знайдено декілька стел на Умані. Особливо знаменита стела із с. Біло-грудівка. Кожна з них має багато спільних з іншими ознак і водночас вирізняється неповторною закінченою композицією. Головну сутність їх­нього пластичного вирішення становить збереження монолітності самої стели, антропоморфний образ якої зосереджений немовби всередині й проявляється назовні тільки найістотнішими елементами.

Цікаво, що в деяких випадках вистачало грубо обробленої, видов­женої, здебільшого чотирикутної брили каменю, верхня грань якої мала (або не мала) невеликий виступ для голови і заокруглених плечей.

 

52. Зіставлення антропоморфних стел із Північного Причорномор'я та Франції:

1 — Новочеркаськ; 2 — Казанки; 3 — Наталівка; 4 — Олександрівка; 5 — Колорже. Департамент Гар. Франція.

Наталівська стела привертає увагу епічно-ліричним, молитовне зо­середженим настроєм, її автор — людина тонкого мистецького смаку. Це засвідчує виваженість м'якого силуету, молитовний жест руки, ви­тончена пластика подання деталей, лаконізм, скомпонованість елементів скульптури й архітектоніки плити, синтетичність загального вирішення твору. Основний засіб мистецького вислову становить символ, а символ — це загальна маса стели, якою іноді покривається поховальна мурована камера, розташована всередині кургану і засипана землею. Стела або декілька стел увінчують завершення курганів — первісних пірамід укра­їнських степів. Стела як пам'ятка не становить замкнутого в собі творчо­го організму. Вона лише частина поховального ансамблю, де об'єднані курган і випосаджена складним за символікою поховальним інвентарем внутрішня гробниця чи камера.

53. Антропоморфні стели із території Франції:

1 — Морель. Департамент Авейрон; 2 — Куржеонне. Департамент Марні; З — Енон. Департамент Сені-і-Уазі. Антропоморфні стели індоєвропейців

Як встановили дослідники, семантика поховального комплексу від­повідає ідеології, міфології, релігійним уявленням індоєвропейських пле­мен. Від них у середині IV тис. до н.е. відокремились племена аріїв. Час­тина мігрувала на терени Індії, де осіла на постійно. Однак елементи ідеологічних уявлень аріїв формувалися впродовж тисячоліть і скодифі-ковані у гімнах знаменитого твору праіндоєвропейських аріїв — "Рігведі"*. * "Рігведа" — "Книга гімнів", збірник творів переважно релігійного змісту; остаточно складається наприкінці X ст. до н.е. Найдавніша і найцінніша серед свя­щенних книг індуїзму, написаних ведійським санскритом, що дійшли до нашого часу. Всім цим параметрам відповідає і Наталівська стела.

Об'ємність цілісної брили каменя дала можливість виділити голову, силует широких плечей, руки, притиснуті до грудей долонями із широ­ко розставленими пальцями. Статуя розділена на дві половини наче поясом. До речі, подібний принцип зображень трапляється і на інших антропоморфних стелах.

 

54. Антропоморфна стела із с.Наталівка. Камінь. Ранній бронзовий вік.

 

Центральне місце верхньої половини Наталівської стели займають зображені посередині грудей три предмети: сокира, булава, лук. Проте постать не тримає цих предметів — вони ніби висять у повітрі.

Натомість згадується цитована Геродотом кілька тисячоліть пізніше легенда про походження скіфів, котрим були послані з неба золоті предмети-символи. В цьому випадку предмети могли бути прочитаними як "сокира — праця, булава — влада, лук — захист". Тобто зображена постать могла бути втіленням вождя племені — шамана, атрибути — культовими предметами, що передавалися спадково особам, котрі обі­ймали цей пост у момент їх інвеститури.

З цих міркувань, безумовно, цікава антропоморфна стела із Новочер­каська на Дону. Тут центральне місце предметові-символу належить зо­браженню пастушої палиці. Палиця — символ влади (порівняймо хоча б пастуші палиці в руках статуй єгипетських фараонів, пастирські палиці, перетворені в єпископські жезли, тощо). Ймовірно, такий символ пас­тирської палиці зображено у центрі торса стели з місцевості Колорже (департамент Гар, Франція), поширений серед кочових індоєвропейців. Цей символ міг втілювати божество — арійського прапредка Пурушу, влада котрого поширювалася всюди. Як встановлено дослідниками-археологами, програма символічного "випосаження" курганів із антропоморфними стелами яскраво тотожна праарійським космогонічним і культовим уявленням, втіленим у "Рігведі". Вивчення семантики зобра­жень антропоморфних стел наближає до вивчення праоснов культурної ментальності народів індоєвропейської групи.

Із численної групи антропоморфних стел на особливу увагу заслуго­вують так звані Керносівський ідол і стела зі с.Федорівка на Полтавщині. Ці унікальні твори не мають аналогів у світовій монументальній пластиці. Керносівського ідола відкрито 1973 р. Ідол із Керносівки загальною ком­позицією ніби повторює вже згадані стели з Наталівки та Білогрудівки. Його загальна брила особливо тонко відчутна за пропорційними співвід­ношеннями: висота, ширина, глибина, в які масштабно вписані всі ком­поненти — об'ємні (голова) і рельєфно орнаментовані (ними суцільно покриті всі чотири площини брили).

Зауважимо, що вся група антропоморфних стел індоєвропейців ство­рена у межах певного загальносформованого іконографічного каналу з низкою регіональних різновидів, але спільними іконографічними елеме­нтами, технічними засобами виконання. Це, очевидно, зумовлено спіль­ною ідеологічною підосновою і сакральною функцією. Не становить винятку і Керносівській ідол — у статуї старанно промодельований виступ голо­ви, дуже високо підняті плечі. Притиснуті до тулуба руки несиметричні — ліва рука ідола вища від правої.

Отже, поступово у антропоморфній пластиці проходить еволюція пошуку монументального молитовного жесту, який на українських зем­лях матиме завершення лише у статуї Збруцького ідола (X ст. н.е.). Голова статуї сформована у чіткий трикутник, має лисину, вуса і боро­ду. В статуї відсутні ознаки одягу, за винятком пояса, що оперезує її. На площині, яка утворилася внаслідок згину лівої руки, зображено лук зі стрілою, тятива розташована паралельно із плечем. Площина нижче рук і пояса містить зображення знарядь праці та сцени полювання, що збіга­ється із горизонтально розташованою фігурою людини, котра, перебу­ваючи в русі, начебто ловить звірів, ліва рука вигнута вперед і тримає видовжений предмет.

На площинах Керносівського ідола є низка зображень нерозгаданого значення. Бокові площини статуї покриті геометрично-символічним ор­наментом. Символіка зображень Керносівського ідола становить предмет подальших наукових досліджень. Сьогодні можемо вважати, що Керно-сівський ідол зображає постать Священного прапредка племені, індоєв­ропейське божество Пурушу, який перекочував на терени сучасної Ін­дії у III тис. до н.е. В індоєвропейських етносів, з яких потім виділились і праслов'яни — це божество пройшло процес синкретизації з іншими рілігійними системами, що побутували впродовж наступних тисячоліть у цьому краї.

 

*

55. Керносівський ідол. Вапняк. III — початок II тис. до н.е. Дніпропетровщина. Антропоморфні стели індоєвропейців

 

Спільні ознаки із Керносівським ідолом має антропоморфна стела зі с.Федорівка на Полтавщині. За значущістю вона посідає після Керносів­ського ідола друге місце. Стела дуже пошкоджена, позбавлена голови і плечевого пояса. Якщо Керносівський ідол композиційне розділений по­ясом на дві половини, то стела із Федорівки має два пояси. Як і Керно­сівський ідол, стела майже вся заповнена символічними зображеннями, які, ймовірно, повинні розкривати ідейну сутність божества. Руки поста­ті молитовне складені. Долоня лівої перекриває долоню правої, яка три­має предмет, що нагадує повернутий вістрям спис. Нижче рук прохо­дять паралельно до них укладені дві рельєфні лінії — вони можуть бути^ витлумачені як стилізовано зображена грань грудної клітки.

Серед символічних мотивів на стелі з Федорівки найбільше привер­тає увагу сюжет із зображенням хвостатого Оранта на її передній сторо­ні. Зображений вище Оранта кінь — це традиційний солярний символ (тобто молитовний персонаж звертається із проханням до солярного божества). У фігурі Оранта підкреслено зображення фалоса, пов'язане із культом родючості: людина молиться до бога Сонця за збільшення кількості своїх тваринницьких стад — основного багатства тодішніх ет­носів, які кочували на наших землях.

На зворотній стороні стели, крім традиційного "дерева життя", зображено контуром стопи людини. Такі стопи є у багатьох стелах Пів­нічного Причорномор'я. Вони зображені у величину натуральних стоп людини — вниз або догори пальцями.

Цікаво, що стопи зображені тільки на антропоморфних стелах з те­ренів Північного Причорномор'я. На стелах з інших теренів Європи, тоб­то Румунії, Болгарії, Франції, північних регіонів Піренеїв вони відсутні. Подібні зображення стоп зустрічаємо серед рельєфів Кам'яної Могили. З інших регіонів світу подібні символи трапляються на петрогліфах Пів­денної Швеції, храмах Індії. Є такі зображення статичних стоп і серед петрогліфів Біломор'я.

Дослідники Я.Доманський та А.Столяр звертають увагу на існуюче колись повір'я, начебто кожна із видів тварин пізніше прийняла образ

56. І — Стела із с. Федорівна на Полтавщині. Вапняк. III тис. до н.е.

1 — лицева сторона; 2—4 — ліва і права бокові; 3 — зворотна сторона;

II — Стела із с. Федорівка. Прорисовка.

людини, тобто вона має серед людей свого старшого брата, котрий на­зивається "хазяїном". Отже, такі зображення можна вважати слідами цього людиноподібного божества — господаря тварин.

Освячення слідів людини має давню історію і ритуальну традицію серед багатьох релігій світу і відображено у багатьох культурах, міфо­логіях і літературних класичних пам'ятках. До речі, на ранніх стадіях формування релігійних уявлень поняття безтілесного божества, божест­ва як ідеї не існувало. Кожне божество володіло матеріальною оболон­кою, мало своє певне місце і подібно до людини залишало сліди від кроків. Таке розуміння сутності божества давало підстави підносити його реальні сліди до рівня сакральних символів, що і знайшло вираження у знаковості наших антропоморфних стел.

Антропоморфні стели — початковий етап розвитку монументально-меморіальної скульптури на українських землях. Він пов'язаний із побу­туючими сакрально-ідеологічними релігійними уявленнями індоєвропей­ських народів, частина яких з часом мігрувала в райони Іраку, а частина осіла на наших землях. Згодом вони стали прапредками протослов'ян.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных