Особливості виховання

1. Багатофакторний процес. Успіх виховання залежить від впли-ву багатьох факторів і умов: навчальний заклад, сім’я, друзі, молодіжні організації, церква, література, мистецтво, кіно, театр, засоби масової інформації, екологія та інші фактори.

2. Довготривалий процес. Французький вчений Гельвецій сказав: «Вся моя жизнь, собственно говоря, одно длинное воспитание». Відомо, що віковий період до 21 року – це період найінтенсивнішого розвитку особистості, формування характеру та поведінки. Центральна нервова система в цьому віці характеризується високою пластичністю і сприйнятливістю, завдяки чому є умови для успішного виховання особистості. Але людину можна виховувати (або перевиховувати) і в старшому віці а не тільки до 25 років, як зазначають деякі вчені. Отже, процес виховання триває від народження людини до її смерті.

3. Ступеневий характер виховання. Процес виховання поділяється на кілька етапів в залежності від віку вихованця. На 1 етапі діти засвоюють правила поведінки в сім’ї, школі, напрацьовують навички поведінки. На 2 етапі формуються етичні поняття, напрацьовуються вміння правильно діяти в різних ситуаціях, виконувати прийняті пра-вила поведінки, розвиток позитивних якостей і переборювання нега-тивних. На 3 етапі формуються переконання, напрацьовуються стійкі звички поведінки, виявляються мотиви діяльності.

4. Концентризм у змісті виховної роботи. В процесі виховання до одних і тих же якостей особистості є потреба повертатися кілька разів. Але це не просте повторення, а повторення із розширенням і заглибленням у відповідності з віковими особливостями та рівнем ви-хованості вихованців.

5. Двосторонній активний процес. Вихованець бере активну участь у процесі виховання, здійснюючи самовиховання.

6. Керований процес. Керівники закладів освіти, заступники з виховної роботи у технікумах і коледжах, куратори студентських груп планують та спрямовують діяльність студентських колективів, виховання особистості та колективу.

7. Поступове виявлення результатів виховання. Результати про-цесу виховання, на відміну від результатів процесу навчання, видно не зразу. Потрібно певний час здійснювати виховний вплив, а потім спостерігати за поведінкою студентів у різних ситуаціях.

8. Спрямованість у майбутнє. Вихователям слід враховувати не тільки потреби сьогоднішнього дня, але й передбачити зміни у сус-пільному житті, прогнозувати їх на наступні 10–15 років. Прикладом такого прогнозування може бути Національна доктрина розвитку освіти України у 21 столітті (2001 рік).

До структурних елементів процесу виховання М.М. Фіцула відно-сить мету, зміст, завдання, форми, методи, засоби, результати виховання та корекцію результатів.

Виділяють наступні етапи процесу виховання:

1. Виявлення позитивних і негативних рис особистості.

2. Проектування особистості на основі зразка-ідеалу.

3. Засвоєння вихованцем необхідних рис, набуття досвіду по-ведінки.

4. Перехід до самовиховання.

Рекомендована література

1. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: навчальний посібник. / В.М. Галузинський, М.Б. Євтух – К.: Вища школа, 1995. – 237 с.

2. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: навч. посіб. / С.Г. Карпенчук. – К.: Вища школа, 1997. – С. 7–23.

3. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: учебник для студентов пед. вузов: В 2 кн. / И.П. Подласый – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – Кн. 2. – С. 5 – 38.

4. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посіб. / М.М.Фіцула. – К.: «Академвидав», 2007. – С. 237–257.

5. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. / М.М. Фі-цула. – К.: «Академвидав», 2006. – С. 232–239.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: