Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА РОЗКОЛ НІМЕЧЧИНИ




 

Після капітуляції Німеччини у другій світовій війні деякий час при владі знаходився уряд Деніца (наступника Гітлера), але 24 травня 1945 р. рішенням союзних окупаційних властей він був розпущений.

5 червня 1945 р. представники СРСР, Великобританії, США та Франції підписали Декларацію про поразку Німеччини та взяття на себе верховної влади по відношенню до Німеччини урядами СРСР, США, Великобританії та Тимчасовим урядом Французької республіки.

6 червня 1945 р. були опубліковані раніше заключені угоди про контрольний механізм в Німеччині та зонах її окупації. В них йшла мова про те, що верховна влада буде здійснюватися радянським, тританським, американським та французьким головнокомандуючими окупаційними силами, кожним у своїй зоні. Чотири головнокомандуючих складали Контрольну раду, яка створювалась для узгодження дій в зонах, опрацювання та прийняття рішень з головних військових, політичних, економічних питань, загальних для усієї Німеччини. Управління “Великого Берліну” повинна була здійснювати між союзницька комендатура, яка діяла під загальним керівництвом Контрольної ради.

Зони окупації були розподілені таким чином: східні райони країни були закріплені за радянськими військами, північно-західні – британськими, південно-західні – американськими і західні – французькими. Так само на чотири зони окупації був розділений і Берлін. При цьому головним завданням країн-переможниць визначалось перетворення Німеччини в єдину миролюбиву демократичну державу.

В ході зустрічей голів урядів союзних держав була розроблена реалістична програма перебудови господарчого та політичного життя німецького народа, яка передбачала здійснення:

1) демілітарізації – повного роззброєння, ліквідації усієї німецької військової індустрії;

2) денацифікації – знищення НСДАП, усіх її організацій, щоб вони ніколи не відродилися в будь-якій формі;

3) демократизації – реконструкції німецького політичного життя на демократичних засадах, щоб стала можливою участь німців в мирному міжнародному співробітництві;

4) декартелізації – децентралізації німецької економіки шляхом знищення черезмірної концентрації економічної сили, особливо у формі монополій – картелів, синдикатів, трестів.

Неодноразово розглядалося питання про кордони Німеччини. На Потсдамській конференції було прийняте рішення з цього питання, але в той же час було вирішено врегулювати кордони при підписанні мирного договору. Але він так і не був заключений, тому тривалий час на Заході існувала думка, що рішення Потсдамської конференції не остаточні і тому повинні бути переглянуті.

В 1950 р. була заключена угода між НДР та ПНР про проведення кордону лінією Одер – Нейсе, таким чином кордони набули законного характеру.

По-різному проходили процеси демілітарізації, денацифікації, демократизації в різних зонах окупації.

Відразу ж почалася боротьба і з питання про об’єднання Німеччини.

На I та II сесіях Ради Міністрів закордонних справ представники Франції висунули пропозицію, яка заключалась в тому, що для безпеки Європи доцільним є поділ Німеччини на декілька держав та відокремлення на користь Франції Рейнської області, Рура та Саара. Ця пропозиція не була підтримана представниками Великобританії та США.

Але 2 грудня 1946 р. сталося економічне об’єднання американської та британської зон окупації в так звану Бізонію, а в 1948 р. до них приєдналася французька зона, в результаті чого утворилась Тризонія.

Основною метою цього об’єднання було створення сепаратної західнонімецької держави та включення її до військового блоку, спрямованого проти СРСР та інших країн Східної Європи.

З 23 лютого по 6 березня і з 20 квітня по 1 червня 1948 р. в Лондоні проходила нарада представників США, Великобританії, Франції, Бельгії, Нідерландів, Люксембурга. На ній був прийнятий ряд заходів, спрямованих на підрив співробітництва із СРСР: проведення сепаратної грошової реворми в західних зонах, підготовка конституції для західнонімецьких земель та створення сепаратного уряду, припинення роботи Контрольної ради та Міжсоюзницької комендатури в Берліні. В березні 1948 р. Контрольна рада фактично перестала функціонувати.

18 червня 1848 р. було оголошено про проведення грошової реформи в західнонімецьких землях та в западному секторі Берліну. А 22 липня того ж року у відповідь на це про проведення грошової реформи було оголошено у радянській зоні окупації.

З 1 вересня 1948 р. в Бонні почала засідата Парламентська Рада на чолі з лідером Християнсько-демократичного союзу К.Аденауером. До травня 1949 р. Парламентська Рада підготувала проект Конституції, який був затверджений головнокомандуючими військами США, Великобританії та Франції. 23 травня 1949 р. було оголошено про вступ в дію Конституції Західної Німеччини, 14 серпня 1949 р. проходили вибори до вищого органу законодавчої влади західнонімецької держави – бундестагу, а 20 вересня 1949 р. було оголошено утворення Федеративної Республіки Німеччини.

У східній зоні 30 травня 1949 р. (через тиждень після введення в дію Конституції Західної Німеччини) III Німецький народний конгрес в Берліні затвердив Конституцію НДР, а 7 жовтня того ж року було проголошено створення Німецької Демократичної Республіки.

Таким чином, наслідком протистояння колишніх союзників з антигітлерівської колаліції, та “холодної війни”, стало створення двох німецьких держав, а кордон між цими двома державами на довгі роки стала кордоном між західним та східним блоками.

 

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных