Обласна автономія і місцеве самоврядування

В адміністративно-територіальному відношенні Італія поділяється на області (їх 20), провінції і комуни. Автономна область — це вищий ешелон територіального розподілу, до компетенції якого входять сфери, що до видання Конституції 1947 року відносилися до ведення центральних органів влади.

Усі області розділені на дві категорії — звичайні (15) та спеціальні (5). Якщо статус перших визначений загальними для всіх конституційними нормами, то статус других неоднаковий. Він регулюється спеціальними конституційними законами.

Повноваження областей включають організацію своїх органів, свої відомства, установлення границь комун, регулювання питань суспільної добродійності, санітарної і лікарняної допомоги. У їхньому веденні знаходиться містобудування, туризм і готельна справа, полювання і рибна ловля, сільське господарство і ліси, ремесла, міська та сільська по-

ліція, а також інші питання, що можуть бути включені спеціальними конституційними законами.

Області мають адміністративну діяльність у сферах, в яких вони приймають закони. Області зі спеціальним статусом мають більш широкі повноваження і у них є права, що перевищують компетенцію звичайних областей у специфічній для кожної з них сфері.

На національному рівні області беруть участь у виборах Президента республіки, мають ініціативу при проведенні голосувань у формі народного вето і конституційних референдумів (статті 75 і 138), правом законодавчої ініціативи (ст. 121).

Органами областей зі звичайним і спеціальним статусом є ради, джунти і голови джунти. Рада зі своїм головою є законодавчим органом, він контролює діяльність виконавчої влади. Джунта — виконавчий орган.

Чисто адміністративними одиницями є провінції (їх близько 100) і комуни (близько 8 тис). Вони мають виборні органи й органи виконавчої влади. Перші — ради; другі — у провінціях — джунти, що обираються зі складу ради, а в комунах — муніципальні джунти і мер, який виконує ще й функції представника держави. Обсяг компетенції цих територіальних одиниць невеликий — деякі соціальні, шкільні служби.

Судова система

Згідно зі ст. 104 Конституції, магістратура має автономний й незалежний від усякої влади стан. До магістратури входять судді та прокурори. Вищим конституційним органом у судовій ієрархії є Вища рада магістратури, діяльність якої регулюється Основним законом (статті 104—108) і законом від 24 березня 1958 року, а також рядом актів. Вища рада магістратури включає 24 особи, з яких троє входять за посаг дою — Президент Республіки як голова, голова і генеральний прокурор Касаційного суду. Інші члени Ради обираються у такій кількості: 14 — магістратами з числа осіб, що належать до різних категорій магістратури, 7 — парламентом на спільному засіданні палат з числа штатних професорів права університетів і адвокатів з 15-річним стажем.

302

Глава 18

До компетенції Вищої ради магістратури входить: прийом до складу магістратури, переводи, підвищення й інші заходи, пов'язані зі статусом магістратів; призначення і відкликання почесних віце-преторів, світових суддів та їхніх заступників, а також членів спеціалізованих відділень, що не є магістратами; накладення дисциплінарних санкцій на магістратів і деякі інші функції.

Судова система Італії поділяється на дві галузі — загальні суди (цивільні та кримінальні справи) і спеціальні суди (адміністративна юстиція). В основі системи загальних судів лежить судовий округ, межі якого, як правило, не збігаються з існуючими адміністративно-територіальними одиницями. Підставою системи є консиліратори (мирові судді), правомочні розглядати малозначущі цивільні справи. їхня посада неоплачувана й не вимагає юридичного утворення. Далі йдуть претори, що розглядають апеляції на рішення консилі-раторів і розглядають цивільні справи як перша інстанція. Вони також розглядають кримінальні справи, по яких покарання не перевищує трьох років позбавлення волі. Усього в країні близько 1 тис. преторів.

Апеляції на рішення преторів розглядаються в трибуналах, яких у країні близько 150. Кожний трибунал включає трьох суддів. До його складу входять суди присяжних, що розглядають серйозні карні злочини. Рішення в таких судах виноситься двома професійними і шістьма непрофесійними ("народними") суддями. Вирок виноситься простою більшістю голосів.

Двадцять три апеляційних суди займаються розглядом цивільних і кримінальних справ, що надходять з трибуналів. Кожний такий суд засідає у складі п'яти чоловік.

Вищим судом у системі загальних судів є Касаційний суд. До його функції входить забезпечення єдності судової практики, розгляд спорів про компетенцію між судами. Цей орган є касаційною інстанцією у справах, розглянутих апеляційними судами. По кожній справі рішення приймає журі із семи суддів, а особливо складні справи можуть розглядатися в об'єднаних парламентах у складі 15 суддів.

Спеціальна (адміністративна) юстиція являє собою самостійну галузь. Вона розпадається на дві підсистеми — загальні адміністративні суди на чолі з Державною радою та спеціальні, очолювані Рахунковою палатою.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: