Між суб'єктами підприємницької діяльності

У ст. 81(1) Договор у пр о Співтовариств о заборонен о всі угоди між суб'єктам и підприємницько ї діяльності ЄС* (англ. undertakings), рішенн я їх асоціацій та узгоджені дії (картельна практика), які можуть зашкодити торгівлі між державами-члена - ми ЄС та які мають на меті (або наслідком) запобігання, обме - женн я або спотворенн я конкуренції в межах Спільного Ринк у Співтовариства і, зокрема такі, що: а) прям о або опосередкован о закріплюють ціни купівлі чи продажу або інші умови торгівлі; б) обмежують або контролюють виробництво, ринки, технічний розвито к або інвестиції; в) розподіляють ринк и або джерела

* Щод о значенн я суб'єк т підприємницько ї діяльності ЄС див. тему 8.3.

постачання; г) застосовують неоднакові умови до рівноцінних операцій з іншими торгівельними партнерами, ставлячи їх таким чином у невигідні умови конкуренції; д) зумовлюють укладанн я контрактів прийняття м іншим и Сторонам и додаткових зобов'я - зань, як і за своїм характером або відповідно до комерційно ї практики не пов'язан і з предметом такого контракту.

Відповідно до ст. 81(2) Договору про Співтовариство будь- які такі заборонен і угоди, рішенн я або картельн а практик а автоматично вважаються недійсними. Слід зауважити, що на - ведений перелік не є вичерпним, антиконкурентним и можуть бути визнані й інші угоди, дії та рішення.

При застосуванні ст. 81 та ст. 82 Договору про Співтовариство використовується так звана система заборон (англ. prohibition system), відповідно до яко ї будь-як е обмеженн я конкуренці ї підлягає забороні, окрім випадків, коли таке обмеженн я відпо- відатиме вимогам законодавчо встановлених виключень.

Стаття 81 Договору про Співтовариство розповсюджується лиш е на відповідні угоди між, якнайменше, 2 незалежним и суб'єктами підприємницької діяльності. При цьому група суб'єк - тів підприємницько ї діяльності ЄС, в якій центральна керівна структура визначає загальну політику, та дочірні компанії не мають реальної комерційної автономії, вважається економічни м союзом і, таким чином, визнається єдини м суб'єкто м підпри - ємницько ї діяльності1. У деяки х випадках декілька самостій - них фірм може бути визнано єдини м суб'єктом підприємницької діяльності через існуванн я міцни х економічни х зв'язкі в між ними. Найбіль ш поширени м прикладо м цього слугують до - говори між головним підприємством та його філією. У подіб- них випадках ЄС П визнає такі договор и локальним и (тобто визнає їх не стільки договорами, скільк и внутрішніми адмі- ністративно-розпорядчим и актами, які мають значенн я лиш е для такого формування), а відтак такими, що не підпадають під дію ст. 81(1) Договору про Співтовариство.

Стаття 81(1) Договору про Співтовариство не уточнює, чи підпадають під дію заборони антиконкурентн і угоди суб'єктів підприємницько ї діяльності, як і заснован і з а межам и ЄС, визначаючи, що достатнім є то й факт, що в результаті таких дій має місце запобігання, обмеженн я чи спотворенн я конку - ренції в межах Спільного ринку Співтовариства. ЄС П з цього приводу дійшо в висновку, що діяльність підприємств, заснова - них за межами Співтовариства, може підпадати під дію заборон и

! Справа Т-102/92, VIH O Europe BV v. Commission of the European Communities

(1995) EC R 11-17.

ст. 81(1) Договору про Співтовариство, якщ о антиконкурентн і угоди таких підприємств виконуються в межах Спільного ринку Співтовариства, тобто спричиняют ь негативний ефект у рамках Спільного ринку Співтовариства1. Цей підхід є проявом екстра- територіальног о принцип у (англ. extra-territorial principle) або "доктрини ефекту" (англ. effects doctrine).

У законодавств і Співтовариств а про конкуренці ю під до- говорами розуміють будь-які письмові контракти, усні домов - леності, договори, які укладено частково письмово, частково усно, та так звані "джентльменські угоди", що не мають форм и контракту та не є юридичн о обов'язковими. При цьому остан - ні, рівно як і "будь-яка усвідомлювана паралельна поведінка", визнаються узгодженими діями.

Заборона ст. 81 Договору про Співтовариство розповсюд - жується як на горизонтальні, так і вертикальні угоди. Горизон- тальні — це угоди між суб'єктам и підприємницько ї діяльності ЄС, які конкурують на одному рівні виробництва або дистри - буції, наприклад, угоди між виробникам и або між оптовим и чи роздрібним и продавцями. Вертикальні угоди укладаються між суб'єктами, що діють на різних рівнях виробництв а та дистрибуці ї товарів, наприклад, угоди між виробникам и та дистриб'юторами, між постачальниками сировин и та виробни - ками кінцевого продукту.

Узгоджені дії суб'єктів підприємницької діяльності розтлу- мачено ЄС П як "форму координації дій між суб'єктам и під- приємницько ї діяльності, що, не досягши стадії, коли укладаєть- ся угода, замінює собою ризики, які пов'язан і з конкуренцією"2. При цьому такі дії є правопорушення м лиш е тоді, коли спри - чиняют ь довготермінове підвищенн я цін.

Рішення асоціацій є резолюціям и уповноваженог о орган у асоціації (найчастіше це рада, що складається з представників усіх або більшост і члені в асоціації), як і покладают ь певн і обмеженн я та повноваженн я на членів та обмежують свободу їх дій.

Відповідно до принципу ринкової інтеграції усі перелічені вище угоди, рішенн я асоціацій та узгоджені дії суб'єктів під- приємницько ї діяльності є предметом регулюванн я ст. 81(1) Договору про Співтовариство лиш е у випадку, коли вони можуть завдати шкоди торгівлі між державами-членам и ЄС. Для ви- значенн я такої шкоди ЄС П застосовує спеціальни й тест, за

1 Див.: Об'єднан і справ и 89, 104, 114, 116, 117 і 125-129/85 A. Ahlstrom Osake- yhtio and others v Commission of the European Communities (1988) EC R 5193.

2 Див.: Справа 48/69, ICI v. Commission (1972) EC R 619, (1972) CML R 557.

допомогою яког о визначається, чи була "можливість передба- чати з великим ступенем вірогідності на підставі об'єктивни х даних, що угода може прям о чи непрямо, реально чи потен - ційно, вплинути на торгівлю між державами-членам и ЄС". При цьому навіть у випадках, коли сторони угоди є представниками однієї держави-члена, існує можливість застосування ст. 81(1) Договору про Співтовариство, якщ о такі угоди можуть створити додаткові обмеженн я конкуренції за національним и ознакам и та таким чино м ускладнити фірмам з інших держав-члені в ЄС доступ до визначеного ринку. Використання цього тесту дозво - ляє практичн о всі порушенн я в будь-якій частині Спільног о ринк у Співтовариств а кваліфікуват и я к порушенн я режим у недискримінації між державами-членам и ЄС. Відсутність спри - чиненн я шкод и торгівлі між державами-членам и ЄС виключає можливість застосування ст. 81(1) Договору про Співтовариство, але норм и національного конкурентног о права можуть засто- совуватись.

Законодавство Співтовариства про конкуренцію забороня є угоди, які запобігають, обмежуют ь або спотворюют ь конку - ренці ю на Спільном у ринк у Співтовариства. При цьому до уваги беруться як антиконкурентні наміри сторін, так і реальний ефект, до яког о призвела угода (навіть за умови відсутності відповідного наміру у сторін). В останньому випадку сторони не можуть посилатися на свою необізнаність або на некоректну юридичну пораду з цього приводу. При визначенні наявності негативного впливу на конкуренці ю ЄС П застосовує принци п "економічного аналізу", що включає аналіз можливих наслідків угоди з економічно ї точк и зору. Враховується вплив не лиш е на Спільни й рино к Співтовариства, але й на ринк и інших країн, оскільки недобросовісні суб'єкт и підприємницько ї діяльності можуть використовувати зовнішніх партнерів і ринки для послаб- ленн я конкуренції в межах ЄС. Цей метод дозволяє виключити з числа заборонених угод ті, що формальн о підпадають під дію ст. 81(1) Договору про Співтовариство, але, завдяки незначній частці ринк у учасників таких відносин, не завдають суттєвої економічної шкоди конкуренції, а відтак не суперечать цілям Спільного ринку Співтовариства. Крім того, у низці випадків такі угоди є єдини м засобом для дрібних компаній витримати конкуренцію, а відтак вважається, що вони позитивно вплива- ють на стан ринку. Дл я вилучення угод малої значущості, що нездатні суттєво вплинути на торгівлю у Співтоваристві з під дії заборон и ст. 81(1) Договор у пр о Співтовариств о Євро - пейсько ю Комісіє ю було запроваджен о принци п de minimis, яки й закріплен о в Повідомленні про угоди малої значущості, що суттєво не обмежують конкуренці ю відповідно до ст. 81(1)

Договору про Співтовариство1. Згідно з цією доктриною, угода, що формальн о підпада є під дію ст. 81 Договор у про Спів - товариство, але яку укладено між суб'єктам и підприємницько ї діяльності ЄС, чия сукупна частка не перевищує встановлений рівень, визнається дійсною. При цьому, для підприємств-кон - курентів така частка на ринку не повинн а перевищувати 10%, а у випадку укладення угоди між підприємствами, що не конку - рують між собою — 15%. Дл я угод, що мають кумулятивний антиконкурентни й ефек т (якщ о фірма є у секторі, де вже діє подібна мережа угод, з'являєтьс я висок а частка ризику, що конкуренція може бути обмежена в результаті кумулятивного ефекту) — 5%. Щод о малих та середніх підприємств2, то за загальним правилом вважається, що вони не здатні спричинит и суттєву шкоду конкуренції між державами-членам и ЄС.

Принци п de minimis не застосовується до угод щодо вста- новленн я цін або розподілу ринкі в (англ. hard-core restrictions). Такі угоди майже завжди визнаються забороненими 3.

Разом із розробкою концепції несумісних зі Спільним ринком Співтовариства угод створено інститут так званих вилучень (англ. exemptions). У ст. 81(3) Договору про Співтовариство передба- чено, що, якщ о комерційн а угода формальн о порушує норм и конкурентного права (тобто за формальними ознаками така угода підпадає під дію ст. 81(1) Договору про Співтовариство), але фактичн о призводить до поліпшенн я виробництва та розпов - сюдженн я продукції або сприя є економічном у або технічному прогресу, внаслідок чого значну вигоду одержує споживач, і як а не покладає на підприємства надмірних обмежен ь та не дає можливості послабити конкуренцію, така угода підпадає під категорію "вилучень" та звільняється від застосування будь- яки х заходів впливу з боку органів держав-члені в ЄС та ін- ститутів ЄС (тобто така угода цілком "вилучається" з-під дії заборон ст. 81(1) Договору про Співтовариство). Тобто заборо- нена угода є дозволено ю за умови, що позитивни й ефект від неї переважає над негативними антиконкурентним и наслідками.

1 Див.: Повідомленн я Європейсько ї Комісії про угоди малої значущості, які суттєво не обмежують конкуренці ю відповідно до ст. 81 (1) Договору про Спів - товариство ("de minimis") (O.J. 2001 С368).

: Див.: Рекомендації Європейсько ї Комісії щодо визначенн я мікро, малих та середнього розміру підприємст в від 6 травня 2003 p. (O.J. 2003 L 24).

3 Див.: Регламент Європейсько ї Комісії 2658/2000 від 29 листопад а 2000 р. про застосування ст. 81(3) Договору про Співтовариство до категорій угод щодо спеціалізації (О.J 2000 L304); Регламент Європейсько ї Комісії 2659/2000 від 29 листопада 2000 р. про застосування статті 81(3) Договору про Співтовариство до категорій угод про науково-дослідну діяльність (O.J. 2000 L304); Регламент Європейсько ї Комісії 2790/1999 від 22 грудня 1999 р. про застосування статті

81(3) Договору про Співтовариство до окреми х категорій вертикальни х угод та узгоджених практи к (O.J. 1999 L336).

При цьому мають бути виконані 4 умови (перші 2 — позитивні;

останні 2 — негативні).

Перша умова — комерційна угода має сприят и поліпшенн ю виробництва або розповсюдженн ю товарів, або технічному чи господарському прогресу. Поліпшенн я або прогрес можуть про- являтис я як відразу, так і через деяки й час, шо пов'язан о із збільшення м обсягів виробництва, зміно ю системи розповсюд- женн я (дистрибуції) товарів тощо.

Поліпшення можуть включати будь-які вдосконаленн я в сфері управління, усунення торгівельних бар'єрів, поліпшенн я якості продукції тощо. Поняття прогресу в праві Співтовариства досит ь розпливчат е і передбачає біль ш кардинальн і змін и систем и товарообігу.

Друга умова — комерційна угода має гарантувати споживачам справедливу частку кінцевих благ. Під споживачами розуміються усі суб'єкти, які придбали товари на будь-якій стадії розпов - сюдження, як для власного споживання, так й для подальшого перепродажу, використанн я у виробництві тощо. Поняття блага включає не лиш е зниженн я ціни, але й збільшення кількості чи якості одиниц ь товару, поліпшенн я сервісу, тощо.

Третя умова — комерційна угода не повинн а накладати на суб'єктів підприємницько ї діяльності ЄС обмеження, що є зай - вими для задоволення позитивни х умов. Ця негативна умова пов'язан а з наслідками обмежень, що покладаються суб'єктам и підприємницько ї діяльності одни м на одного. Суб'єкт и під- приємницько ї діяльності мають довести, що ці обмеженн я є обгрунтованими та потрібними для досягненн я цілей, вказаних у позитивних умовах. Нерідко мають місце випадки, коли угоди відповідають першим 2 умовам, але з приводу невідповідності третій отримують відмову у наданні індивідуальних вилучень.

Четверта умова — комерційн а угода не повинн а надавати суб'єктам підприємницько ї діяльності ЄС можливості усунення конкурентів щодо суттєвої частини певної продукції. Остання умова пов'язан а з дією угод поза державою та потребує повного аналізу ринку, з урахуванням найближчих конкурентів, обся - гів продажу (виробництва) товарів та інших чинників.

У 2003 р. система наданн я вилучень суб'єкта м підприєм - ницько ї діяльност і Є С зазнал а значни х змін. Відповідно д о Регламенту Ради Міністрів 1/2003' ст. 81(3) Договору про Спів- товариство та система вилучень, що нею передбачена, набули прямої дії у правових системах країн-членів. Так, починаюч и з

1 Див.: Регламент Ради Міністрів 1/2003 від 16 грудня 2002 р. шод о застосу- ванн я правил стосовно конкуренції, викладених у ст.ст. 81, 82 Договору про Співтовариство (O.J. 2003 L1).

1 травня 2004 p. суб'єкти підприємницько ї діяльності ЄС отри- мали право самостійно, без дозволу Європейсько ї Комісії (я к це передбачалось чинни м раніше Регламентом 17і) прям о засто- совувати вилучення, передбачені ст. 81(3) Договору про Спів- товариств о у відповідних випадках. Такі змін и відбулися на підставі пропозиці й Європейсько ї Комісії щодо модернізації правил, що регулюють конкуренцію2. Раніше чинн а система дозволів (англ. authorization system) передбачала, що для отри- мання права користуватися певним вилученням необхідною була попередня нотифікація угоди до Європейсько ї Комісії та от- риманн я підтвердження Європейської Комісії щодо відповід- ності нотифіковано ї угоди критеріям, викладени м у ст. 81(3) Договору пр о Співтовариство. За умов нової систем и (англ. directly applicable exception system), суб'єкт підприємницької діяль- ності, що укладає угоду, яка, на його думку, підпадатиме під заборону ст. 81(1) Договору про Співтовариство, має самостійно визначити, чи дотримані вимоги ст. 81(3) Договору про Спів- товариство, які дозволили б застосувати ст. 81 Договору про Співтовариств о в цілому. Пр и цьом у ризи к неправильног о визначенн я відповідності комерційної угоди критеріям ст. 81(3) Договор у пр о Співтовариств о цілко м покладаєтьс я н а під - приємства, які мають право звернутис я за консультаціє ю до Європейської Комісії або національних конкурентних органів. Окрім того, Європейськ а Комісія втратила монополі ю на засто- сування ст. 81(3) Договору про Співтовариство. Натомість таке право Регламентом 1/2003 надано національни м конкурентни м органа м і національни м судам, як і покликан і застосовувати поряд із конкурентним и нормами національного права загально- європейські правила щодо конкуренції.

З метою допомогт и суб'єкта м підприємницько ї діяльності ЄС та представника м національни х органів зорієнтуватися у нових умовах Європейськ а Комісія опублікувала розгалужений комплексни й інформаційни й пакет, так звани й "пакет модерні-

1 Див.: Регламент 17 шод о застосування ст.ст. 85, 86 Договор у пр о Співтова - риство (O.J. 1962 L13).

2 Див.: Біла книга шодо модернізації правил шод о застосування ст.ст. 85, 86

Договору про Співтовариство (O.J. 1999 СІ32).

'Див.: Керівні вказівки щодо роз'ясненн я концепці ї спричиненн я впливу на торгівлю, що закріплена у ст.ст. 81, 82 Договору пр о Співтовариство (O.J. 2004

С101): Повідомленн я про порядо к розгляду Європейсько ю Комісією скарг на підставі ст.ст. 81, 82 Договору про Співтовариство (O.J. 2004 С101); Повідом - ленн я про неформальн і вказівки щодо розгляду нових питань, які виникают ь при розгляді окреми х справ із застосування ст.ст. 81, 82 Договору про Спів - товариство (O.J. 2004 С101); Повідомленн я щод о співпраці в рамках Мережі Органів з питан ь захисту конкуренці ї (O.J. 2004 С101): Повідомленн я шодо спів- праці між Європейсько ю Комісіє ю та судами держав-члені в ЄС при застосу- ванні ст.ст. 81, 82 Договору про Співтовариство (O.J. 2004 С101).

зації" (англ. modernization package)3, в яком у роз'яснюютьс я питанн я тлумачення ст.ст. 81, 82 Договору про Співтовариство, порядок координації дій між Європейсько ю Комісією та наці- ональним и конкурентним и органами і судами1.

Ще під час дії попередньої системи надання вилучень Єв- ропейська Комісія зіткнулася із величезною кількістю індиві- дуальних заяв щодо звільнення від дії ст. 81(1) Договору про Співтовариство, тому Регламенто м Рад и Міністрі в 19/65 із змінами, внесеним и Регламентом 1215/992, Європейськ а Ко- місія отримала право видавати власні регламенти, які надають групові вилучення з під дії заборон и ст. 81(1) Договору про Співтовариств о для окреми х груп угод (англ. block exemption regulations). Такі регламенти виключають певні категорії (блоки) угод певних секторів і/аб о категорій організацій, які відповіда- ють умовам ст. 81(3) Договору про Співтовариство*. На підставі цих повноважен ь Європейськ а Комісія наразі надала декілька групових вилучень. Поза тим, певні групові вилучення було прийнят о Радою Міністрів, яка також має право їх встановлю- вати. У цих документах точн о зазначен і умови, які повинн і виконуватис я для одержанн я користі від відповідної пільги. Головне практичне значенн я таких вилучень полягає в тому, що компанії, які відповідають встановленим вимогам, автома- тично підпадають під дію вилучення і не повинні самостійно проводити оцінку своїх дій на відповідність критеріям ст. 81(3) Договору про Співтовариство.

Таки м чином, ст. 81 Договору про Співтовариство обмежує певну свободу підприємств стосовно договірних відносин. Вста- новлено досит ь жорсткі умови, яки м мають відповідати угоди. За порушення хоча б однієї з них угоди визнаються такими, що не породжують юридичних наслідків для сторін. Проте оче- видно, що встановлення обмежен ь у договірних відносинах не є самоціллю, а лиш е покликан е забезпечити економічни й та

1 Див.: Регламент Європейські й Комісії 773/2004 від 7 квітня 2004 р. щодо порядку проведенн я процедур Європейсько ю Комісією відповідно до ст.ст. 81,

82 Договор у про Співтовариство (O.J. 2004 L123).

2 Див.: Регламент Ради Міністрів 19/65 щодо застосування ст. 85(3) Договору про Співтовариство до окреми х категорій угод та узгоджених практи к (O.J. 1965

L36) та Регламент Ради Міністрів 1215/1999 від 10 червня 1999 p., що змінює Регламент 19/65 щодо застосування ст. 85(3) Договору про Співтовариство до окреми х категорій угод та узгоджених практи к (O.J. 1999 L148).

* Наприклад, окремі категорії вертикальних домовленостей (Регламент 2790/

99 (О.J 1999 L336/21), види горизонтальних угод (Регламент 2821/71 (O.J. 1971

L285/46), домовленосте й щодо спеціалізації (specialization agreements) (Регла-

мент 2658/2000 (O.J. 2000 L304/3), угод на проведення науково-дослідних робіт

(Регламент 2659/2000 (O.J. 2000 L304/7), угод щодо передачі технологій (Регламент

772/04 (O.J. 2004 LI23/11), домовленосте й щодо дистрибуції та обслуговування

автомобілів (Регламент 1400/02 O.J. 2002 1.203/30).

технологічний прогрес, ефективн е функціонуванн я Спільного ринк у Співтовариства. Тому право Співтовариства відходить від вузько-формальног о (безапеляційного) тлумаченн я нор м права (заборона дій perse) і фактичн о вимагає приймати рішенн я про шкоду, як а завдається конкуренці ї на Спільном у ринк у Співтовариства, в кожному конкретному випадку, з урахуванням усіх обставин справи, правових та економічни х чинників1. Все більше довір и та свобод и з цього питанн я надається сами м суб'єктам підприємницької діяльності, але така свобода є збалан- совано ю досит ь суворою відповідальністю і повноваженням и Європейсько ї Комісії та національних органів на перевірку від- повідної діяльності підприємств.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: