КОГНІТИВНА ПСИХОЛОГІЯ
Це один із самих пізніх напрямків психології; у центрі уваги когнітивної психології знаходяться пізнавальна діяльність людини і розумові процеси (від англ. «cognitio» – «пізнання»). Когнітивна психологія – це напрямок у психології, що вивчає закономірності процесів пізнання. Воно виникло у зв'язку з розвитком кібернетики, інформатики, математичного програмування ЕОМ і деякою мірою з'явилося негативною реакцією на недоліки всіх психологічних концепцій, що ігнорують свідомість і принижують роль мислення в детермінації поведінки людини. Тут головна увага була звернена на те, як людина сприймає, переробляє і зберігає різноманітну інформацію про світ і про себе, яким чином вона її використовує при прийнятті рішень і в повсякденному поводженні. Значним стимулом до розвитку цієї галузі психології з'явилася розробка програмних мов високого рівня для ЕОМ і технології програмування.
: Когнітивний напрямок підкреслює вплив інтелектуальних і розумових процесів на поведінку людини. Психологів-когнітивістів цікавить, яким саме чином ми думаємо, згадуємо, вирішуємо проблеми, створюємо уявні образи речей і подій, формуємо наші уявлення про себе і про світ.
ПСИХОЛОГІЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ
Психічне відображення – найскладніший і найрозвиненіший вид відображення. Відображення впливів навколишньої дійсності – одна з основних функцій психіки. Психічне відображення носить як об'єктивний, так і суб'єктивний характер. Образи матеріального світу, що виникають у свідомості, є знімками, зліпками, копіями існуючих предметів, явищ, подій. Але для психіки не менш істотним є відношення до матеріального об'єкта, який вона відбиває. Вплив об'єктивної дійсності через конкретний стан людини, активне перетворення того, що відображається, обумовлюють суб'єктивність психічного відображення.
Психічні процеси забезпечують формування знань і первинну регуляцію поведінки і діяльності. До психічних процесів в їх конкретній цілісності відносяться пізнавальні процеси та емоційно-вольові процеси.
Пізнання – це процес психічного відображення і сприйняття об’єктивного світу у свідомості, результатом якого є нове знання.
Знання — узагальнений досвід людства, що відображає різні галузі дійсності у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій, якими володіє наука.
До чуттєвих форм освоєння дійсності відносяться відчуття та сприймання.
Пізнавальна діяльність завжди розпочинається з чуттєвого відображення світу у відчуттях та сприйманні. Фізіологічна основа відчуттів – це складна діяльність органів чуттів. Це головне джерело інформації для людини про зовнішній світ.
Основні органи чуття:
- Зір;
- Слух;
- Смак;
- Запах;
- Дотик.
Відчуття поділяються на зорові, слухові, смакові, нюхові, шкірні, температурні, болючі, вібраційні.
Про положення тіла в просторі сигналізують статичні відчуття, а відчуття руху окремих частин тіла – кінестетичні.
Особливе місце в житті людини займають органічні відчуття, що виникають від рецепторів, розташованих у внутрішніх органах, і сигналізують про функціонування останніх. Ці відчуття утворюють самопочуття людини.
До органічних відчуттів відносять, у першу чергу, почуття голоду, спраги, насичення, а також комплекси болючих і полових відчуттів.
Висновки: відчуттям називається психічне відображення в корі головного мозку окремих властивостей предметів і явищ, що безпосередньо впливають на органи чуття..Відчуття - первинна форма відображення дійсності.
Більш складною і розвиненою, ніж відчуття, але тісно пов’язаною з ним формою чуттєвого пізнання світу є сприймання.
Сприймання дає цілісний образ предмета чи явища при безпосередньому впливі їх на органи чуття. Воно припускає наявність різноманітних відчуттів і протікає разом з відчуттями, але не може бути зведене до їх суми.
Сприйняття дає цілісний образ предмета чи явища. Воно припускає наявність різноманітних відчуттів і протікає разом з відчуттями, але не може бути зведене до їх суми.
Сприйманням називають психічний процес відображення предметів і явищ дійсності в сукупності їхніх різних властивостей і частин при безпосередньому впливі їх на органи почуттів. Іноді вживають термін «перцепція», «перцептивний процес». Перцепція – сприйняття
Властивості сприйняття:
1. Цілісність, тобто сприйняття є завжди цілісний образ предмету. Образи предметів, що ми сприймаємо, не завжди дані в цілком готовому вигляді зі всіма елементами, а ми за допомогою мислення добудовуємо його до певної цілісної форми. Однак, здатність цілісного зорового сприйняття предмета не є вродженою, вона формується в процесі практики.
2. Константність сприйняття. Ми сприймаємо предмети як відносно постійні за формою, кольором, розміром і т.п. не залежно від мінливих фізичних умов сприйняття. Наприклад, якщо ми поглянемо на глядачів в театрі: всі обличчя здаються нам однаковими за розміром хоча вони знаходяться від нас на різній відстані.
3. Структурність сприйняття. Сприйняття не є простою сумою відчуттів. Ми сприймаємо фактично абстраговану від цих відчуттів узагальнену структуру. Наприклад, слухаючи музику, ми сприймаємо не окремі звуки, а мелодію.
4. Осмисленість (категоріальність) сприйняття. Сприйняття тісно пов'язане з мисленням, розумінням сутності предмета. Кожний предмет, що ми сприймаємо, ми позначаємо словом – поняттям і відносимо до певного класу. Навіть при сприйнятті незнайомого предмету ми намагаємося знайти в ньому подібності зі знайомими для нас об‘єктами та віднести його до певної категорії
5. Вибірковість сприйняття. Виявляється в переважаючому виділенні одних об'єктів у порівнянні з іншими.
Сприйняття завжди суб'єктивне. Ту саму інформацію люди сприймають по-різному суб'єктивно, у залежності від минулого досвіду, від своїх інтересів, потреб, здібностей. Залежність сприйняття від змісту психічного життя людини, від особливостей її особистості зветься «апперцепцієй».
Види сприймання:
- сприймання предметів;
- часу;
- відносин;
- рухів;
- сприймання людини.
У процесі пізнання людиною навколишньої дійсності сприйняття може переходити в спостереження.
Під спостереженням розуміють цілеспрямоване, планомірно здійснюване сприйняття об'єктів, у пізнанні яких зацікавлена особистість. Завдяки спостереженню забезпечується зв'язок сприйняття з мисленням і мовою.
Висновки: сприймання – цілісне відображення предметів, що безпосередньо впливають на органи чуттів, у сукупності властивостей і ознак цих предметів. Відчуття та сприймання – початкові ланки пізнавального процесу.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|