Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






ДУНАЙСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1948 р.




Продовження мирного врегулювання в Південно-Східній Європі проходило на Дунайській конференції в Белграді 30 липня – 18 серпня 1948 р. В цій конференції брали участь придунайські держави (СРСР, Українська РСР, Румунія, Болгарія, Югославія, Угорщина, Чехословаччина), а також США, Великобританія та Франція як члени Ради Міністрів закордонних справ та Австрія із дорадчим голосом.

Основним було питання про судноплавство на Дунаї. Це пояснюється тим, що Дунай відіграє дуже велику роль в житті Європи, він поєднює 8 держав, на ньому розташовано три столиці – Відень, Будапешт та Белград.

Після напружених дискусій конференція прийняла Конвенцію про режим судноплавства на Дунаї, в основі якої лежав радянський проект.

Конвенція проголошала, що свобода судноплавства на Дунаї повинна здійснюватися “відповідно до інтересів та суверенних прав придунайських країн, а також в цілях зміцнення економічних та культурних зв’язків придунайських країн поміж собою та з іншими країнами”. Вилучалось положення, за яким на Дунаї здійснювали контроль недунайські країни, які переслідували тут свої політичні та військово-стратегічні інтереси. Передбачалось, що компетенція нової Дунайської комісії буде розповсюджуватися тільки на судноплавну частину ріки, а не на її притоки. Військовим суднам недунайських країн плавання на Дунаї заборонялось, і військовим суднам дунайських держав – дозволялось тільки із санкції зацікавлених сторін.

Західні країни виступили з вимогою зберегти в силі конвенцію 1921 р., за якою передбачався контроль з іх боку, але конференція відхилила цю вимогу. В результаті США, Великобританія та Франція відмовились підписати Конвенцію, вони були виключені з переліку держав в преамбулі Конвенції, що її заключили і мали право брати участь в будь-якому подальшому обговоренні питання про судноплавство на Дунаї. Конвенція стала чинною після ратифікації її державами-учасниками конференції 11 травня 1949 р., в 1960 р. до неї приєдналась Австрія.

Рішення Паризької мирної та Дунайської конференцій мали дуже велике значення. В результаті підписання прийнятих на них документів зформувались кордони, були закладені основи довготермінових міжнародних відносин в Європі. Другим кроком, який мав таке ж значення для європейського співтовариства, було підписання Заключного Акту на Нараді з безпеки та співробітництва в Європі в Хельсінкі в 1975 р.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Рахманинов Ю.Н. Послевоенное урегулирование в Европе.– М., 1984.

Рощин А.А. Послевоенное урегулирование в Европе.– М., 1989.

СССР и восточноевропейские страны в 1944-1949 гг.– М., 1995.


ТЕМА 5






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных