Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






ГУМАНІСТИЧНІ ТЕОРІЇ ОСОБИСТОСТІ




Гуманістична психологія – напрямок у психології, що вивчає духовний розвиток людини й її особистісний ріст, а також проблеми самовизначення.

Гуманістична психологія виникла в США завдяки працям Карла Роджерса й Абрахама Маслоу у 40-х - 50-х роках ХХ ст. Психологи цього напрямку вважають, що людина постійно розвивається, змінюється і прагне досягти максимально повної самоактуалізації своїх здібностей.

. Центральним поняттям для теорії Роджерса стало поняття «Я», що включає в себе уявлення, ідеї, цілі і цінності, через які людина характеризує саму себе і намічає перспективи власного розвитку. Основні питання, що кожна людина ставить і повинна вирішувати: Хто я є? Що я можу зробити, щоб стати тим, ким я хочу?

Образ «Я», що складається в результаті особистого життєвого досвіду, робить у свою чергу вплив на сприйняття даною людиною світу, інших людей, на оцінки, що дає людина власній поведінці.

Я – концепція особистості – це стійка, у більшому чи меншому ступені усвідомлювана і пережита система уявлень особистості про саму себе, на основі якої вона будує свою поведінку. Як інтегральне поняття, Я-концепція містить у собі цілу систему якостей, що характеризують «самотність» у людині: самосвідомість, самооцінка, зарозумілість, самоповага, самолюбство, самовпевненість, самостійність. Вона зв'язана з процесами рефлексії, самоорганізації, саморегуляції, самовизначення, самореалізації, самоствердження і т.п.

. Я-концепція містить у собі не тільки наше сприйняття того, які ми є (Я-є реальне), але також і те, якими, ми думаємо, ми повинні бути і хотіли б бути, тобто «ідеальне-я». «Ідеальне-Я» відбиває ті атрибути, що людина хотіла б мати, але поки не має, це «Я», що людина більше за все цінує і до якого прагне.

- Я-концепція є організованою, логічно послідовною й інтегрованою системою сприйняття «Я». Я-концепція в основному визначає найважливішу характеристику саморегуляції особистості – її рівень домагань, тобто уявлення про те, якого місця серед людей вона заслуговує.

Образ «Я», що складається в результаті особистого життєвого досвіду, робить у свою чергу вплив на сприйняття даною людиною світу, на оцінки, що дає людина власній поведінці, Я-концепція може бути позитивною, амбівалентною (суперечливою), негативною. Індивід з позитивною Я-концепцією бачить світ інакше, ніж людина з амбівалентною чи негативною. Я-концепція, у свою чергу, може невірно відбивати реальність, бути вигаданою чи перекрученою. Те, що не погодиться з Я-концепцією людини, може бути витиснуте з її свідомості, відкинуто, хоча насправді може виявитися істинним.

Ступінь задоволеності людини життям, міра повноти випробовуваного нею щастя безпосередньо залежать від того, якою мірою її досвід, її «реальне Я» і «ідеальне Я» погодяться між собою.

Основна потреба людини, відповідно до гуманістичних теорій особистості, - це самоактуалізація, прагнення до самовдосконалення і самовираження. Визнання чільної ролі самоактуалізації ріднить між собою всіх представників даного теоретичного напрямку у вивченні психології особистості. Для опису того, яким вимогам повинна відповідати у своєму поводженні і відносинах з навколишніми самоактуалізуюча особистість, скористаємося концепцією А.Маслоу.

А.Маслоу, один з видатних психологів США в галузі дослідження мотивації. Мотивація – це потреби і стимули, що визначають форми поведінки, які обрираються людьми. Абрахаму Маслоу вдалося класифікувати людські потреби і мотиви, побудувавши ієрархічну модель мотивації у вигляді піраміди. Відповідно до цієї моделі потреби, що знаходяться на вершині піраміди, можуть впливати на поведінку людей лише після того, як задоволені потреби, що знаходяться на низлежачих рівнях.

У підставу піраміди Маслоу помістив щоденні фізіологічні потреби, необхідні людині: потреба в їжі, вгамуванні спраги, відпочинку, виділенні з організму продуктів обміну речовин, сексуальні потреби і т.д. На наступний другий рівень Маслоу поставив потребу в надійності (потреба в безпеці) – прагнення до матеріальної надійності, здоров'я, забезпечення в старості і т.д. Третій рівень – потреба в соціальних зв'язках, прихильності, любові. Четвертий рівень – потреби у визнанні й оцінці, усвідомленні власної гідності. Тут мова йде про повагу, престиж, соціальний успіх. П'ятий рівень – потреба в розвитку особистості, у здійсненні самої себе, у самореалізації, у самоактуалізації, в осмисленні свого призначення у світі.

Маслоу відзначає, що недостача благ, блокада базових і фізіологічних потреб в їжі, відпочинку, безпеці приводить до того, що ці потреби можуть стати для звичайної людини ведучими. («Людина може жити хлібом єдиним, коли не вистачає хліба). Але якщо базові, первинні потреби задоволені, то в людині можуть виявлятися вищі потреби, метомотивація (потреба до розвитку, до розуміння свого життя, до пошуку змісту свого життя). Для багатьох людей притаманні так звані «неврози існування», коли людина не розуміє навіщо живе і страждає від цього.

Якщо людина прагне зрозуміти зміст свого життя, максимально повно реалізувати себе, свої здібності, вона поступово переходить на вищий ступінь особистісного саморозвитку..

Самоактуалізуючі люди прагнуть до реалізації вищих цінностей. Ці цінності (серед них – добро, істина, порядність, краса, справедливість, досконалість) виступають для них як життєво важливі потреби від боротьби і здача позицій..

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных