Місцеве самоврядування

Відповідно до Конституції РФ (п. 2 ст. 3), народ здійснює свою владу безпосередньо, а також через органи державної

378

Глава 20

Основи конституційного права Російської Федерації

379

влади та органи місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування — це спосіб організації та здійснення влади на місцях, який забезпечує самостійне рішення громадянам повноважень місцевої влади. Місцеве самоврядування забезпечує самостійне рішення населенням питань місцевого значення, володіння, користування і розпорядження муніципальною власністю.

Згідно з Конституцією РФ (ст. 12), орган місцевого самоуправління не входить до системи органів державної влади. Місцеве самоврядування здійснюється громадянами шляхом референдуму, виборів та інших форм прямого волевиявлення. До місцевого самоврядування належать міські і сільські поселення, частини цих поселень (райони міст, мікрорайонів, квартали, вулиці тощо).

Система органів місцевого самоуправління є вибірні та інші органи місцевого самоуправління. Представницькі органи (дума, муніципальний комітет, збори представників тощо) складаються з депутатів, обраних на основі загального, рівного та прямого виборчого права при таємному голосуванні, глави муніципальних утворень (глава адміністрації, староста і т. п.) обираються або призначаються.

Органи місцевого самоврядування самостійно управляють муніципальною власністю, формують, затверджують і виконують місцевий бюджет, установлюють місцеві податки та збори, здійснюють охорону громадського порядку, а також вирішують інші питання місцевого значення.

Конституційні поправки та перегляд Конституції РФ регулюються главою 9. Процес внесення поправок і перегляд Конституції дуже складний. Пропозиції про поправки та перегляд положень Конституції можуть вносити Президент РФ, Рада Федерації, Державна дума, Уряд РФ, законодавчі (представницькі) органи суб'єктів федерації, а також не менш як одна п'ята членів Ради Федерації або депутатів Державної думи. Особливо складний процес установлює Конституція для перегляду глави 1 (Основи Конституційного ладу), глави 2 (Права та свободи людини і громадянина), глави 9 (Конституційні поправки та перегляд Конституції). Ці три глави (1, 2, 9) взагалі не можуть бути переглянуті Федеральними Зборами, а якщо пропозицію про перегляд положень глав 1, 2, 9 було підтримано трьома п'ятими голосів від загальної кількості членів Ради Федерації та депутатів Держав-

ної думи, то відповідно до федерального Конституційного закону (він до цього часу не підготовлений), скликаються Конституційні Збори.

Конституційні Збори або підтверджують незмінність Конституції або розробляють проект нової Конституції, який приймається Конституційними Зборами двома третинами голосів від загальної кількості їх членів чи виноситься на всенародне голосування.

Порядок внесення поправок до глав 7—8 Конституції інший. Такі поправки до Конституції приймаються у порядку, передбаченому для прийняття федерального Конституційного закону (він приймається більшістю — не менш як трьома чвертями голосів від загальної кількості членів Ради Федерації і не менш як двома третинами голосів від загальної кількості депутатів Державної думи), і набувають чинності після їх схвалення органами законодавчої влади не менш як двома третинами суб'єктів федерації.

Основи конституційного права Польщі

381

Глава 21, Основи конституційного права

Польщі

Конституція Польщі

У листопаді 1918 року Польща стала незалежною державою, В березні 1921 року була прийнята демократична Конституція. Але незалежність польської держави тривала недовго.

1 вересня 1939 року Німеччина здійснила злочинний напад на Польщу і протягом трьох тижнів розгромила її збройні сили. Почалася друга світова війна. Гітлерівська Німеччина включила західну частину Польщі до складу третього рейху, східну перетворила на генерал-губернаторство, а фактично на колонію, де були утворені концентраційні табори Майданек, Освенцім, Треблінка. В них було знищено шість мільйонів чоловік з окупованих країн Європи, серед яких понад два мільйони поляків. Польський народ розпочав боротьбу проти окупантів.

Від повного біологічного знищення польську націю врятувала Червона Армія, яка розгромила німецькі збройні сили і, як відомо, втратила при звільненні Польщі від загарбників понад 1 млн 188 тис. солдатів. Владою у країні оволоділи комуністи.

1952 року була прийнята Конституція, яка закріпила належність влади народові й проголосила Польщу народною республікою.

Майже півстоліття у влади були комуністи. У країні періодично виникали політичні кризи — 1956, 1968, 1970, 1976, 1981 і 1989 pp. Комуністи з великими труднощами переборювали їх, усували окремих керівників, які "скомпрометували" себе, та вдавалися до інших заходів, щоб зберегти владу, але через зроблені помилки та зловживання владою зазнали краху. Ось деякі найбільш важливі законодавчі акти, прийняті з 1989 року.

У квітні 1989 року було прийнято закон "Про зміну Конституції Польської Народної Республіки" і "Положення про вибори до Сейму ПНР X скликання на період 1989— 1993 pp."; "Положення про вибори до Сейму Польської Народної Республіки". В законі "Про зміну Конституції Польської Народної Республіки", зокрема, була підвищена роль Сейму, утворений Сенат, який було скасовано ще 1946 року; було створено інститут президентства, замість Державної Ради, передбаченої Конституцією ПНР 1952 року, замість назви Польська Народна Республіка держава дістала назву Республіка Польща.

Положення про вибори до Сейму... та Положення про вибори до Сенату... створили умови для справжньої прояви волі виборців.

Внаслідок переговорів між колишньою правлячою коаліцією, яку складали Польська об'єднана робітнича партія (панівна партія в цій коаліції), Об'єднана селянська партія та Демократична партія з керівництвом профсоюзу "Солідарність", остання була легалізована, визнана опозицією і включена до політичного життя.

Згідно з домовленістю "За круглим столом" між правлячою коаліцією та "Солідарністю" під час виборів депутатів Сейму першій повинно належати 65 відсотків усіх місць у Сеймі, а опозиції — 35. За цією схемою відбулися у червні 1989 року вибори до Сейму. Про співвідношення політичних сил того часу свідчать результати першого туру. Від правлячої коаліції у першому турі було обрано лише два депутати з 264 за окружними виборчими списками, а 262 депутати було обрано лише в другому турі. Правляча коаліція зазнала нищівної поразки, а майже всі кандидати в депутати Сейму від "Солідарності" були обрані ще в першому турі.

До Сенату не було обрано жодного кандидата від правлячої коаліції.

Незабаром правляча коаліція розпалася; змушений був відмовитися від посади Президента керівник комуністів В. Ярузельський. Президентом Республіки Польща на загальних виборах 1990 року був обраний керівник "Солідарності" Л. Валенса. Політична обстановка у країні залишалася нестабільною, що знаходило своє відображення на результатах чергових виборів до Сейму та Сенату. Так, під час виборів Союз демократичних лівих сил дістав 20,5% дійсних

Глава 21

Основи конституційного права Польщі

голосів виборців, Польська селянська партія — 15,4% усіх голосів, і, завдяки системі підбиття підсумків голосування, вони дістали 66 відсотків місць у Сеймі і 73 із ста сенаторів.

Профсоюз "Солідарність", який не зміг подолати 5%-й бар'єр, не був репрезентований у Сеймі. У вересні 1995 року і вдруге 2000 року Президентом Республіки Польща від Союзу демократичних лівих сил був обраний О. Квасьнев-ський.

У вересні 1997 року маятник політичного життя колихнувся в бік правого блоку. Перемогу на виборах дістала політична коаліція "Акція виборча Солідарність" (ABC) на чолі з правоцентристським Союзом свободи, яка подолала внутрішні розбіжності, виступила єдиним фронтом і перемогла, дістала 38,8% дійсних голосів виборців. Союз демократичних лівих сил хоч і дістав 28% дійсних голосів, зазнав поразки.

Під час цих виборів загородний бар'єр подолали п'ять політичних партій.

Внаслідок виборів до Сейму 1997 року "Акція виборча Солідарність" отримала 202; Союз демократичних лівих сил — 156; Союз свободи — 72; Польська селянська партія — 17, інші політичні партії — 13 депутатських мандатів.

У 1990-ті роки Сейм приймає ряд важливих законів про подальше удосконалення органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування та удосконалення виборчого законодавства. Так був прийнятий Конституційний Закон від 17 жовтня 1992 року "Про взаємовідносини між законодавчою та виконавчою владами, а також про територіальне самоврядування", який скасував Конституцію 1952 року за винятком розділів про Конституційний трибунал. Державний трибунал, Найвищу Палату контролю, Суд і Прокуратуру, принципи виборчого права, герб, кольори, гімн і столицю, внесення змін до Конституції... Як зазначається у вступі до цього Конституційного закону, він ставить за мету удосконалення діяльності найвищих органів держави до моменту прийняття нової Конституції.

Були також прийняті Положення про вибори до Сейму 1993 року (зі змінами, внесеними 1995 року). Положення про вибори до Сенату 1991 року (зі змінами, внесеними в 1993 і в 1995 роках).

У квітні 1992 року був затверджений Конституційний закон "Про порядок підготовки та прийняття Конституції Республіки Польща", згідно з яким утворилася Конституційна комісія Національних зборів. До її складу входили депутати Сейму та сенатори. Визначалися суб'єкти, які мають право вносити проекти конституції та строки їх внесення.

До Конституційної комісії Національних зборів було внесено сім проектів, шість з яких підписані групами депутатів Сейму та Сенату, сьомий — президентський проект конституції.

У січні 1997 року після тривалих дискусій Конституційна комісія схвалила проект Конституції, а 2 квітня 1997 року Національні збори прийняли його необхідною більшістю. На референдумі, який відбувся 25 травня 1997 року, за Конституцію висловилися 56,8 відсотка, проти — 43,2 відсотка, а всього до урн прийшло 39,8 відсотка тих, хто мав на це право, тобто, за Основний закон проголосувало трохи більше, ніж одна п'ята дорослих громадян.

Конституція набрала чинності через три місяці з дня її оголошення (ст. 243 Конституції 1997 року).

У розділі І Конституції Республіка регулює основи політичного та громадського устрою. Республіка Польща — проголошує стаття 1 Конституції, — є загальним добром усіх громадян. Республіка Польща є демократичною правовою державою, яка здійснює принципи соціальної справедливості. Вона є єдиною державою, в якій найвища влада належить нації. Нація здійснює владу через своїх представників або безпосередньо. По питаннях, які мають особливе значення для держави, може бути проведено загальнопольський референдум. Конституція передбачає також проведення місцевого референдуму (статті 125,170).

Органи публічної влади діють на основі і в межах права. Конституція проголошується верховним правом країни. Норми Конституції є нормами прямої дії, якщо Конституція не передбачає іншого.

Устрій Республіки Польща основується на поділі і рівновазі законодавчої, виконавчої та судової влади. Законодавчу владу здійснює Сейм і Сенат, виконавчу — Президент Республіки Польща і Рада Міністрів, а судову — суди і трибунали.

Глава 21

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: